Судове рішення #30275694

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року колегія суддів судової палати Апеляційного суду м. Києва з розгляду кримінальних справ у складі:

головуючого - суддіПрисяжнюка О.Б.

суддівГлиняного В.П., Бовтрук В.М.

за участю прокурораМінакової Г.О.

потерпілого ОСОБА_5

представника потерпілогоОСОБА_6

захисникаОСОБА_7

засудженогоОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_8 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 11 березня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

Цим вироком:

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Глухів, Сумської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, приватного підприємця, одруженого, має двох малолітніх дітей, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та проживає в АДРЕСА_2 раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 186, КК України на 4 роки позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 357 КК України на 2 роки обмеження волі;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 від відбування покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком три роки.

По справі вирішено питання щодо речових доказів.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 задоволено частково. Постановлено стягнути з засудженого на користь потерпілого на відшкодування матеріальної шкоди 193 грн. 90 коп. та на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.

Згідно з вироком, 03 червня 2011 року, ОСОБА_8, перебуваючи в салоні автомобіля «Форд» (Фієста), д.н.з. НОМЕР_1, яким керувала його дружина, на перехресті проспекту Правди та проспекту Свободи в м. Києві, відчувши поштовх автомобіля та помітивши від'їжджаючого на мотоциклі ОСОБА_5, наказав дружині наздогнати останнього. На звукові сигнали автомобіля ОСОБА_5 зупинив мотоцикл, після чого ОСОБА_8 звернувся до нього з претензіями щодо пошкодження свого автомобіля. ОСОБА_5 в свою чергу став заперечувати причетність до пошкодження автомобіля засудженого, в результаті чого ОСОБА_8 вирішив відкрито викрасти чуже майно належне ОСОБА_5

Реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно з корисливих мотивів, ОСОБА_8 застосовуючи насильство, яке не було небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вихватив з його рук мобільний телефон, відкрутив з керма його мотоциклу два дзеркала заднього виду, заподіявши тим самим ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 1 050 грн. Викраденим засуджений розпорядився на власний розсуд.

Крім того, у ОСОБА_8 виник умисел на заволодіння посвідченням водія ОСОБА_5 Таким чином, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння важливим особистим документом, а саме посвідченням водія, засуджений підійшов до ОСОБА_5 та наніс йому удар кулаком по голові, від чого потерпілий впав на землю, а ОСОБА_8 в цей час вирвав з рук ОСОБА_5 його портмане в якому знаходилися: посвідчення водія, технічний паспорт на мотоцикл; талон обов'язкового страхування і талон технічного огляду, які відносяться до важливих особистих документів.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 395/І від 30 вересня 2011 року, завдані засудженим ОСОБА_5 тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних.

На вказане рішення суду першої інстанції, засуджений подав апеляцію, в якій просить вирок скасувати, а матеріали кримінальної справи повернути на додаткове розслідування. В обґрунтування своїх вимог, апелянт зазначає, що досудове слідство по справі було проведено неповно та неправильно, при цьому суд першої інстанції не лише не усунув зазначені недоліки, а й помилково поклав їх в основу обвинувального вироку. Так, на думку апелянта, зібрані під час досудового слідства дані не можуть бути беззаперечними доказами його вини, оскільки всі вони ґрунтуються на версії потерпілого, яка не була належним чином перевірена. При цьому, засуджений наголошує, що насправді не було встановлено чи дійсно мала місце дорожньо-транспортна пригода та не було встановлено в чому саме полягало насильство. Що стосується судово-медичної експертизи, то вона, на думку ОСОБА_8, не встановлює жодного причинно-наслідкового зв'язку між його поведінкою та тілесними ушкодженнями виявленими у потерпілого. Крім того, як стверджує засуджений, ті обставини, що він прийшов наступного дня на зустріч з потерпілим, свідчить про відсутність в його діях прямого умислу на вчинення інкримінованих йому злочинів.

Також, в поданій апеляції ОСОБА_8 вказує, що неповнота досудового слідства полягає ще і в тому, що ним в своїх поясненнях зазначалося про наявність інших свідків по справі, однак ці пояснення не було взято до уваги.

