Справа № 2/1203/4584/2011
Провадження № 22ц/782/1547/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого -Коротких О.Г.
суддів: Дмитрієвої Л.Д., Масенко Д.Є.,
при секретарі: Друпповій О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського районного суду м.Луганська від 13.03.2013року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення меж земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні домобудівлею,
Встановила:
У грудні 2011року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення меж земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні домобудівлею АДРЕСА_1 посилаючись на те, що відповідачі мешкають у будинку АДРЕСА_2 Позивач зазначає, що намагаючись відремонтувати «глуху» стіну свого будинку, яка знаходиться на відстані 1м від межі земельної ділянки відповідачів та встановити паркан на вказаній відстані, ОСОБА_4 чинять перешкоди, заперечуючи проти цього.
Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 13.03.2013року позовні вимоги залишено без задоволення.
Позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що суд зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального і процесуального права, а тому просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в частині усунення перешкод у користуванні будинком.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає часткового задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст..213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції
Відповідно до ст..309 ЦПК України підставами для скасування рішення сулу першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є6
1/ неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2/ недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3/ невідповідність висновків суду обставинам справи;
4/ порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права;
Згідно з ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_5 є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 07.02.2006року. Рішенням Артемівського райвиконкому №5 від 16.03.1955року було виділено земельну ділянку, площею 327кв.м, під будівництво колишньому власнику ОСОБА_6, рішенням Артемівського виконкому №19/53 від 14.01.1986року само захват землі 16,0кв.м залишити у тимчасовому користуванні без права забудови.
Будинок АДРЕСА_2 належить відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 1/3ч. кожному на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.03.2008року. Рішенням Артемівського райвиконкому №25 від 13.01.1951року виділена земельна ділянка, площею 356 кв.м. Конкретні параметри земельних ділянок не відповідають технічній документації, оскільки загальна площа земельних ділянок перевищує виділену за рішеннями Артемівського райвиконкому.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про встановлення меж земельних ділянок, суд першої інстанції виходив з того, що це питання не входить до компетенції суду, що випливає з вимог ст.158 ЗК України, роз»яснень Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».
Суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_5 взагалі, посилаючись на те, що висновок експерта не відповідає матеріалам справи і порушує право власності відповідачів на правомірно набуті і зареєстровані у встановленому законом порядку будівлі: літню кухню і сарай, оскільки запропоноване встановлення паркану експертом, передбачає необхідність знесення капітальних будов, належних ОСОБА_4.
Судова колегія не може повністю погодитися з такими висновками суду, виходячи з наступного.
З матеріалів справи, технічної документації і висновку експертизи вбачається, що між колишніми власниками будинків НОМЕР_1 і АДРЕСА_1 встановилася фактична межа земельних ділянок, яка зазначена на додатку №1/а.с.44/ зеленим кольором. Це підтверджується і зведеними на цій межі будовами: літня кухня і сарай, літери «В» і «Г» на плані земельних ділянок, що належать ОСОБА_4.
Експерт дійшов висновку стосовно того, що встановити паркан між земельними ділянками сторін можливо, тому що для обслуговування території за будинками і здійснення поточного ремонту відстань від стіни будинку до бокової межі суміжної ділянки повинна бути не менш ніж 1м згідно з нормами ДБН. Посилання суду на те, що в судовому засіданні експерт підтвердив необхідність знесення споруд відповідачів, є безпідставним і спростовується звукозаписом судового засідання. Крім цього, з пояснень відповідачів вбачається, що вони згодні з тим, що для обслуговування будинку ОСОБА_5 необхідна відстань в один метр від їх межі. Таку позицію підтверджено і в суді апеляційної інстанції ОСОБА_7-представником ОСОБА_2, а тому судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги стосовно усунення перешкод у користуванні будинком є обґрунтованими, а висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи, суперечать вимогам ст.103 ЗК України, яка закріплює принципи добросусідства, на що послався суд в своєму рішенні.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції безпідставно, фактично, визнав неналежним і недопустимим доказом висновок судової будівельно-технічної експертизи від 20.08.2012року, чим порушив вимоги ст.ст 58, 59 ЦПК України.
Таким чином, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, призвели до неправильного вирішення справи, а тому відповідно до вимог ст.309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись ст..ст.209, 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 13.03.2013року змінити, скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні домобудівлею, ухвалити в цій частині нове рішення, яким усунути перешкоди у користуванні будівлею АДРЕСА_1 шляхом покладання обов"язку на ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не перешкоджати встановленню ОСОБА_1 паркану у відповідності з визначеними фактичними межами між земельними ділянками НОМЕР_2 і АДРЕСА_2 на відстані один метр від фундаменту будинку АДРЕСА_1 в бік земельної ділянки будинку АДРЕСА_2 до споруд відповідачів, визначених літерами „В" та „Г" в додатку №1 до висновку №982/107 будівельно-технічної експертизи від 20.08.2012року. В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає чинності негайно та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді