Провадження № 11-сс/795/121/2013 Слідчий суддя Бабич О.І.

Доповідач Короїд Ю. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2013 рокум. Чернігів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів - Щербакова О.С., Оседача М.М.,

з участю секретаря – Терешко В.В.,

прокурора - Христенок В.І.

потерпілої - ОСОБА_2,

слідчого - Бабенко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

на ухвалу слідчого судді Талалаївського районного суду Чернігівської області від 24 травня 2013 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_4 до 10 червня 2013 року.

В обґрунтування свого рішення слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 3 до 8 років те, що після скоєного злочину виїхав за межі України і ухилявся від слідства, а тому, з метою запобігання ризикам визначеним ст.177 КПК України продовжив термін тримання під вартою підозрюваного.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою захисник ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_4, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Талалаївського районного суду Чернігівської області від 24 травня 2013 року та постановити нову ухвалу, обравши ОСОБА_4 запобіжним заходом особисту поруку.

Вказує, що оскаржувана постанова винесена з порушенням кримінально-процесуального закону, зокрема, що клопотання про продовження строку тримання під вартою не відповідає вимогам ст.ст.184,199 КПК України, наголошує на відсутності підстав для продовження строку тримання під вартою. Зазначає, що в судовому засіданні не було доведено обставин, що не зменшилися ризики передбачені ст.177 КПК України та не взято до уваги, що підозрюваний добровільно звернувся до УМВС Росії, що має постійне місце мешкання в смт Талалаївка, непрацездатних батьків та брата інваліда з дитинства.

Заслухавши доповідача, думку прокурора та потерпілої, про обґрунтованість ухвали суду та доцільність залишення її без змін, слідчого, дослідивши матеріали судової справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 19 серпня 2006 року керуючи автомобілем НОМЕР_1” та перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння порушив п.2.9(а), п.2.1 (а), п.2.3(б), 12.2 та п.12.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пасажирка зазначеного автомобіля ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження, від яких померла в лікарні.

17.11.2006 року відносно ОСОБА_4 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

18.11.2006 року відносно ОСОБА_4 винесена постанова про притягнення його як обвинуваченого та оголошено у розшук, а досудове слідство по справі зупинено на підставі п.1 ст.206 КПК України (1960 року).

23.11.2006 року постановою Талалаївського районного суду дано згоду на затримання обвинуваченого та на доставку його в суд під вартою.

21.02.2007 року ОСОБА_4 оголошений в міждержавний розшук.

12.11.2012 року ОСОБА_4 було затримано в Російській Федерації, 27.03.2013 року його було передано в Україну.

Згідно вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Приписом ч.3 ст.197 КПК України визначено, що строк тримання під вартою може бути продовженим слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України.

При прийнятті рішення слідчий суддя, дослідив обставини, що свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК, а саме покази потерпілої ОСОБА_2, покази свідків, висновки експертиз, вислухав думку учасників процесу, врахував тяжкість вчиненого злочину та особу підозрюваного, а саме, що ОСОБА_4 не працює та не має законних джерел існування, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, і те, що він тривалий час уникав слідства перебуваючи на території Росії що дає підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та чинити тиск на свідків та потерпілу.

Крім того, слідчим суддею при винесенні ухвали про продовження строку тримання під вартою підозрюваного враховано, що по кримінальній справі необхідно провести певні слідчі дії, які відображені в клопотанні слідчого, зокрема отримати відповідь на доручення про допит свідка ОСОБА_6, виконати вимоги ст.ст.283-290,291 КПК України, що заявлені ризики при обранні запобіжного заходу щодо підозрюваного не зменшилися та виправдовують продовження тримання його під вартою.

Таким чином, ухвала слідчого судді Талалаївського районного суду Чернігівської області від 24 травня 2013 року відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, а тому не підлягає скасуванню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.405,407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Талалаївського районного суду Чернігівської області від 24 травня 2013 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 до 10 червня 2013 року – без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і подальшому оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_8