Справа № 121/2840/13-ц

2/121/1212/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Кулєшовій ОІ., при секретарі Зималєві В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1, третя особа: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про стягнення витрат, пов'язаних з навчанням, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про розірвання договору,

в с т а н о в и в:

Харківський національний університет внутрішніх справ (далі - ХНУВС) звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача фактичні витрати, пов'язані з його навчанням, в розмірі 32832,69 гривень. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом ХНУВС № 415 о/с від 15 серпня 2007 року відповідача зараховано до складу курсантів ХНУВС. 01 вересня 2007 року між ХНУВС та відповідачем укладено договір про підготовку фахівця у вищому начальному закладі Міністерства внутрішніх справ України. Відповідно до наказу № 274 о/с від 18 червня 2011 року курсанта 4-го курсу лейтенанта міліції ОСОБА_1 було відраховано зі складу курсантів університету та відкомандировано для подальшого проходження служби до ГУ МВС України в АРК. Наказом ГУ МВС України в АРК № 300 о/с від 30 листопада 2012 року лейтенант міліції ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ України за п. 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС. Відповідно до п. 2.3.6. вказаного Договору відповідач зобов'язався у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановлення трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання в університеті згідно з затвердженим розрахунком. Сума витрат на утримання становить 32832,69 гривень. Також, відповідно до Договору у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх суми здійснюється у судовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, раніше від нього до суду надійшла заява про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує. Зустрічний позов отриманий позивачем, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позову заперечували, пред'явили зустрічний позов про розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2007 року в зв'язку з невиконанням Харківським національним університетом внутрішніх справ умов Договору.

Представник третьої особи за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні позов Харківського національного університету внутрішніх справ підтримала, при вирішенні зустрічного позову покладалася на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні первісного та зустрічного позовів повинно бути відмовлено з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом ХНУВС № 415 о/с від 15 серпня 2007 року відповідача ОСОБА_1 зараховано до складу курсантів ХНУВС (а.с. 8).

01 вересня 2007 року між ХНУВС та відповідачем укладено договір про підготовку фахівця у вищому начальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (а.с. 6-7).

Відповідно до наказу № 274 о/с від 18 червня 2011 року курсанта 4-го курсу факультету з підготовки фахівців міліції громадської безпеки за спеціальністю «правознавство» лейтенанта міліції ОСОБА_1 з 18 червня 2011 року було відраховано зі складу курсантів університету та відкомандировано для подальшого проходження служби до ГУ МВС України в АРК (а.с. 9).

Згідно з п. 2.1.3 Договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 01 вересня 2007 року, укладеного між ХНУВС та ОСОБА_1, в обов'язки університету входить забезпечення останнього харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами МВС України.

Відповідно і матеріально-технічне забезпечення відповідача здійснювалось з моменту його зарахування до числа курсантів ХНУВС та послідуючого відрахування з відкомандируванням.

Судом також встановлено, що наказом ГУ МВС України в АРК № 300 о/с від 30 листопада 2012 року лейтенант міліції ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ України за п. 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС (а.с. 10).

Відповідно до п. 2.3.6. укладеного між сторонами Договору відповідач зобов'язався у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановлення трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання в університеті згідно з затвердженим розрахунком.

Згідно пункту 3.2 Договору, однією з підстав відшкодування фактичних витрат на підготовку є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Порядок розрахунку витрат на утримання курсантів у вищому навчальному закладі МВС України здійснюється на підставі наказу № 419/831/240/605/537/219/5634 від 16 липня 2007 року «Про затвердження порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах». Продовольче забезпечення курсантів і слухачів здійснюється на підставах наказу МВС України від 20 вересня 1996 року № 684 «Про забезпечення продовольчими пайками осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців внутрішніх військ, курсантів та слухачів навчальних закладів системи МВС України». Речове забезпечення здійснюється згідно з Положенням «Про забезпеченням речовим майном осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх справ МВС України», затвердженим наказом МВС України від 05 грудня 2003 року № 1489 та «Нормами забезпечення речовим майном курсантів та слухачів навчальних закладів МВС України», затвердженим наказом МВС України від 03 вересня 1997 року № 586.

