ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року Справа № 17/114

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Палій В.М.,

судді Васищака І.М.,

судді Міщенка П.К.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю

"Рівнефармація"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2013р.

у справі господарського суду Рівненської області №17/114

за позовом ОСОБА_1

до Відкритого акціонерного товариства "Рівнефармація"

про зобов'язання провести оцінку та здійснити викуп 9050 простих іменних

акцій ВАТ "Рівнефармація"

за скаргою ОСОБА_1

на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби

Рівненського міського управління юстиції

за участю прокуратури Рівненської області,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність від 06.06.13р.,

від відповідача: Бондарь Р.В. - довіреність у справі,

від ВДВС: не з'явився,

від Генеральної прокуратури України: Томчук М.О. - прокурор відділу,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 13.10.2010р. (суддя Петухов М.Г.), позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Рівнефармація" задоволено частково. Присуджено Відкритому акціонерному товариству "Рівнефармація" провести незалежну оцінку ринкової вартості простих іменних акцій ВАТ "Рівнефармація" протягом 10 (десяти) днів з дня набрання рішенням законної сили. В частині вимог про зобов'язання ВАТ "Рівнефармація" здійснити викуп за ринковою вартістю 9050 простих іменних акцій ВАТ "Рівнефармація", які належать ОСОБА_1, провадження у справі припинено. Рішення набрало законної сили.

26.05.2011р. господарським судом Рівненської області видано наказ на примусове виконання вказаного рішення.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 05.03.2012р. відновлено пропущений строк для пред'явлення наказу до виконання.

Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області із скаргою на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції і просить суд визнати недійсною постанову головного державного виконавця ВДВС Рівненського МУЮ про відмову у відкритті виконавчого провадження від 23.11.2012р. та зобов'язати останнього відкрити виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Рівненської області №17/114 від 26.05.2011р.

Скарга мотивована невідповідністю вказаної постанови вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 12.02.2013р. (суддя Качур А.М.) у задоволенні скарги на дії державного виконавця відмовлено з тих підстав, що постанова ВДВС Рівненського МУЮ про відмову у відкритті виконавчого провадження від 23.11.2012р. відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2012р. (головуючий, суддя Бригинець Л.М., судді Демидюк О.О., Тимошенко О.М.) ухвалу суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення. Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця задоволено частково: визнано незаконними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за наказом господарського суду Рівненської області від 26.05.2011р. №17/114. Зобов'язано Відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції здійснити дії по відкриттю виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Рівненської області від 26.05.2011р. №17/114.

Вказана постанова мотивована відсутністю правових підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу суду від 26.05.2011р. №17/114.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 23.11.2012р. головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу №17/114, виданого 26.05.2011р. господарським судом Рівненської області, на підставі пунктів 6 та 8 частини 1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження".

Вказана постанова державного виконавця є предметом оскарження у даній справі.

Відповідно до ст.1212 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Частиною 3 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст.11 названого Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 17 Закону встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, наказів господарських судів.

Відповідно до ч.1 ст.117 ГПК України, наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 8 Закону визначено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

В силу ст.19 Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача.

Відповідно до ст.18 Закону у виконавчому документі зазначаються:

назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

резолютивна частина рішення;

дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно пунктів 6 та 8 ч.1 ст.26 Закону, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону, а також наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Вказана норма визначає обов'язок державного виконавця діяти певним чином і не містить будь-яких виключень щодо відмови у відкритті виконавчого провадження при наявності зазначеної обставини - виконавчий документ не відповідає вимогам Закону.

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується змістом наказу суду, останній не містить будь-яких даних про стягувача, що свідчить про невідповідність наказу вимогам ст.18 Закону та, як наслідок, унеможливлює відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання.

Доводи суду апеляційної інстанції про те, що відсутність у наказі даних про стягувача не робить неможливим виконання рішення, прийнятого у немайновому спорі, колегія суддів вважає помилковими, оскільки Закон України "Про виконавче провадження" містить єдині вимоги до виконавчого документа, незалежно від того за наслідком якого спору, майнового чи не майнового, його видано судом.

Узгодженість змісту наказу резолютивній частині рішення господарського суду Рівненської області від 13.10.2010р., де також не вказано будь-яких даних про стягувача, не дає підстав стверджувати про відповідність цього наказу вимогам Закону України "Про виконавче провадження". У такому випадку, з метою усунення неясності рішення суду, позивач (стягувач) мав скористатися наданим йому правом на звернення до суду у порядку ст.89 ГПК України щодо роз'яснення судового рішення відносно особи (стягувача), на користь чи в інтересах якої вирішено спір та видано наказ на примусове виконання рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відповідність постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження від 23.11.2012р. вимогам Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвала суду першої інстанції, - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" задовольнити.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2013р. у справі №17/114 скасувати, залишивши в силі ухвалу господарського суду Рівненської області від 12.02.2013р.

Головуючий, суддя Палій В.М.

Суддя Васищак І.М.

Суддя Міщенко П.К.