Справа № 440/516/13-к                                        Головуючий у 1 інстанції: Мельник С.Р.

Провадження № 11-сс/783/234/13                      Доповідач: Грищук В. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Грищука В.О.,

суддів Гаврилова В.М., Партики І.В.,

при секретарі Олексів О.А.,

за участю прокурора Андреса Р.І.,

скаржника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні 14 травня 2013 року у місті Львові апеляцію ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Буського районного суду Львівської області від 17 квітня 2013 року, -

встановила:

цією ухвалою в задоволенні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_1 про скасування постанови про закриття кримінального провадження № 42012150170000007 від 07 березня 2013 року відмовлено.

В мотивах зазначено, що з протоколів допиту свідка ОСОБА_3 дочки скаржників від 4 та 21 грудня 2012 року вбачається, що питанням реєстрації її чоловіка ОСОБА_4 займалася її матір ОСОБА_1, ніхто не заперечував проти його реєстрації, йому дали будинкову книгу і він в паспортному столі зареєструвався по місцю проживання у їх квартирі. Заяву про реєстрацію місця проживання від ОСОБА_4 08.06.2012 року в квартирі по вул. Будівельників, 5 кв.27 вона побачила вперше 8.06.2012 року коли була разом з матір’ю та чоловіком в Буській міській раді. При цьому, із заявою була її мати ОСОБА_1, яка зайшла до секретаря міської ради, а коли вийшла, то сказала її чоловіку, що потрібно дописати в цій заяві, що він за її вказівкою і зробив, але підписів він не ставив, тому, що віддав заяву матері і одразу пішов на роботу. Вона не пам’ятає чи підписувала заяву, що надає згоду, як співвласник. Далі вона пішла з міської ради, а мати сказала, що заяву підпише в міського голови. Хто підписав заяву від імені сестри та батька їй не відомо, але вважає, що це зробила її мати, оскільки вона цим питанням займалася. Ініціатором реєстрації чоловіка була її мати, оскільки вони не планували довго проживати у її батьків. На квартиру вона не претендує, хоча і є співвласником. Вони разом з дитиною з квартири вже виписалися і мати почала поводитися дивно і неадекватно, погрожувати, що посадить її та чоловіка в тюрму, що позбавить материнства і відсудить дитину.

З протоколу допиту свідка ОСОБА_5, працюючого начальником Буського РВ ГУМВС України вбачається, що до нього на особистий прийом приходила теща ОСОБА_4 із скаргами на зятя, що він з її дочкою вибралися з її квартири та поїхали проживати в ІНФОРМАЦІЯ_1. Що між ними виникли суперечки і вона просила щоб він вплинув на те, щоб її дочка з дитиною повернулася до неї. Пізніше по телефону повідомила, що нічого не змінилося і вона буде звертатися в керівництво ГУМВС України, щоб вплинути на зятя, бо в м. Буську ніхто нічого не може зробити.

Факт можливої крадіжки із банківської картки ОСОБА_6 перевірений Буським РВ ГУМВС України у Львівській області та з приводу вказаної події 14.11.2012 року прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. ніхто не оскаржував.

Кримінальне провадження за заявою ОСОБА_7 стосовно дій працівників міліції, зокрема ОСОБА_4 закрито 19.12.2012 року у зв'язку з відсутністю в діях працівників Буського РВ ГУМВС України складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 364, 365 КК України.

Доводи скаржників про вчинення кримінального правопорушення їх зятем ОСОБА_4 спростовуються показаннями їх дочки про те, що ОСОБА_4 жодного кримінального правопорушення не вчинив та постановами про відмову в порушенні кримінальної справи від 14.11.2012 року та про закриття кримінального провадження від 19.12.2012 року.

Тому висновок слідчого про те, що в діях працівника міліції ОСОБА_4 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.364 КК України є обгрунтованим.

На дану ухвалу ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали апеляцію, якій просять скасувати таку, та направити скаргу в суд першої інстанції для вирішення питання по суті.

В обгрунтування апеляції вказують, що судом при винесені оскаржуваної ухвали взято до уваги виключно покази зібрані прокурором під час допитів зацікавлених осіб, і не прийнято їх доводи про те, що ОСОБА_4, використовуючи службове становище працівника міліції, підробивши документи та підписи, викравши свідоцтво про власність, та домову книгу, зареєструвався в їхній квартирі в АДРЕСА_1, чим грубо порушив права співвласників квартири, вимоги ч.1 ст.358 ЦК України, щодо права спільної часткової власності, яке здійснюється співвласниками за їхньою згодою, п.2 ст.156 ЖК України для вселення особи в жиле приміщення необхідна згода співвласника, вимоги ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382 від 11.12.2003 року та положення Постанови кабінету міністрів України №985 від 28.07.2004 року «Про затвердження зразків документів необхідних для реєстрації місця проживання в Україні», а також порушень з сторони осіб уповноваженого органу виконавчої влади з питань реєстрація місця проживання та місця перебування.

Не надано належної уваги заяві апелянта щодо скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_4, щодо крадіжки банківської картки ОСОБА_8 і грошових коштів з неї. Судом, як і слідчим констатовано, що рішення про відмову в порушені кримінальної справи ніхто не оскаржував, разом з тим не враховано, що про факт даного правопорушення апелянтом заявлено 06.12.2012 року, а постанова про відмову в порушені кримінальної справи винесена старшим уповноваженим кримінального розшуку Буського РВ ГУМВС України ОСОБА_9 14.11.2012року і відкрита була не за заявою апелянта та зовсім з інших підстав, даний висновок можна було б зробити прочитавши пояснення зібрані в відмовному матеріалі №313-1202 від 14.11.2012року.

Оцінки вказаним вище кримінальним правопорушенням ОСОБА_4, як з сторони слідчого прокуратури так і з сторони суду не були зроблені.

Заслухавши доповідь судді, виступ скаржника ОСОБА_1 на підтримання апеляції, виступ прокурора на заперечення апеляції, вивчивши матеріали справи та обговоривши наведені доводи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що висновок слідчого про те, що в діях працівника міліції ОСОБА_4 відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.364 КК України, оскільки доводи скаржників спростовуються показаннями їх дочки, про те, що ОСОБА_4 жодного кримінального правопорушення не вчиняв, та постановами про відмову в порушенні кримінальної справи від 14.11.2012 року, та про закриття кримінального провадження від 19.12.2012 року.

Факт можливої крадіжки із банківської картки ОСОБА_6 перевірений Буським РВ ГУМВС України у Львівській області, та з приводу вказаної події 14.11.2012 року прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, яке в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Кримінальне провадження за заявою ОСОБА_7 стосовно дій працівників міліції, зокрема ОСОБА_4 закрито 19.12.2012 року, у зв'язку з відсутністю в діях працівників Буського РВ ГУМВС України складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.364, 365 КК України.

Суд першої інстанції дослідив у справі всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, а тому наведені скаржниками доводи на підтримання апеляції, є необгрунтованими.

Колегія суддів, при розгляді справи не виявила допущених істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнули б за собою скасування ухвали, про що порушується питання в апеляції.

Виходячи з наведеного, апеляція ОСОБА_2, ОСОБА_1, не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.376, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Ухвалу слідчого судді Буського районного суду Львівської області від 17 квітня 2013 року про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження №42012150170000007 від 7 березня 2013 року залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_2, ОСОБА_1 – без задоволення.

Судді:

ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12