Судове рішення #3010713
26/273

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


 07.10.2008                                                                                           № 26/273

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

 від відповідача - Горовий В.О. – представник, дов. №403 від 27.05.2008;

Середенко Г.І. – представник, дов. № 405 від 27.05.2008,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промислово-транспортний союз"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 14.07.2008

 у справі № 26/273  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток-Гранит"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промислово-транспортний союз"

              

             

 про                                                  стягнення 124584,99 грн.

 

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 16.09.2008 розгляд справи відкладався на 07.10.2008.

Розпорядженням В.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2008 № 01-23/1/1 змінено склад колегії суддів.

ВСТАНОВИВ:

 

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2008 у справі №26/273 позов задоволено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 124 584,99 грн. боргу, 1 245,85 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що 19.12.2007 позивач направив відповідачу лист-замовлення № 79 на поставку 2 000 м щебеню фракції 5 – 25 мм, а відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № БСФ-0000492 від 19.12.2007 на суму 144 000,00 грн. для оплати замовленого товару, що свідчить про прийняття відповідачем замовлення позивача на поставку 2 000 куб.м. щебеня фракції 5 – 25 мм та зобов’язання поставити зазначений товар; 19.12.2007 позивач перерахував на рахунок відповідача 144 000,00 грн., але відповідач поставив товару лише на суму 19 415,01 грн.; станом на 18.04.2008 відповідач кошти в сумі 124 584,99 грн. позивачу не повернув.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2008 у справі № 26/273 з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник вказує, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідач зобов’язався поставити щебінь саме виробництва Знам’янського кар’єроуправління; відповідачем поставлено товару на суму 19 451,01 грн.; подальша поставка товару була припинена позивачем листом за № 40 від 27.12.2007, а письмових доказів про відновлення поставок і їх термінів позивачем не надано.

Відповідач стверджує, що надана копія листа-вимоги позивача № 026 від 18.04.2008 є недостатньою для правильного вирішення спору.

На думку заявника, судом першої інстанції порушено вимоги ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Відповідач зазначає, що позивачем не надано суду доказів зміни або розірвання договору.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує доводи скарги, посилаючись на те, що господарським судом повно та всебічно встановлено усі обставини, що мають значення для вирішення спору, в тому числі встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 124 584,99 грн.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників відповідача та враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем до Господарського суду міста Києва подана позовна заява про стягнення з відповідача боргу в сумі 124 584,99 грн. та судових витрат.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми  та  порядку  укладення  даного виду договорів.

Позивачем був направлений відповідачу лист за № 79 від 19.12.2007, в якому позивач просить розглянути можливість поставки щебеню гранітного в кількості 2 000 куб.м. виробництва Знам’янського кар’єроуправління фракціями 5 – 25 мм в 40 напіввагонах за вказаними в листі реквізитами, при цьому відвантаження здійснити партією в 5 напіввагонів, а у подальшому – за погодженням.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № БСФ-0000492 від 19.12.2007 на суму 144 000,00 грн., який був оплачений позивачем за платіжними дорученнями № 281 від 19.12.2007, №№ 287, 289 від 24.12.2007, № 295 від 26.12.2007.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені  строки  (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний  товар  (товари)  і  сплатити  за нього певну грошову суму.

Частиною 3 ст. 264 ГК України передбачено, що основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідачем було поставлено позивачу товару на суму 19 415,01 грн.

Позивачем був направлений відповідачу лист № 40 від 27.12.2007 про тимчасову зупинку відвантаження щебеню фракції 5 – 25 мм зі Знам’янського кар’єроуправління на станцію Харків-Сортувальний ПЗ у зв’язку зі святковими днями до узгодження зі споживачами графіку відвантаження.

Листом за № 354 від 04.03.2008 відповідач повідомив позивача, що у зв’язку зі зміною керівництва ДП „УПП УЗ” та пов’язаною з цим тимчасовою зупинкою будь-яких комерційних відвантажень щебеневої продукції, відповідач тимчасово не має змоги проводити відвантаження щебеню; у разі неможливості в подальшому здійснювати відвантаження щебеню з кар’єроуправлінь ДП „УПП УЗ” протягом найближчого місяця, залишок коштів, які були отримані як передоплата за щебеневу продукцію, будуть повертатися після 10.04.2008.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 188 ГК України передбачено, що розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 665 ЦК України встановлено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Доказів здійснення поставки щебеню позивачу після направлення листа № 354 від 04.03.2008 відповідачем не надано.

Позивач звернувся до відповідача із вимогою № 1 (вих. № 026) від 18.04.2008, в якій зазначив, що в листі № 354 від 04.03.2008 відповідач зобов’язався провести повернення грошових коштів в сумі 124 584,99 грн. після 10.04.2008, у зв’язку з чим позивач, керуючись ст. 1212 ЦК України, вимагає повернення безпідставно одержаних грошових коштів в сумі 124 584,99 грн.

Виходячи з викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач відмовився від договору поставки на підставі ст. 665 ЦК України у зв’язку з відмовою відповідача від поставки товару.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; положення цієї глави застосовуються також до вимог про, зокрема, повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Таким чином оскільки позивачем було сплачено за договором поставки 144 000,00 грн., відповідачем виконано зобов’язань з поставки товару на суму 19 415,01 грн., позивач відмовився від договору поставки, відповідач володіє коштами позивача на суму 124 584,99 грн., то позовні вимоги про стягнення з відповідача 124 584,99 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Апеляційний господарський суд не погоджується з доводами скарги, враховуючи викладене та виходячи з такого.

Ті обставини, що відповідач зобов’язався поставити щебінь саме виробництва Знам’янського кар’єроуправління, відповідачем поставлено товару на суму 19 451,01 грн. та подальша поставка товару була припинена позивачем листом за № 40 від 27.12.2007, не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.

Як вбачається з листа № 354 від 04.03.2008, відповідач повідомив про неможливість проведення поставок щебеню та зобов’язався відновити поставки або повернути залишок коштів, отриманих як передоплата за товар, після 10.04.2008.

Докази, наявні у матеріалах справи, є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як було встановлено вище, позивач відмовився від договору поставки на підставі 665 ЦК України та вимагає повернення сплачених грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, тому твердження заявника про порушення судом першої інстанції вимоги ч. 2 ст. 693 ЦК України є безпідставним.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд


ПОСТАНОВИВ:

 

1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2008 у справі № 26/273 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

2.          Справу № 26/273 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      


 Судді                                                                                          



  


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація