Справа № 121/2775/13-ц

2/121/1183/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Кулєшовій О.І., при секретарі Зималєві В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ялтинської міської ради про зменшення розміру аліментів, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини до 400 гривень щомісячно. Вимоги мотивовані тим, що рішенням Ялтинського міського суду від 19 липня 2012 року з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 1000 гривень щомісячно, починаючи з 28 травня 2012 року й до повноліття дитини. Однак, у теперішній час він не працевлаштований, не має стабільного доходу, через поведінку відповідача змушений знімати житло та нести додаткові матеріальні витрати, що ставить його у скрутне матеріальне становище. Крім того, він зараз займається оформленням пенсії за інвалідністю. Зазначає також, що утримування з нього аліментів у розмірі 1000 гривень становить значну частину його доходу, що перевищує встановлену законом частку.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовну заяву, проти зустрічного позову заперечував з тих підстав, що він по можливості допомагає сину матеріально, декілька разів намагався сплатити аліменти грошовим перекладом, але ОСОБА_2 ухиляється від їх отримання.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, підтримав зустрічний позов про стягнення з ОСОБА_1 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з червня 2012 року по травень 2013 року в розмірі 17250 гривень.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явилась, про місце, день та час розгляду справи повідомлена завчасно та належним чином, раніше надала суду заяву про розгляд справи в її відсутність, при ухваленні рішення покладається на розсуд суду з врахуванням інтересів неповнолітньої дитини.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні первісної позовної заяви повинно бути відмовлено, а зустрічний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що рішенням Ялтинського міського суду АРК 19 липня 2012 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1000 гривень щомісячно, починаючи з 28 травня 2012 року й до повноліття дитини. При розгляді справи ОСОБА_2 вимоги щодо стягнення з нього аліментів визнав в повному обсязі, не заперечував проти їх розміру, а судом при прийнятті рішення було враховане те, що ОСОБА_1 має мінливий нерегулярний дохід та має можливість надавати допомогу в розмірі 1000 гривень.

Згідно ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Суд вважає, що ніяких змін в матеріальному становищі у позивача не відбулося, оскільки він як на час стягнення з нього аліментів, так і на теперішній час офіційно не працевлаштований та має мінливий нерегулярний дохід, тоді та зараз знімає житло. З матеріалів справи також не вбачається, що у позивача погіршився стан здоров'я, оскільки він на час винесення судового рішення та зараз являється інвалідом 3-ї групи, в зв'язку з чим суд не бачить підстав для зменшення розміру аліментів на утримання сина на підставі ст. 192 СК України. Крім того, рішення суду постановлено в інтересах дитини, батьком якої є позивач по справі та який зобов'язаний утримувати сина до досягнення ним повноліття та забезпечити належний рівень життя.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів на одну дитину, за жодних обставин, не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Судом також враховується те, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а оскільки з 1 січня 2013 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 1210 гривень, то розмір аліментів не повинен бути нижчим ніж 363 грн. щомісячно. При таких обставинах, вимога позивача про зменшення розміру аліментів на дитину до 400 гривень близька до мінімального та, на думку суду, не може задовольнити усіх потреб дитини.

Таким чином, в позовних вимогах позивача про зменшення розміру аліментів на утримання дитини повинно бути відмовлено.

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) від суми заборгованості по аліментам, то, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Як встановлено судом, ОСОБА_1 належним чином рішення суду про стягнення з нього аліментів не виконує, внаслідок чого станом на 30 квітня 2013 року за період травня 2012 року по квітень 2013 року утворилася заборгованість по неоплачених аліментах в розмірі 10129,00 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком, складеним старшим державним виконавцем ВДВС Ялтинського МУЮ Лаппа О.Л..

Згідно ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України при виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана оплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми неоплачених аліментів за кожен день прострочення.

Таким чином, в даному випадку, по аналогії з цивільним законодавством слідує виходити з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов'язання і обов'язок по доведенню зворотного покладений саме на цю особу.

ОСОБА_1 суму заборгованості, що утворилася, оспорює частково, та зазначає, що він не має такого доходу, щоб сплачувати аліменти в розмірі 1000 гривень щомісячно, але періодично допомагає матеріально дитині та робив грошові переклади на ім'я ОСОБА_2, надавши суду квитанції за грудень 2012 року - січень 2013 року на загальну суму 300 гривень.

Але, суд приходить до висновку про наявність вини ОСОБА_1 у виникненні заборгованості по аліментам на утримання неповнолітнього сина, а отже і наявності підстав для стягнення з нього неустойки.

ОСОБА_2 зроблений розрахунок, згідно якому розмір неустойки за прострочення по сплаті аліментів за період з червня 2012 року по травень 2013 року складає 17250 гривень.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 196 Сімейного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального і сімейного стану платника аліментів.

При обчисленні суми неустойки, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1, суд враховує всі приведені ним доводи про його матеріальне становище і вважає можливим знизити її розмір до 3000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 182, 192, 196 СК України,

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 неустойку за прострочення сплати аліментів в розмірі 3000 гривень.

В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у порядку та строки, передбачені ст. ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя