донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
11.06.2013 р. справа №5006/35/234пд/2012(5023/5602/12)
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Азарової З.П.
суддівГези Т.Д., Мартюхіної Н.О.
При секретарі судового засідання: Федоріщевій І.О.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Романчук М.С. - представник за дов.
від третьої особи:не з'явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської міської ради м.Харків
на рішення господарського суду Донецької області
від05 лютого 2013р.
у справі№ 5006/35/234пд/2012(5023/5602/12) (суддя Мальцев М.Ю.)
за позовом:Харківської міської ради м.Харків
до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" м.Донецьк
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради м.Харків
провизнання укладеним договору
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 05.02.2013р. у справі № 5006/35/234пд/2012(5023/5602/12) (суддя Мальцев М.Ю.) відмовлено у задоволенні позовних вимог Харківської міської ради м.Харків до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" м.Донецьк про визнання укладеним договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Харкова.
Судове рішення мотивоване тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та не доведеними належним чином, оскільки на момент звернення позивача до суду не здійснено жодної дії, яка повинна передувати укладанню договору між суб'єктами правовідносин, як це передбачено нормами чинного законодавства. Крім того, господарським судом зазначено, що позивач обрав невірний спосіб захисту свого порушеного права.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою про його скасування та просив прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне дослідження фактичних обставин справи. Він вважає, що господарським судом при прийнятті рішення не була врахована передбачена діючим законодавством обов'язковість укладення договору пайової участі. Дії позивача по ухиленню від укладання такого договору грубо порушують права територіальної громади міста Харкова. Отримані кошти мали бути використані на створення та розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, тоді як неотримання коштів завдає майнової шкоди місцевому бюджету.
Скаржник зазначив, що судом не були досліджені належним чином стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011р. № 804 "Про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова".
За твердженням апелянта, згідно вказаного рішення підставою для направлення Департаментом економіки та комунального майна проекту договору про пайову участь є звернення замовника із заявою з доданими до неї документами, однак відповідачем вказана заява та документи надані не були.
Крім того, в апеляційній скарзі заявник вказує на те, що господарським судом помилково не прийнято до уваги судову практику, надану до матеріалів справи.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" м.Донецьк, надав суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що вимоги апеляційної скарги вважає безпідставними, а рішення господарського суду таким, що не підлягає скасуванню.
У судовому засіданні 21.05.2013р. апеляційним судом було з'ясовано, що у позовній заяві міська рада залучила Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради м.Харків в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача, але судом першої інстанції він не був залучений до участі у розгляді справи. Тому Донецький апеляційний господарський суду ухвалою від 21.05.2013р. залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача, Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради м.Харків, оскільки в його інтересах має бути укладений договір.
Третя особа, надала відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначила, що підтримує вимоги позивача, просить рішення господарського суду скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представники позивача та третьої особи, у судове засідання Донецького апеляційного господарського суду не з'явились. Про час і місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином. Приймаючи до уваги те, що позивач та третя особа не використали наданого законом права на участь своїх представників в судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги, про поважність причини не направлення представників до суду, не повідомили, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглядати справу за відсутності вказаних представників, оскільки наявних матеріалів достатньо для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представника відповідача, який прибув в засідання суду, перевіривши обставини справи та надану їм судом юридичну оцінку, судова колегія встановила.
Харківська міська рада, м.Харків, звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", м.Донецьк про визнання укладеним договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Харкова.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на необхідність укладення договору пайової участі, що передбачена ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", на копію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, копії листів, копію договору про пайову участь у розвитку інфраструктури та невиконання відповідачем умов договору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.12.2012р. справу №5023/5602/12 було направлено за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 26.12.2012р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
23.01.2013р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог №635/9-13 від 18.01.2013р., якою зазначив, що у зв'язку з допущеною технічною помилкою було встановлено, що управлінням соціально-економічного розвитку, планування та обліку невірно визначена сума пайового внеску, яка має бути у розмірі 10 % від загальної кошторисної вартості, тобто 82 130 грн.
Враховуючи позицію Вищого господарського суду України, викладену в листі № 01-8/675 від 14.08.2007, сама лише відсутність посилання у зазначеній заяві на приписи норми процесуального права не означає невідповідності заяви вимогам закону. У вирішенні наведеного питання господарський суд має виходити з ретельного дослідження змісту поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами.
Проаналізувавши зміст наданих позивачем уточнень до позовної заяви, судом встановлено, що позивачем фактично зменшено суму пайового внеску, передбаченого проектом договору, тому вказане уточнення прийнято судом до уваги та позов розглянуто з його врахуванням.
При розгляді справи господарським судом було встановлено, що рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 року № 804 затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, який містить положення щодо обов'язковості залучення замовників до пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова, відповідно до яких пайова участь замовника полягає у перерахуванні до бюджету м. Харкова коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова у розмірах: 10% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд та 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.
Залучення замовників здійснюється на підставі договорів про пайову участь, які укладаються з Департаментом економіки та комунального майна.
Для укладення такого договору замовник зобов'язаний звернутись із відповідною заявою до Департаменту.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовником є фізична або юридична особа, що має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала у встановленому законодавством порядку відповідну заяву.
Під плануванням і забудовою територій відповідно до статті 2 цього Закону слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови та територій.
Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ХК14311117864 від 28.12.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" є замовником реконструкції нежитлових приміщень 1-го поверху №1, 4, 5, 11, 12, 12а, 14, 1б, 17, 18, 20, 41 в літ. "А-5" під магазин по просп. Косіора, 71 в м. Харкові.
Однак, визначений Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 р. № 804 обов'язок ТОВ "Український Рітейл" не виконало та не звернулось до Департаменту економіки та комунального майна для укладення відповідного договору про пайову участь.
Листом управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна № 30/0/124-12 від 13.01.2012 р. поінформовано ТОВ "Український Рітейл" про необхідність звернення до виконавчих органів Харківської міської ради для укладення договору про пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова та попереджено, що у разі не врегулювання вказаного питання воно буде вирішуватись у судовому порядку.
У відповідь на вказаний лист відповідач, ТОВ "Український Рітейл", листом від 13.02.2012р. № 101/ж повідомив, що у зв'язку з тим, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» не набрав чинності не має підстав для укладання вказаного договору про пайову участь.
Листом від 20.02.2012р. вищевказаним управлінням було повідомлено Харківську міську раду, тому позивач звернувся з позовом про визнання укладеним договору пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова. У задоволенні позову судом відмовлено.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 Цивільного кодексу України).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.
Статтею 627 вказаного кодексу встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови, тощо.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статтею 181 Господарського кодексу України встановлений загальний порядок укладення господарських договорів та передбачено, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його. В цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Частиною 1 статті 187 Господарського кодексу України визначено, що спори, які виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону або в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» укладення договору в даному випадку є обов'язковим, і незалежно від згоди другої сторони спір, що виникає при укладенні договору, вирішується судом згідно вищевказаної статті Господарського кодексу України.
Як встановлено господарським судом Донецької області, листом № 30/0/124-12 від 13.01.2012р. Управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна звернулося до ТОВ "Український Рітейл" з повідомленням про необхідність укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова на виконання норми ст. 40 вищезазначеного Закону, оскільки відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ХК14311117864 від 28.12.2011р. нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 4, 5, 11, 12, 12а, 14, 1б, 17, 18, 20, 41 в літ. "А-5" під магазин по просп. Косіора, 71 в м. Харкові прийнято до експлуатації 28.12.2011 р.
Відповідно до п. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Необхідність укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію передбачений і Порядком пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженим рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 р. № 804.
Пунктом 2.4 вказаного Порядку встановлено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі.
Пунктом 1.4 Порядку передбачено, що до проекту рішення Харківської міської ради про відведення замовнику будівництва відповідної земельної ділянки під забудову Департаментом містобудування архітектури та земельних відносин Харківської міської ради включається пункт щодо зобов'язання замовника до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.
Вимоги до відповідача про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова з боку Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради не надходило і письмово такі зобов'язання з ТОВ "Український Рітейл" не оформлялись.
З набранням чинності з 12.03.2011 р. Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України надало роз'яснення №23-11/6294/0/6-11 від 22.07.2011 року «Про пайову участь забудовників у створені та розвитку інфраструктури населених пунктів», відповідно до яких нормами абзацу першого частини дев'ятої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено строки, протягом яких укладається договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту - не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника будівництва щодо його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Отже, чинним законодавством України чітко встановлено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту повинен укладатись із замовником будівництва до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Проте, матеріалами справи встановлено, що Харківська міська рада, як позивач, не зверталась до відповідача з пропозицією укладення договору, проект договору не направлявся ані позивачем, ані департаментом, в інтересах якого звернувся позивач.
Частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України закріплює, що зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як зазначено вище предметом спору в даній справі є вимоги Харківської міської ради про визнання укладеним договору пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова між Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради м.Харків та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", в редакції запропонованій позивачем, але вказаний проект не був наданий відповідачу. Вищенаведене свідчить про порушення позивачем приписів ст. 181 Господарського кодексу України, що призвело до неможливості реалізації своїх прав відповідачем.
Отже, враховуючи викладене та той факт, що реконструкція нежитлових приміщень 1-го поверху №1, 4, 5, 11, 12, 12а, 14, 1б, 17, 18, 20, 41 в літ. "А-5" під магазин по просп. Косіора, 71 в м. Харкові прийнята в експлуатацію 28.12.2011р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Декларації про готовність об'єкту до експлуатації, колегія суддів приходить до висновку, що правові підстави для задоволення позову про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова між ТОВ "Український Рітейл" та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради відсутні.
До того ж, при пред'явленні позову Харківська міська рада, як на підставу своїх вимог, посилалась на те, що ТОВ "Український Рітейл" всупереч ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ухиляється від укладення відповідного договору про пайову участь, а тому, на думку позивача, у нього виникло право на звернення до суду за захистом порушених прав у спосіб визнати укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова між ТОВ "Український Рітейл" та Департаментом економіки та комунального майна.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів в силу ч.2 ст.16 ЦК України можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.
Як правомірно зазначено господарським судом позовна вимога про визнання договору укладеним є встановленням факту, який має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог у разі виникнення спору між сторонами і не може самостійно розглядатися в окремій справі. А тому судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду про те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права.
Крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Крім того, ст. 121 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представництво інтересів держави в суді здійснює прокурор.
З аналізу змісту вказаних норм вбачається, що юридична особа може звернутися до господарського суду за захистом лише свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, а представництво інтересів держави в господарському суді може здійснювати лише прокурор. Матеріали справи свідчать, що позивач просив суд визнати укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова між ТОВ "Український Рітейл" та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради. Проте, як вбачається з матеріалів справи, Положенням про Департамент економіки та комунального майна, затвердженим рішенням 1 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24.11.2010 р. № 07/10 «Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 6 скликання», та Порядком пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженим рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 804 від 09.11.2011 р., Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради доручено укладати відповідні договори із забудовниками.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 21.05.2013р. представник Харківської міської ради зазначив, що Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради є самостійною юридичною особою, вказаний факт підтверджується протоколом судового засідання апеляційної інстанції. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу зазначений Департамент підтвердив, що він є самостійним виконавчим органом.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що Харківська міська рада не є належним позивачем у даній справі, оскільки не є стороною у спірному договорі, права на укладення якого делеговані Департаменту економіки та комунального майна, він у даній справі залучений в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Частиною другою статті 84 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються, зокрема, найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.
Із вказаних правових норм вбачається, що не є можливим покладення на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-яких матеріально-правових обов'язків, а також установлення чи захист їхніх прав.
Не приймаються до уваги посилання апелянта на постанову Вищого господарського суду по конкретним справам, оскільки у наданих постановах предметом спору є визнання укладеним договору про пайову участі за ініціативою підприємства, у зв'язку з необхідністю виконання умов договорів оренди землі, що не є тотожним з предметом спору у даній справі.
Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення господарського суду по даній справі відповідає чинному законодавству, прийнято з дотриманням норм процесуального права, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Харківської міської ради м.Харків, на рішення господарського суду Донецької області від 05.02.2013р. у справі № 5006/35/234пд/2012(5023/5602/12) - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 05.02.2013р. у справі № 5006/35/234пд/2012(5023/5602/12) - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.
Головуючий З.П.Азарова
Судді Т.Д.Геза
Н.О.Мартюхіна
Надруковано: 7 прим.
1 прим. - позивачу
1 прим. - відповідачу
1 прим. - третій особі
1 прим. - у справу
2 прим. - ДАГС;
1 прим. - ГСДО;