АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/4998/13 Головуючий у 1 й інстанції - Єлісєєва Т.Ю.
Справа №2-5602/11 Доповідач - Петренко І.О.
Категорія 30
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
5 червня 2013 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Петренко І.О.
суддів Романюк М.М., Котушенко С.П.,
при секретарі Литвиненко Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального закладу освіти Навчально-виховного комплексу №99 "Загальноосвітнього навчального закладу І ступеню - багато профільна гімназія Дніпропетровської міськради" на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2013 року за позовом ОСОБА_2 в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_3, до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Комунального закладу освіти Навчально-виховного комплексу №99 "Загальноосвітнього навчального закладу І ступеню - багато профільна гімназія Дніпропетровської міськради", про відшкодування матеріальної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_2 звернулась до суду з вищезазначеним позовом в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3 01 лютого1999 року народження, та просила суд ухвалити рішення, яким стягнути відповідачів на її користь майнову шкоду на суму вартості мобільного телефону «Sony Ericsson W580i» - 1295 грн..
В обґрунтування позовних вимог посилаючись на те, що 18.11.2010 року у її дочки був викрадений мобільний телефон марки «Sony Ericsson W580i». В ході проведення дослідчої перевірки ВКМСД Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, було встановлено, що під час виявлення телефону за відомих обставин, неповнолітня ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, узявши майно ОСОБА_3 шляхом зловживання довірою, під привидом повернення чужого майна, після чого розпорядилась на власний розсуд, а саме самовільно поклала мобільного телефону на стіл вчительці гр. ОСОБА_7, який після цього зник за невідомих обставин, заподіявши тим самим гр. ОСОБА_8, матеріальної шкоди в розмірі 1295 грн. Формально в діях н/л ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачаються ознаки кримінально-карного діяння, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, однак, враховуючи, що на момент скоєння злочинного діяння остання, згідно положень ст. 22 КК України не досягла віку, а тому в порушенні кримінальної справи відносно неповнолітньої особи ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі п.2 ст.6 КПК України було відмовлено.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. Стягнено з Комунального закладу освіти Навчально-виховного комплексу №99 "Загальноосвітнього навчального закладу І ступеню - багато профільна гімназія Дніпропетровської міськради" на користь ОСОБА_9 матеріальні збитки в розмірі 1295 грн. та судові витрати в розмірі 171 грн. , а всього 1466 грн.
В апеляційній скарзі Комунального закладу освіти Навчально-виховного комплексу №99 "Загальноосвітнього навчального закладу І ступеню - багато профільна гімназія Дніпропетровської міськради" просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 матеріальні збитки в сумі 1295 грн. та судові витрати.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених вимог та наданих сторонами доказів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково , а рішення суду про задоволення позовних вимог слід скасувати та в задоволенні позову відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи 18 листопада 2010 року у малолітньої ОСОБА_3 під час її перебування на навчанні в Комунальному закладі освіти Навчально-виховного комплексу №99 "Загальноосвітнього навчального закладу І ступеню - багато профільна гімназія Дніпропетровської міськради" зник мобільний телефон марки «Sony Ericsson W580i».
В ході проведення дослідчої перевірки ВКМСД Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, було встановлено, що під час виявлення телефону за відомих обставин, неповнолітня ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, узявши майно ОСОБА_3 (, яка забула свій телефон на парті після останнього уроку , ) шляхом зловживання довірою, під привидом повернення чужого майна, розпорядилась ним на власний розсуд, а саме - самовільно поклала мобільного телефону на стіл вчительці гр. ОСОБА_7, який після цього зник за невідомих обставин. Формально в діях н/л ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачаються ознаки кримінально-карного діяння, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, однак, враховуючи, що на момент скоєння злочинного діяння остання, згідно положень ст. 22 КК України не досягла віку, а тому в порушенні кримінальної справи відносно неповнолітньої особи ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі п.2 ст.6 КПК України було відмовлено ( ар. сп. 21-22).
Ухвалюючи оскаржуване рішення , суд першої інстанції виходив із того , що в судовому засіданні не підтвердився факт причинно-наслідкового зв»язку зникнення телефону та діями неповнолітньої ОСОБА_6 і по суті відмовив в задоволенні заявлених до її батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком про безпідставність заявлених вимог до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки відповідно до вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна із сторін по справі зобов»язана надавати докази в підтвердження своїх вимог та заперечень на позовні вимоги, а у відповідності до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб , поданим відповідно до положень ЦПК України , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб , які беруть участь у справі .
У відповідності до положень ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України тільки вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.
Частиною 4 ст.61 ЦПК України чітко передбачено, що підставами звільнення від доказування є лише вирок у кримінальній справі що набрав законної сили.
Колегія суддів вважає , що положення вказаної норми не підлягають розширеному тлумаченню, і постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 3 лютого 2011 року відносно неповнолітньої ОСОБА_6 не є підставою для звільнення позивачки від доказування , як обставин щодо, зникнення телефону , що належав її дочці , так і необхідності доказування неправомірності поведінки доньки відповідачів , а також причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою ОСОБА_6 та шкодою , і наявності вини останньої.
У відповідності до ч.1 ст.1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікунами чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення та нагляду за малолітньою особою.
Таким чином , обговорюючи доводи апеляційної скарги Комунального закладу освіти Навчально-виховного комплексу №99 "Загальноосвітнього навчального закладу І ступеню - багато профільна гімназія Дніпропетровської міськради" - в задоволенні прохання про ухвалення нового рішення щодо стягнення сум на відшкодування шкоди спричиненої позивачці з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі ч.1 ст. 1178 ЦК України слід відмовити .
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов до висновку про те , що оскільки зникнення мобільного телефону у ОСОБА_3 мало місце під час перебування малолітніх осіб під наглядом навчального закладу освіти і , саме на навчальний заклад покладається виховання та нагляд за малолітніми особами , тому саме цей заклад повинен відшкодувати заподіяну шкоду в розмірі вартості телефону.
Однак , з такими висновками погодитись не можна.
Згідно до змісту ч. 2 ст. 1178 ЦК України , якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу , що зобов»язаний здійснювати нагляд за нею, ці заклади зобов»язані відшкодувати шкоду , якщо вони не доведуть , що шкоди було завдано не з їхньої вини.
Виходячи з вище наведених висновків щодо обставин зникнення мобільного телефону у доньки позивачки , провину навчального закладу не встановлено.
Відповідно ж до завдань , які стоять перед навчальним закладом , він несе відповідальність перед особою, суспільством і державою за: безпечні умови освітньої діяльності, дотримання державних стандартів освіти, дотримання договірних зобов'язань з іншими суб'єктами освітньої, виробничої, наукової діяльності, у тому числі зобов'язань за міжнародними угодами, дотримання фінансової дисципліни. Зобов'язання по зберіганню , зокрема , мобільних телефонів учнів до вище вказаних задач не входить і діючим законодавством не передбачено.
Окрім того , згідно з наказом № 420 Міністерства освіти і науки України від 24 травня 2007 року «Про використання мобільних телефонів під час навчального процесу» та аналогічним по змісту наказом № 110 по КЗ «Навчально-виховний комплекс №99 "Загальноосвітній навчальний заклад І ступеню - багато профільна гімназія Дніпропетровської міськради" , з яким були ознайомлені як учні , так і їх батьки , з 1 вересня 2007 року використання мобільних телефонів у школі усіма учасниками навчально-виховного процесу заборонено .
Таким чином , колегія суддів вважає , що підстав для задоволення позовних вимог заявлених ОСОБА_8 і до Комунального закладу освіти Навчально-виховного комплексу №99 "Загальноосвітнього навчального закладу І ступеню - багато профільна гімназія Дніпропетровської міськради" не встановлено і вимоги задоволенню не підлягають.
Окрім того , як вбачається з оскаржуваного рішення , ним стягнено з Комунального закладу освіти Навчально-виховного комплексу №99 "Загальноосвітнього навчального закладу І ступеню - багато профільна гімназія Дніпропетровської міськради" матеріальні збитки та судові витрати не на користь позивачки ОСОБА_8 , а на користь ОСОБА_3 в інтересах якої було пред»явлено позов.
Керуючись ст.ст. 303,307, п.1,3.ч.1 ст. 309,313,314,316 ЦПК України , колегія суддів ,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Комунального закладу освіти Навчально-виховного комплексу №99 "Загальноосвітнього навчального закладу І ступеню - багато профільна гімназія Дніпропетровської міськради" - задовольнити частково.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2013 року - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_3, до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Комунального закладу освіти Навчально-виховного комплексу №99 "Загальноосвітнього навчального закладу І ступеню - багато профільна гімназія Дніпропетровської міськради", про відшкодування матеріальної шкоди, - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення , однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів .
Судді