Справа № 1304/4342/12 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький Віталій Вікторович
Провадження № 11/783/76/13 Доповідач : Грищук В. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого судді Грищука В.О.,
суддів Партики І.В., Белени А.В.,
при секретарі Мервінській О.А., Олексів О.А.,
за участю прокурора Ковальчука Т.О., Горин У.І.,
захисника ОСОБА_1, ОСОБА_2,
потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5,
засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні 14 травня 2013 року у місті Львові кримінальну справу за апеляціями потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, прокурора, який приймав участь в суді першої інстанції ОСОБА_8, на вирок Галицького районного суду м. Львова від 08 листопада 2012 року,
встановила:
цим вироком:
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
визнано винним та засуджено за п.5 ст.27 ст.122 ч.1 КК України на один рік позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
На підставі ст.76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_7 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи.
В частині пред'явленого обвинувачення за ч.2 ст.296 КК України ОСОБА_7 виправдано.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишено раніше обраний - підписка про невиїзд.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженку м. Томськ (Російська Федерація), проживаючу за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судиму,
визнано винною та засуджено за ч.1 ст.122 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
На підставі ст.76 КК України покладено на засуджену ОСОБА_6 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи.
В частині пред'явленого обвинувачення за ч.2 ст.296 КК України ОСОБА_6 виправдано.
Вирішено питання з речовими доказами.
Запобіжний захід засудженій ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишено раніше обраний - підписка про невиїзд.
Згідно вироку суду, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, 19 жовтня 2009 року близько 09 год. 30 хв., перебуваючи у спільному коридорі квартири АДРЕСА_1 в ході конфлікту, що виник між підсудними та потерпілим ОСОБА_3 на грунті неприязних відносин з приводу користування спільним коридором, умисно спричинили останньому тілесне ушкодження у вигляді поперечного перелому лівої ліктьової кістки, яке за ступенем тяжкості відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці довготривалого розладу здоров'я. Зокрема, ОСОБА_6 в ході даного конфлікту з потерпілим облила останнього водою, а в подальшому за пособництвом ОСОБА_7, який стримував потерпілого, нанесла відламаною ніжкою стільця удар ОСОБА_3 по лівій руці, заподіявши йому поперечний перелом лівої ліктьової кістки.
На даний вирок потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_7 та прокурор, який приймав участь в суді першої інстанції ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.
Потерпілий ОСОБА_3 в поданій апеляції просить оскаржуваний вирок скасувати, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ст.122 ч.1, ст.296 ч.2 КК України та ОСОБА_7 покарання за ст.27 п.5, ст.122 ч.1, ст.296 ч.2 КК України.
В мотивах зазначає, що з судом не погоджується про конфліктну ситуацію, оскільки такої не було. Питання користування спільним коридором між ОСОБА_3 і ОСОБА_6 було вирішено ще до події 19.10.2009 року, рішення суду по цивільній справі вступило у законну силу, ОСОБА_7 передали ключі від вхідних дверей під час виконання рішення у травні-вересні 2009 року за участю державної виконавчої служби, він користувався спільним коридором без проблем та конфліктів.
19.10.2009 року ОСОБА_7 вирішили вчинити хуліганство і не тільки щодо нього, а й інших потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_9
В судовому засіданні, в суді першої інстанції, всі потерпілі та свідок ствердили, що ОСОБА_6 в будинку був грубо порушений громадський порядок, який відзначився їхніми криками, нецензурною лайкою, обливанням кип'ятком, шумом, зламуванням об двері стільця та застосуванням його для фізичного насильства. Все це за показами потерпілих та свідка тривало не менше 30 хвилин. Суд при винесені рішення не взяв до уваги дані обставини, не взяв до уваги покази свідка ОСОБА_9.
Вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України є доведеним матеріалами справи дослідженими в судовому засіданні.
Висновок суду є помилковим, тому просить вирок скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.
Потерпілий ОСОБА_4 в поданій апеляції просить оскаржуваний вирок скасувати і притягнути ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за вчинення ними хуліганства.