За таких обставин, ОСОБА_8 стверджує, що вирок суду першої інстанції, винесено без повного, об'єктивного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, що в свою чергу є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_8, який підтримав подану апеляцію та просив її задовольнити, захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8, який виступив в підтримку апеляції свого підзахисного та просив задовольнити її, прокурора, який заперечував проти задоволення поданої апеляції та просив вирок суду залишити в силі, потерпілого та його представника які вважають, що вирок суду є законним і обґрунтованим, а тому просили апеляцію засудженого залишити без задоволення, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово засудженого, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку про те, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Незважаючи на те, що справа була призначена до розгляду після вступу в законну силу нового Кримінального процесуального кодексу України, проте відповідно до розділу ХI «Перехідні положення» КПК України, дана справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому КПК України 1960 року.

Доводи ОСОБА_8 з приводу неповноти досудового слідства колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів кримінальної справи, всі обставини по справі було досліджено всебічно, повно і об'єктивно, а слідчі дії та зібрання доказів відбулося з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства, а тому відсутні будь-які підстави для направлення кримінальної справи на додаткове розслідування, як наполягає на цьому апелянт.

Крім того, в суді першої інстанції а ні засуджений, а ні його захисник, не скаржилися на неповноту та однобічність досудового слідства. Також, не заявляв ОСОБА_8 і про наявність інших свідків про справі, крім тих які були встановлені досудовим слідством.

Також, не погоджується колегія судів із посиланнями засудженого на те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази його вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Так, вина ОСОБА_8 у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України підтверджується наступними доказами:

- поясненнями потерпілого ОСОБА_5 з яких вбачається, що під час конфлікту, який виник між ним та ОСОБА_8 03 червня 2011 року, останній застосувавши до нього насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, відібрав у нього мобільний телефон та портмане в якому знаходилися особисті вважливі документи, а саме: посвідчення водія, технічний паспорт на мотоцикл, талон обов'язкового страхування, та талон технічного огляду;

- проколами відтворення обстановки і обставин події від 01 жовтня 2011 року і 11 жовтня 2011 року та фототаблицями до них;

- протоколом огляду від 04 червня 2011 року, згідно якого у засудженого в приміщенні Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві було виявлено та вилучено мобільний телефон, дзеркала заднього виду від мотоциклу та водійське посвідчення видане на ім'я ОСОБА_5;

- речовими доказами по справі, а саме дзеркалами заднього виду від мотоциклу, посвідченням водія виданим на ім'я ОСОБА_5, технічним паспортом на мотоцикл, талоном обов'язкового страхування та талоном технічного огляду, мобільним телефоном;

- висновком судово-медичної експертизи від 30 вересня 2011 року згідно якого у ОСОБА_5 було виявлено синець з садном в скроневій ділянці зліва та крововилив піднігтьової пластини першого пальця правої руки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Локалізація і морфологія даних ушкоджень, враховуючи обставини справи та часові дані, свідчать про те, що спричинені вони тупим предметом і могли утворитися в термін 03 червня 2011 року.

Крім того, в матеріалах кримінальної справи містяться пояснення ОСОБА_8 дані ним на початку досудового слідства. В них засуджений зазначив, що дійсно забрав у ОСОБА_5 мобільний телефон та посвідчення водія проти його волі (т. 1 а.с. 19-22).

Що стосується посилань засудженого з приводу відсутності підстав вважати висновок експерта доказом, оскільки він носить вірогідний характер, то відповідно до вимог ст. 65 КПК України 1960 року, висновок експерта є одним з доказів по справі, до того ж даний висновок узгоджується з показами потерпілого з приводу характеру нанесення ОСОБА_8 йому тілесних ушкоджень.

Таким чином ОСОБА_8 скориставшись надуманим приводом про те, що ОСОБА_5 скоїв дорожньо-транспортну пригоду, відкрито незаконно заволодів майном та документами ОСОБА_5, заподіявши, при цьому останньому легкі тілесні ушкодження. Зібрані по справі докази суд першої інстанції дослідив у відповідності з вимогами кримінально-процесуального законодавства та обґрунтовано визнав їх належними і достатніми та такими, що доводять вину засудженого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вина ОСОБА_8 у чиненні інкримінованих йому злочинів повністю підтверджується матеріалами кримінальної справи, а відтак не вбачає підстав для скасування законного і обґрунтованого вироку по справі.

Керуючись ст. ст. 365, 366, КПК України 1960 року та розділом ХI «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Вирок Подільського районного суду м. Києва від 11 березня 2013 року, яким ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України, залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_8 - без задоволення.

С у д д і :

ПрисяжнюкО.Б. Глиняний В.П. Бовтрук В.М.



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація