Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 травня 2013 року Справа № 811/1021/13-а
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Могилан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Державного підприємства «Дослідне господарство «Ставидлянське» Національної академії аграрних наук України
до відповідача: Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Кіровоградській області (Відділ примусового виконання рішень)
про визнання протиправною та скасування постанови,
за участю:
секретаря судового засідання - Ярошук Т.О.,
представників:
позивача - Бабака С.С., Федорова Я.М.,
відповідача - не з'явився,
Державне підприємство «Дослідне господарство «Ставидлянське» Національної академії аграрних наук України звернулось з позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.10.2012 року, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ДП «Дослідне господарство «Ставидлянське» Національної академії аграрних наук України у межах суми звернення стягнення 2 415 918,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Кіровоградській області Костяним О.Ю. накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ДП «Дослідне господарство «Ставидлянське» Національної академії аграрних наук України вартість якого у три рази перевищує розмір заборгованості. При цьому позивач зазначає, що відповідно до Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на примусову реалізацію майна підприємств, а саме - нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності підприємств.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, що зазначені у позовній заяві.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.76).
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14.05.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 20.05.2013 р., про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
ВСТАНОВИВ:
Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Кіровоградській області знаходиться зведене виконавче провадження №1 про стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство «Ставидлянське» Національної академії аграрних наук України на користь фізичних та юридичних осіб заборгованості на загальну суму 2 415 918,00 грн., до складу якого входять 24 виконавчі провадження.
Судом встановлено, що ДП «Дослідне господарство «Ставидлянське» Національної академії аграрних наук України не вчинило будь-яких дій спрямованих на погашення наявної заборгованості в сумі 2 415 918,00 грн.
09.10.2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області Костяним О.Ю. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.7). Натомість про існування такої постанови позивачу стало відомо 21 березня 2013 року в момент отримання її копії (а.с.65), а тому суд вважає, що саме з даного моменту розпочався перебіг строку звернення ДП «Дослідне господарство «Ставидлянське» до суду з даним позовом.
Згідно до ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-ХІУ, в редакції чинній на час вчинення виконавчих дій, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України N 74/5 від 15 грудня 1999 року.
Відповідно до положень ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Згідно п.5 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
У відповідності до ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Зі змісту ч. 2 ст. 57 зазначеного Закону вбачається, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Відповідно до ч. 5 ст. 57 вказаного Закону, про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника.
Судом встановлено, що 21.03.2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області Костяним О.Ю. складено акт опису й арешту майна, яким накладено арешт на посіви озимої пшениці та озимого ячменю Державного підприємства «Дослідне господарство «Ставидлянське» Національної академії аграрних наук України (а.с.8-10).
В судовому засіданні представник позивача, як на підставу для скасування постанови, за якою складено акт опису та арешту майна, вказував, що вартість описаного актом майна в три рази перебільшує розмір заборгованості.
Суд вважає, що дані обставини не є належною підставою для скасування постанови від 09.10.2012 року, з огляду на те, що опис майна боржника здійснено більш ніж як через п'ять місяців після прийняття оскаржуваної постанови, що не може впливати на її правомірність чи протиправність, а тому, позиція ДП «Дослідне господарство «Ставидлянське» в цій частині знаходиться поза межами предмету спору.
В судовому засіданні представник позивача посилався на те, що ДП «Дослідне господарство «Ставидлянське» Національної академії аграрних наук України підпадає під дію Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», а тому майно останнього не підлягає примусовій реалізації.
У відповідності до ст.1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29.11.2001 року №2864-ІІІ, встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Згідно ст.2 вказаного Закону, для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
До об'єктів нерухомого майна законодавством віднесено майно, пов'язане із землею - будівлі, споруди, квартири, підприємства (їх структурні підрозділи) як цілісні майнові комплекси, а також інше майно, віднесене до нерухомого.
До інших засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства, слід відносити лише ті майнові активи, які обліковуються як необоротні згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 N 87 (з подальшими змінами і доповненнями).
Суд вважає, що відповідно до Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» дія мораторію не поширюється на ту частину майнових активів підприємства, що обліковуються як оборотні активи, а саме - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати складання балансу, а тому оборотні активи підприємств може бути примусово реалізовано для задоволення вимог кредиторів.
Згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87 посіви озимої пшениці та ячменю є незавершеним виробництвом, а тому відносяться до оборотних активів, на які дія мораторію не поширюється.
Крім цього, державним виконавцем не здійснено дій щодо відчуження об'єктів, що, в розумінні Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», є саме примусовою реалізацією.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення позову в межах заявлених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду С.В. Могилан