В мотивах зазначає, що ОСОБА_6 був порушений його спокій, він отримав нервовий стрес, змушений був витрачати свій час на допити і пояснення, надавав допомогу ОСОБА_3 відвозячи його в лікарню.
Потерпілий ОСОБА_5 в поданій апеляції просить оскаржуваний вирок скасувати і притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за вчинення ними хуліганський дій.
В мотивах зазначає, що 19.10.2009 року до нього прийшла його дівчина і через хуліганство зі сторони ОСОБА_7 в них був зіпсутий відпочинок, а в подальшому через ОСОБА_7, він розійшовся з дівчиною.
Прокурор в поданій апеляції, просить оскаржуваний вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання неправильним застосуванням кримінального закону, та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 за ст.ст.27 ч.5 ст.122 ч.1 КК України і обрати міру покарання у вигляді 2 років позбавлення волі; за ст.296 ч.2 КК України і обрати міру покарання у вигляді 1 року позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно засудити ОСОБА_7 на 2 роки позбавлення волі. Визнати ОСОБА_6 винною за ст.122 ч.1 КК України і обрати міру покарання у вигляді 3 років позбавлення волі; за ст.296 ч.2 КК України і обрати міру покарання у вигляді 2 років позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно засудити ОСОБА_6 на 3 роки позбавлення волі.
В мотивах зазначає, що винесений вирок є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки при призначенні судом покарання не враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину та особі винних, а також неправильно застосовано кримінальний закон.
Судом першої інстанції безпідставно виправдано ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за ст.296 ч.2 КК України. Вина ОСОБА_6 доведена зібраними в суді першої інстанції доказами, а саме: показами потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, свідка ОСОБА_9, але їх суд першої інстанції залишив поза увагою.
Судом не було належним чином враховано те, що внаслідок вчиненого злочину потерпілому заподіяно середньої тяжкості тілесне ушкодження, не враховано характер вчиненого злочину, осіб підсудних.
Суд, при винесені рішення зазначив, що ОСОБА_7 за місцем проживання характеризується посередньо. Однак, відповідно до характеристики виданої ЛКП «Каменяр-центр» по місцю проживання ОСОБА_7, останній характеризується негативно.
За наявності вищевказаних обставин, судом неналежно оцінено тяжкість вчиненого злочину та особу засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_6, відтак прийнято незаконне рішення про можливість їх виправлення без ізоляції від суспільства, а також призначивши їм мінімальне покарання та звільнення від відбування цього покарання з випробуванням із застосуванням мінімального іспитового терміну, передбаченого ст.75 КК України.
Засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_7 в поданій апеляції та доповненнях до неї просять оскаржуваний вирок скасувати, та постановити новий вирок, яким їх виправдати, застосувавши норму закону ст.62 Конституції України та п.9 ст.335 КПК України. Притягнути ОСОБА_3 і свідків ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за фактом неправдивих свідчень в суді за ознаками ст.384 КК України.
В мотивах зазначають, що не погоджуються з вироком в частині їх засудження за ч.1 ст.122 КК України. Вказують на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а також на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та Конституції України. При цьому покликаються на те, що їх вина у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України доведена не була. Ні досудовим слідством, ні в процесі судового дослідження не було доведено наявності у потерпілого середньої тяжкості тілесних ушкоджень. При цьому апелянти не оспорюють цивільно-правових відносин, які склались між ними та потерпілими, щодо нерухомого майна, а також інциденту, що мав місце 19.10.2009 року, однак категорично заперечують, що їх дії можуть бути кваліфіковані, як кримінально карані. Судом при розгляді справи не дано належної уваги висновку судово-медичного експерта, не з'ясовані розбіжності цього висновку з візуальним оглядом рентген знімка, не розглянуті подані ними під час судового слідства клопотання. Крім цього, вказують на неодноразові порушення КПК України під час досудового слідства, на що не було звернуто уваги суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, на підтримання поданих ними апеляцій, і апеляцію прокурора, та заперечення апеляції ОСОБА_6, ОСОБА_7, думку прокурора на підтримання апеляцій державного обвинувача і потерпілих та заперечення апеляцій засуджених, пояснення засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 на підтримання поданих ними апеляції, та заперечення апеляції прокурора і потерпілих, провівши судове слідство у визначеному об'ємі, вивчивши матеріали справи та обговоривши наведені доводи, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.122 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочину передбаченого п.5 ст.27 ст.122 ч.1 КК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обгрунтованим.
Як достовірно встановлено в справі, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, 19 жовтня 2009 року близько 09 год. 30 хв., перебуваючи у спільному коридорі квартири АДРЕСА_1 в ході конфлікту, що виник між підсудними та потерпілим ОСОБА_3 на ґрунті неприязних відносин з приводу користування спільним коридором, умисно спричинили останньому тілесне ушкодження у вигляді поперечного перелому лівої ліктьової кістки, яке за ступенем тяжкості відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці довготривалого розладу здоров'я.
Зокрема, ОСОБА_6 в ході даного конфлікту з потерпілим облила останнього водою, а в подальшому за пособництвом ОСОБА_7, який стримував потерпілого, нанесла відламаною ніжкою стільця удар ОСОБА_3 по лівій руці, заподіявши йому поперечний перелом лівої ліктьової кістки.
На досудовому слідстві, в суді першої інстанції засуджені вину не визнавали.
Суд з достатньою повнотою встановив всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, та дав належну оцінку показам засуджених, потерпілих та свідків.
Як вбачається з висновку експерта № 2931 від 26.11.2009 року (т.1 а.с. 72-73) у ОСОБА_11 згідно представлених меддокументів та даних огляду виявлено поперечний перелом лівої ліктьової кістки, який утворився внаслідок прямої дії сили - від удару тупим предметом, яким могла бути ніжка стільця по лівому передпліччі, коли рука знаходилась на рівні шиї - обличчя, була відведена від тулуба допереду, як вказує потерпілий під час проведення відтворення отримання травми. Перелом ліктьової кістки міг виникнути 19 жовтня 2009 року та відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці довготривалого розладу здоров'я.
Висновок експертизи належно аргументований з наукової точки зору, не суперечить іншим доказам по справі, а тому суд правомірно поклав його в основу обвинувального вироку.
Доводи ж апеляцій засуджених про те, що їх діях відсутній склад злочину є надуманими та спростовуються показами свідків, експертів, та наведеними вище доказами.
Висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_6, ОСОБА_7 складу злочину передбаченого ч.2 ст.296 КК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обгрунтованим.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що досудовим слідством не здобуто доказів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_6, ОСОБА_7 грубого порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб. Висновок суду про відсутність в діях засуджених хуліганського мотиву грунтується на матеріалах справи.
На підставі аналізу всіх зібраних у справі доказів, яким дана належна оцінка відповідно до вимог ст.67 КПК України, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність в діях засуджених складу злочину передбаченого ч.2 ст.296 КК України, а тому в цій частині засуджені виправдані законно та обгрунтовано.
Як видно із протоколу судового засідання, суд дослідив у справі всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, а тому доводи апеляцій про неповноту та однобічність судового слідства, що не дано оцінки показам свідків є необгрунтованими. Також необгрунтованими є і покликання апелянтів на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.
Покарання засудженим призначене з дотриманням вимог ст.65 КК України, яке відповідає характеру тяжкості вчиненого злочину і даним про їх особу, є необхідними і достатніми для його виправлення та попередження нових злочинів.
При перевірці справи, колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які тягнули б за собою скасування вироку, про що порушується питання в апеляціях.
Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів , -
ухвалила:
Вирок Галицького районного суду м. Львова від 08 листопада 2012 року залишити без зміни, а апеляції потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, прокурора, який приймав участь в суді першої інстанції ОСОБА_8 - без задоволення.
Судді:
Грищук В.О. Партика І.В. Белена А.В.