Справа № 0124/9880/2012

2-а/121/28/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2013 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Кулєшовій О.І., при секретарі Пархоменко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Гурзуфської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Гурзуфської селищної ради № 25 від 31 серпня 2011 року в частині, що стосується відмови ОСОБА_1 в наданні згоди на складання проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки, площею 0,06 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначене рішення прийнято Радою в порушення вимог закону, необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, діючи упереджено, без дотримання принципу рівності перед законом та необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача, з позбавленням права позивача на участь у процесі прийняття рішення. Крім того, відповідач прийняттям спірного рішення ігнорує її інтереси та фактично не визнає та незаконно позбавляє її права власності на земельну ділянку, відведену їй для забудови на підставі рішення виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради народних депутатів № 4 від 08 квітня 1992 року «Про затвердження списку забудовників «Нова деревня» та рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради народних депутатів АРК № 796(3) від 13 листопада 1992 року «Про затвердження списку громадян - індивідуальних забудовників і прописку їх на земельні ділянки у АДРЕСА_1».

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надавши пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим 4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною радою України 17 липня 1997 року, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Конвенція про захист прав і основних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Згідно ст. 55 Конституції України права свободи громадян захищаються судом.

Це означає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушаються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Положення Конвенції та Конституції України з цього питання відтворені в ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України про завдання адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 2 ч. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації та інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин визначено главою 2 Земельного кодексу України. Так, згідно із ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить право розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, а також надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключною компетенцією сільських, селищних та міських рад є врегулювання земельних правовідносин, зокрема, до яких відноситься надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад.

Відповідно до вимог ст. 116 ЗК України громадяни і юридичні особи здобувають право власності й права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачений положеннями статті 118 Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що 08 квітня 1992 року виконавчим комітетом Гурзуфської селищної ради народних депутатів було прийнято рішення № 4 «Про затвердження списку забудовників «Нова деревня», у числі яких значиться ОСОБА_1, яким також вирішено просити Ялтинський міськвиконком затвердити список індивідуальних забудовників та прописати по місцю будівництва (а.с. 13).

На підставі вказаного рішення 13 листопада 1992 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради народних депутатів прийнято рішення № 796(3) про затвердження списку індивідуальних забудовників із числа громадян, депортованих в 1944 році з АДРЕСА_1, включених до складу ТІЗ «Нова деревня». Вирішено також Управлінню внутрішніх справ м. Ялти прописати вказаних громадян та членів їх сімей на наданні земельні ділянки, а Управлінню архітектури та містобудування - зробити відвід наданих земельних ділянок у встановленому законом порядку (а.с. 14).

У виконання цього рішення ОСОБА_1 була зареєстрована на земельній ділянці в АДРЕСА_1. Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, ОСОБА_1 обробляла надану їй земельну ділянку до 2002 року, а потім її не стали туди пускати, в зв'язку з чим вона почала звертатися до Ради в усному порядку та з письмовими заявами про надання їй дозволу на складання проекту відводу.

Судом також встановлено, що 25 грудня 2009 року позивач звернулася до Гурзуфської селищної ради з заявою про надання згоди на складання проекту відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність земельної ділянки, площею 0,06 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. З аналогічною заявою ОСОБА_1 звернулася 19 січня 2011 року (а.с. 49).

Вказані обставини встановлені постановою Ялтинського міського суду АРК від 27 вересня 2011 року у справі № 2а-9998/11/0124 і постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду АРК від 23 січня 2012 року, та не потребують доказуванню по даній справі відповідно до положень ч. 1 ст. 72 КАС України.

Зазначеними судовими рішеннями визнано протиправною бездіяльність Гурзуфської селищної ради по не розгляду заяви ОСОБА_1 від 25 грудня 2009 року, зобов'язано Гурзуфську селищну раду надати ОСОБА_1 відповідь про результати розгляду заяви від 25 грудня 2009 року, в іншій частині позову відмовлено (а.с. 18-20).

Крім того, судом встановлено, що п. 1 рішення 18-ї сесії 6-го скликання Гурзуфської селищної ради № 25 від 31 серпня 2011 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні згоди на складання проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтованою площею 0,06 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з накладанням земельної ділянки на раніше відведені земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 47).

З наданих суду представником відповідача документів вбачається, що п. 2.21 рішення 28-ї сесії 24-го скликання Гурзуфської селищної ради від 14 травня 2004 року № 22 затверджений проект відводу та передана у приватну власність ОСОБА_2 земельна ділянка загальною площею 0,1499 га (кадастровий номер 0111946800:01:001:0032) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, із земель Гурзуфської селищної ради, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 69-70).

Рішенням 49-ї сесії Гурзуфської селищної ради 5-го скликання № 50 від 27 квітня 2007 року п. 19 затверджений проект відводу та передана у власність ОСОБА_3 земельна ділянка (кадастровий номер 0111946800:01:001:0154) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1-НОМЕР_1, площею 0,0622 га, із земель Гурзуфської селищної ради не переданих у власність та не наданих у постійне користування в межах населеного пункту АДРЕСА_1 (а.с. 71-73).

Також, з наданого суду кадастрового плану вбачається, що земельна ділянка, запитувана позивачем ОСОБА_1 накладається на земельні ділянки, раніше передані у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 58).

При таких обставинах, суд не погоджується з доводами позивача про необґрунтованість та незаконність рішення Гурзуфської селищної ради № 25 від 31 серпня 2011 року, оскільки підстави відмови, зазначені у рішенні Ради є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам діючого законодавства. Суд також приходить до висновку, що оскаржуване рішення Ради прийнято у межах повноважень, з дотриманням порядку та відповідно до вимог закону, оскільки запитувана позивачем земельна ділянка не є вільною, а ще в 2004, 2007 роках передана у приватну власність громадянам на підставі вищевказаних рішень Ради, які ніким не оскаржені та не скасовані.

Суд також не погоджується з доводами позивача про те, що в неї виникло право власності на спірну земельну ділянку ще на підставі рішень виконкому Гурзуфської селищної ради та виконкому Ялтинської міської ради за 1992 рік, яке, на її думку, повинно бути тільки переоформлене, оскільки ніяких правовстановлюючих документів в підтвердження цього права суду не надано, та земельним законодавством України передбачений загальний порядок набуття права власності на земельну ділянку.

Суд також зазначає, що предметом спору у даній справі є не спір з приводу прав тій чи іншій особи на спірну земельну ділянку. Предметом спору у даній справі є правомірність прийняття рішення Гурзуфською селищною радою з приводу реалізації повноважень у сфері земельних відносин.

Щодо доводу позивача про те, що оскаржуване рішення прийнято Радою без її участі, не приймається судом до уваги, оскільки діючим земельним законодавством України не передбачена обов'язкова участь заявника на сесії Ради при розгляді заяви про передачу землі у власність. Крім того, це не спричинило собою прийняття Радою незаконного рішення.

Інші доводи позивача не мають правового значення при вирішенні цієї справи, в зв'язку з чим не приймаються судом до уваги.

Перевіривши у судовому засіданні вищенаведені обставини, надані доказі, суд вважає, що оскаржуване рішення Гурзуфською селищною радою прийнято без порушень чинного законодавства України, в межах компетенції, з дотриманням встановленого порядку, тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України, ст. 12, 116, 118, 119 Земельного кодексу України, ст. ст. 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 6, 8, 9, 70-72, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові ОСОБА_1 до Гурзуфської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення Гурзуфської селищної ради № 25 від 31 серпня 2011 року щодо відмови ОСОБА_1 в наданні згоди на складання проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки, орієнтованою площею 0,06 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ялтинський міський суд АРК в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Суддя