РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2008 року.                                                                                м. Шепетівка.

            Шепетівський міськрайсуд Хмельницької області в складі судді Борисова О.А. при секретарі Каправчук Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної дирекції Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договорів поруки та іпотеки недійсними

ВСТАНОВИВ

            В заявленому позові ОСОБА_1 вказала, що 18 листопада 2005 року ОСОБА_3 з АППБ «Аваль» уклала кредитний договір №012\08-11\8225, відповідно до якого вона отримала кредит в сумі 377300 грн строком на три роки із сплатою 19% річних. Кредитні кошти призначались для придбання автомобілів марки ВАЗ-21070 в кількості 10 одиниць, газобалонного та додаткового обладнання до них.

            22 листопада 2005 року ОСОБА_3 уклала з Банком договір застави, який забезпечував виконання вищезгаданого кредитного договору. В забезпечення виконання зобов'язань, ОСОБА_3 передала у заставу 10 автомобілів марки ВАЗ 21070, 2005 року випуску, вартістю 28230 грн кожний, на загальну суму 282300 грн, газобалонне та додаткове обладнання в сумі 95000 грн. Всього сума застави склала 377300 грн.

            Того ж дня між чоловіком позивачки ОСОБА_2 та Банком був укладений Договір поруки, відповідно до якого сторони встановили, що в разі надходження вимоги про погашення суми заборгованості по кредитному договору і при відсутності таких коштів, Кредитор має право звернути стягнення за рахунок належного йому майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

            Одночасно з Договором поруки, між ОСОБА_2 та Банком був укладений Договір іпотеки, предметом якого є квартира, зазначена в Договорі Застави.

            В зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань по кредитному договору щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та повернення кредитних коштів згідно графіка, за заявою Банку, приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу 1 березня 2007 року видано виконавчий напис про стягнення заборгованості по кредитному договору в безспірному порядку.

            Вказаний виконавчий напис за реєстровим №864, для виконання пред'явлений до Державної виконавчої служби для виконання, в зв'язку з чим постановою державного виконавця від 3 квітня 2007 року накладено арешт на вказану квартиру та оголошено заборону на її відчуження.

            ОСОБА_1 рахує, що договори поруки та іпотеки укладені між Банком та ОСОБА_2 необхідно визнати недійсними із слідуючих підстав:

            Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, реєстраційний №12532493, виданого Шепетівським БТІ, квартира АДРЕСА_1 належить в рівних долях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та являється спільною сумісною власністю. Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про іпотеку», майно, що є у спільній власності може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою всіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших  співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості. Оскільки ОСОБА_1 згоди на передачу квартири в іпотеку не давала, а частка ОСОБА_2 в натурі не виділена і документ на неї, як на окремий об'єкт нерухомості відсутній, то Договір іпотеки не відповідає вимогам діючого законодавства.

            ОСОБА_1 просить договори поруки та іпотеки укладені між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3, ОСОБА_2 22 листопада 2005 року - визнати недійсними.

            В судовому засіданні ОСОБА_1 заявлений позов підтримала та підтвердила обставини, на які посилається.

            Представник відповідача ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заявлений позов не визнав та пояснив, що станом на 18.11.2005 року, на дату укладення договорів поруки та іпотеки, квартира перебувала в одноособовій власності ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 08.02.2001 року, зареєстрованого в Шепетівському БТІ за №5948 в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно. В зв'язку з цим, рішення Шепетівського міськрайсуду від 17.10.2007 року, яким визнано за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 не повинно братись до уваги.

            Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 заявлений позов визнав та пояснив, що 08.02.2001 року нотаріусом був посвідчений договір дарування квартири, відповідно до якого він став власником квартири АДРЕСА_1, перебуваючи в цей час в шлюбі та заплативши за вказану квартиру 3000 доларів США, не повідомивши дружину, що замість договору купівлі-продажу квартири, ві уклав договір дарування квартири. Рішенням Шепетівського міськрайсуду від 17.10.2007 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до  нього про визнання договору купівлі-продажу таким що відбувся та визнання права власності на 1\2 частину квартири - заявлений позов задоволено. При укладенні договорів поруки та іпотеки, ОСОБА_2 не повідомив як ОСОБА_1 так і ОСОБА_3 про фіктивний договір дарування квартири з його участю.

            Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідно до договору дарування квартири від 08.02.2001 року, ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1. Рішенням Шепетівського міськрайсуду від 17 жовтня 2007 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу таким, що відбувся та визнання права власності на 1\2 частину квартири, позов ОСОБА_1 задоволено: визнано, що 08.02.2001 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір куплі-продажу квартири, а правочин по даруванню квартири визнано удаваним та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину вказаної квартири.

            Відповідно до ст. 235 п.2 ЦК України, при удаваному правочині, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

            Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Шепетівського БТІ, реєстрація права власності за ОСОБА_1 здійснена 19.11.2007 року. Відповідно до ст. 236 п.1 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним, з моменту його вчинення, тобто з 08.02.2001 року, до укладення договорів поруки та іпотеки.

            Згідно ст. 12.п.2 Закону України «Про власність», підставою виникнення права приватної власності, є укладення угод, не заборонених законом.

            ОСОБА_1 набула права власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу і тому вправі розпоряджатись своєю частиною квартири на свій розсуд, в зв'язку з чим договори поруки та іпотеки слід визнати частково недійсними.

            На підставі викладеного, керуючись ст. 235, 236 ЦК України, ст.ст.10,60,212,213,215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ

Договори поруки та іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 укладені 22 листопада 2005 року між: з однієї сторони Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та з другої сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_2 -визнати частково недійсними, залишивши обтяження за вказаними договорами на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

            Суддя:                                                                                        А.Борисов.

            КОПІЯ ВІРНА:

            Суддя Шепетівського міськрайсуду                                           А.Борисов.