Справа № 2/359/235/13 Головуючий у І інстанції Мельник О.О.

Провадження № 22-ц/780/2383/13 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л.М.

Категорія 46 07.06.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

30 травня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Даценко Л.М., Панасюка С.П.

при секретарі Клименко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

встановила:

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому посилалася на те, що з 18.09.2009 року сторони перебували в шлюбі, який розірвано рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2012 року. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Під час шлюбу ними придбано майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме: автомобіль «Hyundai» д/н НОМЕР_1, 2011 pоку випуску, вартістю 230 000 грн., ноутбук «Sony VAIO 15/3», вартістю 5000 грн. та телевізор «Sharp LG-46», вартістю 13000 грн., а всього майна на загальну суму 248 000 грн. Згоди щодо добровільного поділу даного спільного майна вони не дійшли. Тому позивачка звернулася в суд з даним позовом і просить поділити зазначене майно, виділивши їй ноутбук та телевізор, а відповідачу виділити автомобіль, стягнувши з останнього на її користь різницю відхилення від ідеальних часток в сумісному майні в розмірі 106000 грн., а також сплачені нею судові витрати.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2013 року позов задоволено частково. В порядку поділу спільного майна подружжя виділено на праві власності ОСОБА_3 телевізор "шарп" вартістю 13000 грн., а ОСОБА_2 - ноутбук "соні" вартістю 5000 грн. В порядку поділу майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 45007,84 грн., отриманих від продажу автомобіля, та 450,08 грн. судових витрат.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції в частині поділу телевізора та ноутбука залишити без змін, а в частині стягнення грошових коштів, отриманих від продажу автомобіля, скасувати і в цій частині в позові відмовити, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача на користь позивачки грошових коштів, одержаних від продажу автомобіля, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що в порядку поділу майна подружжя, враховуючи, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, слід стягнути з відповідача на користь позивачки половину грошових коштів, отриманих відповідачем від продажу автомобіля, що є об»єктом спільної сумісної власності подружжя, враховуючи, що належні та об"єктивні докази на підтвердження витрачання відповідачем позичених коштів саме на придбання автомобіля та повернення коштів, отриманих від продажу транспортного засобу саме на погашення боргу відсутні.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом частин першої та другої ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Згідно ст. 69 СК України, яка передбачає право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

За правилами ст. 71 СК України, яка передбачає способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Згідно роз'яснень п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 року № 11 до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Встановлено, що 18.09.2009 року сторони уклали шлюб, який розірвано рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2012 року. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Під час шлюбу у липні 2011 року сторони придбали автомобіль «хюндай соната» д/н НОМЕР_1, який в період шлюбу згідно довідки-рахунку від 17.01.2012 року продано ОСОБА_4 за 98016,68 грн. (а. с. 27-30).

З урахуванням наведеного а також положень ст. 69 СК України, оскільки на час розгляду справи даного автомобіля у наявності сторін не було, тобто він відчужений, тому поділу не підлягає.

Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції в частині стягнення коштів, отриманих від продажу автомобіля, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові в цій частині відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2013 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 45 007 грн. 84 коп., отриманих від продажу автомобіля, і в цій частині ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 коштів, отриманих від продажу автомобіля, відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді