№ 249/2582/13-к

В И Р О К

Іменем України

м.Шахтарськ

31 травня 2013 року

Шахтарський міськрайонний суд Донецької області у складі:

-головуючого -судді Шеметової Н.Г.

-при секретарі -Одьожній Т.В.

За участю старшого прокурора Шахтарської міжрайонної прокуратури ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу Шахтарського міськрайонного суду кримінальне провадження № 249/2582/13-к за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Маринівка Шахтарського району Донецької області,громадянина України,із середньою-спеціальною освітою, який працює робочим у Сніжнянському лісництві,раніше судимого вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 27 жовтня 2011 року за ст.. 185 ч.1 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень(штраф оплачений),не одруженого,який зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1, фактично мешкає за адресою : АДРЕСА_2,- у скоєнні злочину, передбаченого ст.289 ч.2 КК України,

В с т а н о в и в :

17 квітня 2013 року приблизно о 01 годині ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп»яніння, знаходячись біля домоволодіння АДРЕСА_3, діючи умисно, повторно,переслідуючи мету тимчасового використання,а саме,доїхати на автомобілі до певного місця, через незамкнуті двері проник до салону автомобіля ВАЗ-2103 реєстраційний номер НОМЕР_1,який знаходиться у постійному користуванні гр.. ОСОБА_3,за допомогою ключа, який знаходився у замку запалювання,завів двигун,проїхав на автомобілі у напрямку місця роботи свого брата по вул. Єжкова, тим самим незаконно заволодівши транспортним засобом, але не справившись с керуванням, наїхав на перешкоду, внаслідок чого автомобіль отримав механічні ушкодження і потерплому була заподіяна матеріальна шкода у розмірі 11590 гривень.

Таким чином, своїми діями,що виразилися у повторному, незаконному заволодінні транспортним засобом, ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ст. 289 ч.2 КК України.

Вина обвинуваченого у скоєнні інкримінованого злочину підтверджується сукупністю тих доказів, які були надані суду державним обвинуваченням.

Так, обвинувачений ОСОБА_2, відмовившись від давання показань, але погодившись дати відповіді на питання, пояснив,що повністю підтверджує обставини злочину, викладені у обвинуваченні, згоден із тим,що перебував у стані алкогольного сп»яніння,заподіяну потерпілому шкоду відшкодував у повному обсязі. У скоєному щиро кається, просить не позбавляти його волі, оскільки він усвідомив невірність своєї поведінки, влаштувався на роботу.

Потерпілий ОСОБА_3 відмовився від давання показань, але, відповідаючи на запитання, пояснив,що обвинувачений повністю відшкодував йому заподіяну шкоду, жодних претензій до нього він не має та просить строго не наказувати.

З протоколу огляду місця події вбачається,що автомобіль до незаконного заволодіння знаходився на відкритій ділянці біля будинку АДРЕСА_3.

Обвинувачений не заперечував,що саме на цієї ділянці місцевості він заволодів транспортним засобом потерпілого.

З протоколу огляду ділянки місцевості, на який виявлено автомобіль ВАЗ-2103 НОМЕР_1, вбачається,що автомобіль знаходиться у перевернутому стані, має значні пошкодження.

Розмір заподіяної шкоди встановлений висновком судово - автотоварознавчої експертизи, складає 11 590 гривень, та ніким з учасників процесу не заперечується.

При вивченні доказів стосовно особи обвинуваченого судом встановлено,що ОСОБА_2 з 7 років є сиротою, ріс та виховувався без обох батьків, що не могло не відобразитися на становленні його особистості. Старші брати відмовилися брати на ним опіку, і в теперішній час між ними існують досить складні відносини. За місцем проживання ОСОБА_2 характеризується посередньо. Раніше судимий за ст. 185 ч.1 КК України до покарання у вигляді штрафу, який на теперішній час сплачений.

Усі вищенаведені докази є допустимими.

Дослідивши вказані докази, які були надані державним обвинуваченням,відповідно до положень ст. 349 ч.3 КПК України суд, вислухавши думку учасників процесу,визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не заперечуються,з»ясувавши, чи правильно сторони усвідомлюють зміст цих обставин, чи немає сумніву у добровільності та істинності їх позиції, а також роз»яснивши,що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Аналіз та оцінка наданих стороною обвинувачення доказів дозволяють суду прийти до висновку про винність ОСОБА_2 у незаконному заволодінні транспортним засобом потерпілого ОСОБА_3 Кваліфікація його дій за ст.289 ч.2 КК України як повторно незаконне заволодіння транспортним засобом є вірною, оскільки ОСОБА_2 має непогашену судимість за ст.. 185 ч.1 КК України.

Призначаючи обвинуваченому покарання в межах статті кримінального закону, суд враховує,що ним скоєний тяжкий злочин, раніше він судимий за скоєння корисного умисного злочину до покарання у вигляді штрафу,характеризується посередньо,зайнятий суспільно корисною працею.

Як обставини,що пом»якшують покарання обвинуваченого, суд враховує його щире каяття, про що свідчить повне визнання вини та всіх обставин злочину, відшкодування шкоди; активне сприяння розкриттю злочину, та повне відшкодування заподіяної шкоди. Обставиною,що обтяжує його покарання, є скоєння злочину у стані алкогольного сп»яніння.

Суд не може врахувати як обставину,що обтяжує покарання, повторність, вказану стороною обвинувачення, оскільки повторність є кваліфікуючою ознакою, і відповідно до ч.4 ст. 67 КК України не може бути в такому разі обставиною,що обтяжує покарання.

Наявність трьох пом»якшуючих покарання обставин, відсутність тяжких наслідків злочину,думка потерпілого, який наполягав на пом»якшені покарання,особа обвинуваченого, його вік, умови виховання та проживання, дають суду підстави вважати,зо він не є суспільно небезпечним, може бути виправлений без ізоляції від суспільства, тому призначаючи покарання у вигляді позбавлення волі, суд звільняє його від відбування покарання з іспитовим строком.

Додаткове покарання у вигляді конфіскації майна суд не застосовує, оскільки заподіяна внаслідок злочину шкода відшкодована повністю.

Цивільний позов у справі не заявлений. Речові докази не долучені.

На підставі викладеного, керуючись ст. 370-374 КПК України, суд

З а с у д и в:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.. 289 ч.2 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п»ять ) років без конфіскації майна..

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалість у 2 (два) роки не скоїть новий злочин, та виконає покладені на нього судом відповідно до ст. 76 КК України обов»язки:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну навчання, проживання та роботи;

- періодично з»являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Донецької області через Шахтарський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копії вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Н.Г.Шеметова