ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2013 р. м. Київ К/9991/8312/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Бим М.Є.

Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області про перерахунок пенсії, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, посилаючись на порушення Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати провести перерахунок призначеної пенсії, відповідно до вимог ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2006-2010 роки.

Позовні вимоги мотивував тим, що він належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Вважає що до його пенсії мають входити обов'язкові нарахування, передбачені ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте відповідачем такі нарахування не проводяться. Вказані дії відповідача, на його думку, є порушенням його прав, в зв'язку з чим змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 січня 2011 року позов задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області неправомірними та зобов'язано провести перерахунок розміру основної пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_4 з 01.11.2006 по 31.12.2006, 01.01.2007 по 31.12.2007, 22.05.2008 по 31.12.2008, 01.01.2009 по 31.12.2009, 01.01.2010 по 31.12.2010, 01.01.2011 по 10.01.2011, в розмір 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року, постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог за період з 01.11.2006 по 31.12.2006, 01.01.2007 по 31.12.2007, 22.05.2008 по 31.12.2008, 01.01.2009 по 21.11.2009 скасовано. В цій частині прийнято нове рішення про залишення позовних вимог без розгляду.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Суд апеляційної інстанції залишаючи адміністративний позов без розгляду, виходив з того, що позивач звернувся до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів поза межами встановленого частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (чинної на момент прийняття рішення) річного строку.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.

Ця норма права була самостійною підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, тобто за своєю правовою природою була нормою матеріального права.

Аналіз частини першої статті 100 КАС дає підстави вважати, що суд не мав можливості самостійно, на свій розсуд застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду. Право вимагати застосування строку звернення до суду належало сторонам і у випадку, якщо така заява не надходила до суду і наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду не могли бути застосовані судом.

Пропущення строків звернення до адміністративного суду і заява сторони про застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС.

Обставини, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною і встановлюються судом тільки у випадку, якщо заявлена вимога про застосування цих строків.

Оскільки при вирішенні спору апеляційний суд неправильно застосував вимоги статті 100 КАС, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині залишення позовну без розгляду, як такого, що ухвалене з порушенням норм процесуального права.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин, судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, під час якого суду слід ретельно дослідити всі обставини справи і в залежності від встановленого прийняти відповідне рішення.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року в частині залишення позовних вимог без розгляду - скасувати.

Справу в цій частині направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В іншій частині ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.