ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2013 р. м. Київ К/9991/494/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Бим М.Є.

Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про перерахунок пенсії, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відноситься до категорії «діти війни» та відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що вказане підвищення до пенсії їй не виплачувалось, просила зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за період з 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 липня 2009 року позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області провести нарахування та виплату ОСОБА_4 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09.07.2007 по 31.12.2007.

В задоволенні решти позовних вимог відмолено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

У іншій частині постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 липня 2009 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 1 Закону, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, набула статусу «дитина війни», отже, відповідно до положень вказаного Закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Крім того, судом визнані поважними причини пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду з вказаним позовом.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволенні позовних вимог за період з 09.07.2007 по 31.12.2007, виходив з того, що позивач звернулася до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів поза межами встановленого частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (чинної на момент прийняття рішення) річного строку.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.

Ця норма права була самостійною підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, тобто за своєю правовою природою була нормою матеріального права.

Аналіз частини першої статті 100 КАС дає підстави вважати, що суд не мав можливості самостійно, на свій розсуд застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду. Право вимагати застосування строку звернення до суду належало сторонам і у випадку, якщо така заява не надходила до суду і наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду не могли бути застосовані судом.

Пропущення строків звернення до адміністративного суду і заява сторони про застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС.

Обставини, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною і встановлюються судом тільки у випадку, якщо заявлена вимога про застосування цих строків.

Оскільки при вирішенні спору апеляційний суд неправильно застосував вимоги статті 100 КАС, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції, як такого, що ухвалене з порушенням норм процесуального права.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Зважаючи на наведене касаційна справа підлягає задоволенню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року - скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.