Позивач, посилаючись на вищевикладені обставини та відповідно до вимог Законів України "Про вищу освіту", «Про міліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 313 "Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ", наказу Міністерства внутрішніх справ України від 14 травня 2007 року № 150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівців у вищому навчальному закладі МВС України», просить суд стягнути з відповідача на свою користь фактичні виплати, пов'язані з навчанням відповідача, а саме, грошові кошти в розмірі 32832,69 гривень, надаючи при цьому відповідні розрахунки.

Але, надані позивачем розрахунки не є в даному випадку достатніми належними та допустимими доказами в підтвердження суми фактичних витрат в розмірі 32832,69 гривень, оскільки він не був затверджений після відрахування відповідача (закінчення навчання), що передбачено договором. Також, пунктом 2.2. Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах передбачено, що після закінчення навчального року у наказі начальника ВНЗ про переведення курсантів на наступний курс навчання проти прізвища кожного курсанта проставляється загальна сума його утримання за цей рік відповідно до розрахунків, визначених пунктом 2.1 Порядку розрахунку витрат. Щорічні витяги з цих наказів долучаються до особової справи випускника ВНЗ. Суду вони надані позивачем не були.

Крім того, правильність розрахунку заперечується відповідачем, який вважає його помилковим та завищеним, з посиланням на те, що за перший рік навчання нарахування здійснено всупереч п. 6 Постанови КМУ № 964 від 12 липня 2006 року «Про затвердження порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах»; у довідці розрахунку витрат на харчування не відображена кількість діб перебування на харчуванні та фактична його вартість; згідно розрахунку комунальних послуг, в ньому з адміністративного тарифу та тарифу для населення виведений середній тариф, тоді як відповідно до п. 2.1.6 Порядку при проведенні розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований ВНЗ, у відповідному навчальному році.

В процесі розгляду справи судом також встановлено, що відповідач з 2-го курсу навчання проживав за межами ХНУВС, що підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 і ОСОБА_3, та відповідно не користувався комунальними послугами навчального закладу та харчуванням, що позивачем не спростовано. Навпроти позивачем не надано достатньо доказів того, що відповідач проживав у гуртожитку та за ввесь період навчання знаходився на утриманні ХНУВС.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За правилами частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

При таких обставинах, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ХНУВС суд виходить із того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували витрачення ним у період навчання коштів у зазначеному в позовній заяві розмірі.

При цьому, доводи відповідача про те, що ХНУВС не має права на звернення до суду з позовом про стягнення бюджетних коштів на його користь, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до вимог закону кошти, які просить стягнути з відповідача позивач, відшкодовуються Міністерству оборони України або підпорядкованим йому військовим формуванням, яким у даному випадку виступає Університет.

Що стосується зустрічного позову відповідача ОСОБА_1 про розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2007 року, то вони також не підлягають задоволенню з тих підстав, які ним вказані. Якщо ОСОБА_1 вважає, що йому після закінчення навчання був виданий диплом не встановленого зразка чи такий, що суперечить умовам укладеного між ним та Університетом договору, зокрема щодо зазначення напрямку підготовки, він вправі пред'явити до суду відповідний позов. Доказів того, що ХНУВС не були виконані умови договору на період навчання та подальшого проходження служби відповідачем суду не надані, крім того, у цей період ніяких зауважень з боку ОСОБА_1 не виникало.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 14, 16, 526, 538, 629, 651, 653 ЦК України, Законами України "Про вищу освіту", «Про міліцію», постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 313 "Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ", наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 травня 2007 року № 150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівців у вищому навчальному закладі МВС України»,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з навчанням, - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2007 року, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у порядку та строки, передбачені ст. ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя