ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"04" липня 2006 р. | Справа № 11/329/05 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Савицький Я.Ф.,
суддів Гладишева Т.Я., Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 30.05.2006 р.
від позивача: Погребняк К.В., довіреність б/н від 23.11.2005р.;
від відповідача: не з’явився;
за участю представників сторін в судовому засіданні від 13.06.2006 р.
від позивача: Погребняк К.В., довіреність б/н від 23.11.2005р.;
від відповідача: Парганенко Ю.В., довіреність №7 від 13.06.2006р.;
за участю представників сторін в судовому засіданні від 04.07.2006 р.
від позивача: не з’явився;
від відповідача: не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного підприємства „БАЯ”
на рішення господарського суду Миколаївської області
від 20.04.2006р.
у справі №11/329/05
за позовом Приватного підприємства „Оліяторг” (м. Київ, вул. Петра Радченка, 27, код ЄДРПОУ 32523468)
до Приватного підприємства „БАЯ” (м. Миколаїв, пр. Мира, 36 код ЄДРПОУ 32283343)
про стягнення 150000,0грн. збитків, 31500,0грн. пені та 200000,0грн. штрафу за порушення умов Контракту №307-КП від 22.07.2005р.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.
Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд апеляційної скарги відкладено на 13.06.2006р, в судовому засіданні 13.06.2006р. оголошено перерву до 04.07.2006р..
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.04.2006р. по справі №11/329/05 (суддя Василяка К.Л.) частково задоволено позов ПП „Оліяторг” до ПП „БАЯ” про стягнення 150000грн. збитків, 31500грн. пені та 200000грн. штрафу за порушення умов Контракту №307-КП від 22.07.2005р., а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 80000грн. боргу, 132000 збитків, 88000грн. штрафу, 17053,15грн. пені, 4290,53грн. держмита та 76,70грн. витрат на ІТЗ судового процесу, в іншій частині позову відмовлено з тих мотивів, що: 1)відповідачем не виконані зобов’язання за контрактом №307-КП від 22.07.2005р. в повному обсязі, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу у сумі 80000грн. (ч. 3 ст. 612 ЦК України), неотриманого прибутку у розмірі 132000грн. (ст. 224 ЦК України), штрафу в розмірі 200000грн. (п. 9.5 Контракту), неустойки в розмірі 17053,15грн. (ст. 230 ГК України, ст. 232 ГК України, п. 9.3 Контракту), проте не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення збитків в розмірі 70000грн., оскільки позивачем не доведено належними засобами доказування спричинення йому збитків відповідачем через підвищення ринкової ціни цукру; 2) відповідачем не надано доказів відсутності його вини у понесенні кредитором збитків, а матеріали справи свідчать про наявність вини відповідача, оскільки протиправна поведінка виразилася в протиправній бездіяльності, так як у відповідача існував юридичний обов’язок, передбачений договором, поставити товар, крім того, існує причинний зв’язок між збитками, що виникли у позивача (не отриманим прибутком) та протиправною поведінкою боржника, яка проявилася в порушенні ним взятих на себе по договору зобов’язань.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 08.04.2006р. звернулося ПП „БАЯ”, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 28.02.2006р. по справі №3/68 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки та відшкодування шкоди, мотивуючи це тим, що: 1)висновок суду про те, що відповідачем не надано доказів відсутності його вини, а надані відповідачем матеріали (акт обстеження, довідка метрологічного центру, протокол комісії по ТЕБ та НС) не є доказами форс-мажорних обставин, не відповідає дійсним обставинам справи; 2) висновок суду про те, що документом, що засвідчує форс-мажорні обставини, повинен бути документ, виданий торгово-промисловою палатою, теж не відповідає вимогам законодавства, так згідно зі ст. 14 п. 3 Закону України „Про торгово-промислові палати в Україні” торгово-промислова палата видає довідки по засвідченню обставин форс-мажору відповідно до умов зовнішньо-торгівельних угод і міжнародних договорів України, спірний контракт не є зовнішньоекономічною угодою, а є внутрішнім контрактом; 3) висновок суду щодо невиконання відповідачем вимог суду про надання відомостей про загальну площу земель, засіяних соняшником, та про кількість зібраного врожаю теж не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки копія такого акту надавалася відповідачем у судове засідання; 4)судом не враховано при нарахуванні штрафу за недопоставку товару, що відповідно до п. 9.5 наведеного контракту штраф нараховується у разі відмови постачальника від поставки (допоставки) товару, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про відмову відповідача від поставки вказаного у договорі товару; 5) причинний зв’язок між діями відповідача та спричиненням позивачу збитків відсутній, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що позивач не мав інших можливостей виконати договори зі своїми контрагентами; 6) висновок суду, проте, що відповідач не повідомив його про можливість невиконання ним своїх договірних зобов’язань не відповідає дійсності, оскільки законодавством форма повідомлення не встановлена, а встановлено лише обов’язок такого повідомлення, то відповідач своїм перерахуванням коштів попередив про неможливість виконання своїх зобов’язань; 7) відповідачем вжито усіх можливих заходів по недопущенню невиконання ним своїх зобов’язань за договором; 8) в даному випадку, збитки повинні бути відшкодовані на загальних підставах, тобто в частині, що не покрита неустойкою, судом ст. 232 та ст. 233 ГК України не враховані та нараховано як збитки, так і штрафні санкції, крім того судом невірно розраховано розмір пені, оскільки відповідачем частково повернуто борг.
13.06.2006р. до Одеського апеляційного господарського суду від ПП „Оліяторг” надійшов відзив на апеляційну скаргу ПП „БАЯ”, в якому позивач просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, оскільки рішення відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу –без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А :
22.07.2005р. між ПП „Оліяторг” (покупець) та ПП „БАЯ” (постачальник) укладено контракт №307-КП, відповідно до умов якого постачальник зобов’язаний передати у власність покупця насіння соняшнику врожаю 2005р. (товар), а покупець зобов’язаний прийняти та оплатити товар за умовами договору.
Пунктом 3.1 контракту передбачено, що кількість товару сторонами встановлено у розмірі 200 тон, вартість 1 тонни товару –900 грн., загальна вартість товару –180000грн..
Згідно з п. 4 контракту кінцевий термін поставки товару –до 15.09.2005р..
Протягом 3-х банківських днів з моменту отримання покупцем оригіналу підписаного контракту покупець зобов’язаний оплатити вартість товару на умовах 100% передплати.
26.07.2005р. згідно з платіжним дорученням №1076 ПП „Оліяторг” перерахувало на поточний рахунок ПП „БАЯ” 180000грн..
В обумовлений контрактом строк ПП „БАЯ” насіння соняшнику покупцеві не передало.
21.09.2005р. ПП „БАЯ” перерахувало ПП „Оліяторг” 45000грн., як повернення коштів за непоставлений товар згідно контракту №307-КП (платіжне доручення №156).
22.09.2005р. ПП „БАЯ” платіжним дорученням №157 перерахувало ПП „Оліяторг” 5000грн., як повернення коштів за непоставлений товар згідно контракту №307-КП.
23.09.2005р. ПП „БАЯ” платіжним дорученням №166 повернуло ПП „Оліяторг” ще 50000грн. за непоставлений соняшник за контрактом.
Залишок коштів у розмірі 80000грн. ПП „БАЯ” покупцеві не повернуло та зобов’язання за договором не виконало.
20.10.2005р. до господарського суду Миколаївської області від ПП „Оліяторг” надійшла позовна заява до ПП „БАЯ” про відшкодування шкоди та стягнення неустойки.
29.03.2006р. до господарського суду Миколаївської області від ПП „Оліяторг” надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача неотриманий прибуток у розмірі 132000грн, неустойку в розмірі 174600грн., штраф в розмірі 200000грн., збитки –70000грн. та борг –80000грн. та судові витрати.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.04.2006р. по справі №11/329/05 частково задоволено позов ПП „Оліяторг” до ПП „БАЯ” про стягнення 150000грн. збитків, 31500грн. пені та 200000грн. штрафу за порушення умов Контракту №307-КП від 22.07.2005р., та стягнуто з відповідача на користь позивача 80000грн. боргу, 132000 збитків, 88000грн. штрафу, 17053,15грн. пені, 4290,53грн. держмита та 76,70грн. витрат на ІТЗ судового процесу з підстав, вказаних у описовій частині постанови.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ПП „БАЯ”, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Миколаївської області слід залишити без змін з огляду на таке.
22.07.2005р. між ПП „Оліяторг” (покупець) та ПП „БАЯ” (постачальник) укладено контракт №307-КП, відповідно до умов якого постачальник зобов’язаний передати у власність покупця насіння соняшнику врожаю 2005р. (товар) у кількості 200 тон, а покупець зобов’язаний прийняти та оплатити товар за ціною 900грн. за тону, загальна вартість товару становила 180000грн.
Згідно з п. 4 контракту кінцевий термін поставки товару обумовлено сторонами до 15.09.2005р..
На виконання п.5 контракту (протягом 3-х банківських днів з моменту отримання покупцем оригіналу підписаного контракту покупець зобов’язаний оплатити вартість товару на умовах 100% передплати) 26.07.2005р. згідно з платіжним дорученням №1076 ПП „Оліяторг” перерахувало на поточний рахунок ПП „БАЯ” 180000грн..
В обумовлений контрактом строк ПП „БАЯ” насіння соняшнику покупцеві не передало, за непоставлений соняшник за контрактом ПП „БАЯ” перерахувало ПП „Оліяторг”: 21.09.2005р. 45000грн. (платіжне доручення №156), 22.09.2005р. (платіжним дорученням №157) - 5000грн., 23.09.2005р. (платіжним дорученням №166) - 50000грн..
Залишок коштів у розмірі 80000грн. ПП „БАЯ” покупцеві не повернуло та зобов’язання за договором не виконало.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання зазначеного товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд першої інстанції цілком вірно дійшов висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача 80000 грн. –суми авансового платежу.
Відповідач в судовому засіданні та апеляційній скарзі не заперечує проти стягнення з нього на користь позивача боргу у розмірі 80000грн., проте не погоджується з розміром вимог по відшкодуванню збитків та неустойки (штрафу та пені).
Проте, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду не може прийняти до уваги твердження скаржника щодо неправомірності нарахування позивачем відносно нього збитків та неустойки (штрафу та пені), з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються наступні господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції ( ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).
Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів. відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України сторони зобов’язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов’язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Так, пунктом 8 контракту №307-КП від 22.07.2006р. передбачено, що в разі виникнення форс мажорних обставин (дії нездоланної сили, яка не залежить від волі сторін та перешкоджає виконанню обов’язків за даним контрактом), а саме: війни, воєнних дій, блокади, ембарго, інших міжнародних санкцій, валютних обмежень, інших дій держав, які унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов’язань, пожеж, повеней, іншого стихійного лиха чи природних явищ, зокрема таких як замерзання моря, проток, портів тощо, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів, сторони звільняються від виконання своїх зобов’язань на час дії зазначених обставин. У разі коли дія зазначених обставин триває більш як за 30 днів, кожна із сторін має право на розірвання контракту і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона повідомить про це іншу сторону не пізніш як за 15 днів до розірвання. Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України. Виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови постачальника від поставки товару, оплаченого до їх виникнення.
Отже, за умовами договору передбачено, що достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є висновок, виданий Торгово-промисловою палатою України.
Відповідно до ч. ст. 14 Закону України „Про Торгово-промислові палати України” торгово-промислова палата України засвідчує обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, проте за ч.2 ст. 11 вказаного Закону методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є
обов'язковими для застосування на всій території України, а тому колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду не приймає до уваги твердження відповідача щодо доведеності ним факту настання форс-мажорних обставин довідкою Миколаївського обласного центру гідрометеорології від 07.11.2005р. №319, довідкою ПП „БАЯ”, яка погоджена Начальником управління Агропромислового розвитку Жовтневої райдержадміністрації, актом ПП „БАЯ” по виявленню ступеню пошкодження градобоєм посівів соняшнику в ПП „БАЯ” від 09.08.2005р., затвердженим Начальником управління Агропромислового розвитку Жовтневої райдержадміністрації, з тих підстав, що вказані документи не можуть бути в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України прийняті як належні та допустимі докази.
Пунктом 9.1 контракту сторони передбачили, що за порушення будь-якою стороною умов контракту така сторона відшкодовує іншій стороні спричинені цим збитки, у тому числі неотриманий прибуток у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються також і не одержані управненою стороною доходи, які б вона одержала у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом першої інстанції правомірно задоволено позовну вимогу позивача щодо стягнення з ПП „БАЯ” збитків у вигляді неотриманих позивачем доходів у розмірі 132000грн. з наступних підстав.
22.07.2005р. між ПП „Оліяторг” та ТОВ „Кривоозерський комбікормовий завод” укладено контракт №22/7, за умовами якого ПП „Оліяторг” зобов’язалося передати у власність ТОВ „Кривоозерський комбікормовий завод” 200 тонн насіння соняшнику врожаю 2005 року за ціною 1560грн. за тону на загальну суму 312000грн..
Предметом вказаного контракту було насіння соняшника, яке ПП „БАЯ” повинно було передати ПП „Оліяторг” за контрактом №307 –КП від 22.07.2005р., а останній в свою чергу - ТОВ „Кривоозерський комбікормовий завод”, що підтверджується умовами контракту №307-КП від 22.07.2005р. та контракту №22/7 від 22.07.2005р..
У разі виконання свого зобов’язання відповідачем ПП „Оліяторг” могло отримати доход від продажу насіння соняшника у розмірі 132000грн., та саме невиконання ПП „БАЯ” умов контракту №307-КП від 22.07.2005р. не дало змоги позивачу отримати вказаний прибуток.
Позивачем заявлена також позовна вимога щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій: штрафу та пені, за неналежне виконання умов договору.
За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 9.3 контракту №307-КП від 22.07.2005р. встановлено, що у випадку недопоставки або несвоєчасної поставки товару згідно умов даного контракту постачальник сплачує покупцеві штрафну неустойку у розмірі 0,5% загальної вартості поставленої партії товару за кожен день прострочення.
Господарським судом першої інстанції з врахуванням чинного законодавства та обставин справи правомірно зменшено суму штрафних санкцій –пені з 174600 грн. до 17053,15грн..
Відповідно до п. 9.5 контракту №307-КП від 22.07.2005р. у випадку, якщо постачальник відмовляється поставити чи допоставити товар, він сплачує штраф покупцеві з розрахунку 1000 грн. за кожну недопоставлену тону товару.
Враховуючи той факт, що відповідач відмовився від виконання зобов’язання щодо поставки товару –200 тонн насіння соняшника, господарським судом першої інстанції цілком правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача штраф. із застосуванням ст. 233 Господарського кодексу України, котра дає можливість зменшення розміру стягуваного з відповідача штрафу, у розмірі 88000грн.
Враховуючи вищенаведене. колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду прийняте у відповідності з чинним законодавством та обставинами справи, а отже, його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105, ГПК України, судова колегія, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 20.04.2006р. по справі №11/329/05 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: О.Т. Лавренюк