АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
88000 м. Ужгород, вул. О.Довженка, №7_____________________________________________________ тел./факс : (0312)б1-53-83
Справа № 22 - 791/2006 року Головуючий в суді 1-ї інстанції: Машкаринець І.М.
Суддя - доповідач : Мацунич М.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2006 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
в складі: головуючого - судді Мацунича М.В.
суддів : Готри Т.Ю., Ігнатюка Б.Ю. при секретарі: Боклах Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Закарпатської обласної організації захисту прав споживачів на рішення місцевого Ужгородського міськрайонного суду від 21 березня 2006 року по справі за позовом Прокурора м. Ужгорода, який представляє ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів : приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу - ОСОБА_4 та Закарпатська обласна організація захисту прав споживачів про визнання договору купівлі-продажу квартири, недійсним ,-
встановила:
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Закарпатська обласна організація захисту прав споживачів не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, подали апеляційну скаргу в якій клопочуть перед апеляційною інстанцією стосовно скасування даного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог, відмовити. Мотивують її тим, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим і незаконним та такими, що ухвалено з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні вимог матеріального права.
Рішенням місцевого Ужгородського міськрайонного суду від 21 березня 2006 року позовні вимоги, задоволено повністю.
В ході апеляційного розгляду апелянт ОСОБА_1. та його представник ОСОБА_5, який діє на підставі усного доручення підтримали доводи апеляційної скарги з підстав наведених у ній. І виходячи з цього, вважають рішення суду першої інстанції незаконним.
Представник прокурора м. Ужгород в особі Деменко Д.А. та особа в інтересах якої подано позов ОСОБА_3 заперечили доводи апеляційної скарги, оскільки такі суперечать матеріалам справи та вимогам діючого законодавства.
Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що договір купівлі-продажу квартири укладено представником, повноваження якого припинені у зв'язку зі смертю довірителя. А звідси, зміст правочину не може суперечити цивільному законодавству та недодержання цих вимог є підставою для визнання такого правочину недійсним.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області визнала за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступних мотивів.
За правилами статей 10, 11 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як на підставу своїх доводів апелянти посилались на те, що після смерті довірителя, повірений зберігає свої повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може привести до виникнення збитків. Оскільки довірителька отримала завдаток за продаж квартири то порушення даного зобов'язання призвело б до збитків у подвійному розмірі.
Згідно доручення від 30.09.2003 року, ОСОБА_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1) уповноважила ОСОБА_1. бути її представником по управлінню та розпорядженню належною їй квартирою /а.с. 5 /. Хоч
зазначений документ і названо Доручення, однак він не відповідає вимогам Глави 34 ЦК України (1963 року), а тому і не створює наслідків передбачених цією Главою, оскільки відсутній сам договір доручення. Таким чином, ОСОБА_1 діяв як представник на підставі довіреності / ст. 64 ЦК України (1963 року) /.
В матеріалах справи наявна розписка ОСОБА_6 від 02.12.2003 року про отримання останньою завдатку від ОСОБА_1 за продаж квартири та заповіт ОСОБА_6 від 04.04.2003 року на користь ОСОБА_3 де підписи ОСОБА_6 є тотожними /а.с. 4, 218 /. А як пояснив у судовому засіданні апелянт ОСОБА_1, розписку писала ОСОБА_6 та це стверджено проведеною по іншій справі експертизою. Тоді як у дорученні підпис останньої зовсім інший, що вказує на те, що зазначені документи підписані не однією особою.
Договір купівлі-продажу квартири від 23.03.2004 року укладено ОСОБА_1. від імені ОСОБА_6, яка вже померла до цього ще ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_2 /а.с. 8 /.
Таким чином, договір купівлі-продажу був укладений у супереч вимог п.6 ч.1 ст. 248 ЦК України так-як представництво ОСОБА_6 за довіреністю припинилось смертю останньої, яка видала довіреність. Посилання апелянтів на абзац 2 п.6 ч.1 ст. 248 ЦК України є безпідставним так-як останні не довели, що мали місце невідкладні справи, невиконання яких могло призвести до виникнення збитків для ОСОБА_6 . Та обставина, що ОСОБА_6 отримала завдаток не являється тією, яка б могла спричинити збитки, оскільки завдаток дав ОСОБА_1, а квартиру купив не він, а ОСОБА_2, що свідчить про порушення зобов'язань з його боку при відмові купити квартиру за яку сплатив завдаток.
Крім цього, ОСОБА_1. не довів перед судом тієї обставини, що йому не відомо було про смерть ОСОБА_6, так-як перед укладенням договору купівлі-продажу зобов'язаний був досягнути згоди останньої з усіх істотних умов договору, а зокрема по ціні за яку можна було продати квартиру. Виходячи з цього, можна стверджувати, що ОСОБА_1 приховав факт смерті ОСОБА_6, а звідси і закінчення своїх повноважень як представника по довіреності, що призвело до укладення договору купівлі-продажу в супереч вимог ст. 203 ЦК України недодержання яких свідчить про не чинність даного правочину. Та у відповідності до ст. 215 ЦК України є підставою для визнання такого правочину, недійсним.
Заперечення апелянтів з приводу того, що Прокурор не мав права звернутись до суду на захист прав, свобод та інших інтересів ОСОБА_3 є безпідставними.
Так у відповідності до ст. 45 ЦПК України, прокурор у випадках встановлених законом може звернутись до суду із заявою про захист прав, свобод та інших інтересів осіб.
Згідно ч. 2 ст. 361 У "Про прокуратуру", підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження.
Як вбачається з посвідчення від 03.05.2001 року, ОСОБА_3 є пенсіонером по віку та розмір пенсії є незначним. Із заяви до прокурора м. Ужгорода випливає, що ОСОБА_3 просить звернутись до суду на захист її прав, оскільки матеріальний стан в неї поганий, а тому не в змозі укласти угоду з кваліфікованим адвокатом та оплатити його послуги / а.с. 9, 10-11 /.
Оскільки ОСОБА_3 неспроможна через свій матеріальний стан самостійно захистити свої порушені права, а звідси прокурор правомірно звернувся до суду із позовом на захист прав останньої.
Таким чином, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін .
Враховуючи вищенаведене та керуючись вимогами статей 308, 314, 315, 317 і 319 ЦПК України, апеляційний суд:
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Закарпатської обласної організації захисту прав споживачів - відхилити.
Рішення місцевого Ужгородського міськрайонного суду від 21 березня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили .