ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59
Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" червня 2006 р. Справа № 19/122
Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Тимошенко О.М. за участю секретаря судового засідання помічника судді Літвищенко А.А., розглянув справу
За позовом Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до відповідача Державне мале підприємство "Водозабір"
про стягнення в сумі 2 258 грн. 33 коп.
від позивача –Скарбарчук О.Г.;
від відповідача–Пецков А.В.
Статті 27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України роз’яснені.
Представники сторін відмовились від технічної фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 20.06.2006 р. оголошувалась перерва до 27.06.2006 р.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2258 грн. 33 коп. санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в 2005р.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, мотивуючи тим, що позивач його вчасно не повідомив про зміни в законодавстві щодо соціального захисту інвалідів, в зв'язку з чим підприємство не працевлаштовувало інваліда у 2005 році. Просить в позові відмовити.
В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд
ВСТАНОВИВ:
що згідно із звітом ДМП "Водозабір" про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. (форми №10-П) середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2005 році складала 12 осіб; чисельність інвалідів, які повинні працювати на підприємстві –1 особа, а працюючих інвалідів –штатних працівників –0. Середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві становила 4516 грн 67 коп.
Звіт підписано 24.01.2006р. керівником та головним бухгалтером ДМП "Водозабір", скріплено відбитком печатки підприємства.
Вважаючи, що на підприємстві у 2005р. не було працевлаштовано 1 інваліда, - позивач нарахував 2258 грн. 33 коп. санкцій за незабезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів у межах нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 11 ЦК України встановлено, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (в редакції із змінами станом на 05.07.2001р., надалі в тексті Закон) –для підприємств незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 осіб –у кількості одного робочого місця. Стаття 20 Закону встановлює, що підприємства з середньообліковою чисельністю штатних працівників від 8 до 15 осіб, незалежно від форм власності і господарювання, на яких кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлено нормативом, - щороку сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції, сума яких визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно з ч.1 ст.18 цього Закону працевлаштування здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів (надалів тексті –органи працевлаштування інвалідів).
Відповідно до п.14 Положення “Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів” (надалі в тексті –Положення про робоче місце інваліда), затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03.05.1995р. №314 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”, - підприємства (об’єднання), установи і організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно, крім іншого, введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
У відповідності з пунктом 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.09.2002р. №1434, у складі Мінпраці діє Фонд соціального захисту інвалідів. Згідно з п.5 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, - підприємства, зокрема, інформують центри занятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунктом 14 Положення також передбачено, що підприємства також інформують державну службу занятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.
Відповідно до пп.3 пункту 4 та пп.3 пункту 5 зазначеного Положення –Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами сум штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для правцевлаштування інвалідів та проводити перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Аналіз наведених вище положень законодавства про соціальний захист інвалідів свідчить про те, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов’язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ч.1 ст.18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Проте, відповідач протягом 2005р. не інформував місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів. З листа директора Сарненського районного центру зайнятості від 03.05.2006р. за № 465 вбачається, що відповідач у 2005р. не звітував про наявність вільних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, що свідчить про неналежне виконання підприємством вищезгаданого обов’язку.
Фактично відповідачем у 2005 р. не було створено 1 робоче місце для інваліда, що стверджується матеріалами справи, - тому він зобов’язаний сплатити штрафні санкції за нестворені робочі місця. Розмір штрафних санкцій, призначених для перерахунку позивачу через непрацевлаштування інваліда складає 2258 грн. 33 коп.
Відповідач доказів сплати боргу суду не подав.
З урахуванням вищевикладеного, позов обгрунтований, підлягає задоволенню в сумі 2258 грн. 33 коп. На відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору на підставі п.3 ч.3 прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.
Керуючись ст. 94, ч.1 ст.158, ст.ст. 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Державного малого підприємства "Водозабір" (вул. Заводська, 7, м. Сарни, Рівненська обл., код ЄДРПОУ 13987151), р/р 260071992 в АППБ "Аваль", МФО 333227 на користь Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Замкова, 10а/1, м. Рівне), р/р 31212230500002 в ОУДК в Рівненській області, МФО 833017, код ЗКПО 22586331 - 2258 грн. 33 коп. штрафних санкцій.
3. Стягнути з Державного малого підприємства "Водозабір" (вул. Заводська, 7, м. Сарни, Рівненська обл., код ЄДРПОУ 13987151), р/р 260071992 в АППБ "Аваль", МФО 333227 в дохід Державного бюджету України судовий збір (державне мито) в сумі 22 грн. 58 коп.
4. Видати виконавчі листи після набрання постановою законної сили.
5. Сторона, яка не погоджується з постановою має право на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –згідно складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Тимошенко О.М.
Постанова підписана "03" липня 2006 р.