Справа № 1-280/11

Провадження №11/772/474/2013 Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ганкіна І.А.

Доповідач :Бурденюк С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого - судді Бурденюка С.І.

суддів: Ващук В.П.. Ляліної Л.М.

при секретарі Воронюк О.В.

з участю прокурора Миколайчука Д.Г.

засудженого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора прокуратури Вінницького району ОСОБА_4 на вирок Вінницького районного суду від 06.06.2012 року яким засуджено:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не одруженого, не працюючого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

- за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі,

- за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено покарання у виді позбавлення волі на 4 роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання, з іспитовим строком терміном 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язано засудженого не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та періодично з'являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого ,

- за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі.

Відповідно до ст.ст. 104, 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання, з іспитовим строком терміном 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язано засудженого не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та періодично з'являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Вирішена доля речових доказів.

Згідно вироку суду 17.03.2011р. ОСОБА_3, за попередньою змовою із ОСОБА_5, близько 24.00 год., умисно, розуміючи протиправність своїх дій, з корисливих мотивів, через люк даху, проникли до деревообробного цеху TOB ВКФ «Алокс-Трейдінг», який розташований в с. Якушенці, вул. Б.Хмельницького, буд. № 1 Б, Вінницького району, звідки вчинили крадіжку майна на загальну суму 18 600 грн.

Крім того, ОСОБА_3, 19.09.2011р., приблизно о 20 год. 45 хв., керуючи мотоциклом марки «ІЖ Планета-3» державний номерний знак НОМЕР_1, на якому не горіло світло фар та задні габаритні вогні, рухаючись по вул. Старе Хмельницьке шосе, с. Якушенці, Вінницького р-ну, біля повороту на вул. Приміську, порушив вимоги п. 19.1 ПДР України, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6, заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження.

Прокурор прокуратури Вінницького району ОСОБА_4 в своїй апеляції ставить питання про скасування вироку Вінницького районного суду від 06.06.2012 року через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та простить постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185 КК України до 4-х років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 286 КК України до 3-х років позбавлення волі. Згідно ч.1 ст. 70 КК України міру покарання ОСОБА_3 визначити за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 4-х років позбавлення волі.

Вирок суду щодо ОСОБА_5 ніким не оспорюється.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора Миколайчука Д.Г., який вважає вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 м'яким, думку засудженого ОСОБА_3, який заперечив проти задоволення апеляції прокурора та просив вирок суду залишити без змін; перевіривши матеріали справи в межах апеляції та обговоривши її доводи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення.

До такого висновку суд дійшов з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України - вирок суду має бути законним і обґрунтованим.

Районний суд, дослідивши докази, надавши їм належну, юридично-правову оцінку ,та навівши відповідні доводи, дійшов обгрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.286 та ч.3 ст.185 КК України. Викладені у вироку висновки суду про винність ОСОБА_3 у вчиненні вказаних злочинів відповідають фактичним обставинам справи. Свій висновок щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_3 суд переконливо мотивував у вироку. Вказана кваліфікація дій ніким не оскаржується .

Разом з ти колегія суддів приходить до висновку ,що районний суд припустився помилки при призначенні покарання підсудному ОСОБА_3, і як наслідок ухвалив незаконний вирок, який підлягає скасуванню через неправильне застосування кримінального закону , що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого.

Як вбачається з вироку , суд при призначенні покарання засудженому ОСОБА_3 не в повній мірі дотримався виконання вимог ст.. 65 КК України та п. п. 1,2,3,4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» за № 7 від

24 .10.2003 року , згідно з якими суд при призначенні покарання , суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину , особу винного та обставини,, що обтяжують та пом'якшують покарання .

Згідно положень ст..12 КК України ОСОБА_3 вчинив злочини, які відносяться - злочин передбачений ч.2 ст. 286 КК України до категорії тяжких злочинів , а злочин передбачений ч.3 ст. 185 КК України до категорії середньої тяжкості. Наслідками злочинних дій засудженого є тяжкі тілесні ушкодження , отриманні потерпілою ОСОБА_6 та майно .

Колегія суддів погоджується з доводами апеляції прокурора в тій частині, що судом не в повній мірі взято до уваги те ,що ОСОБА_3 , шкоду заподіяну злочином передбаченим ст.. 185 ч.3 КК України не відшкодував , щиро не розкаявся у вчиненому (А.с. №101- 102), за місцем проживання характеризується посередньо(А.с. № 94), тобто суд не вмотивував належним чином жодної визнаної пом'якшуючої обставини.

Колегія суддів бере до уваги и той факт ,що під час слідства ОСОБА_3 вчинив новий злочин передбачений ч. 2 с. 286 КК України, що свідчить про відсутність у ОСОБА_3 бажання стати на шлях виправлення та критичного ставлення до скоєного.

Про небажання ОСОБА_3 стати на шлях виправлення та відсутність критичного ставлення до скоєного , а також негативні характеризуючи данні про особу , колегія суддів вважає і те , що ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 122 КК України ,однак постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 31.08.2011 року звільнений від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» ( т.1 А.С. №№ 66, 102-103). Все наведене вище дає підстави суду вважати про підвищену суспільну небезпечність та антигромадську спрямованість особи ОСОБА_3

Крім того, Колегія суддів бере до уваги та керується і мотивами Ухвали Колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2013 року,якою вирок Вінницького районного суду від 06.06.2012 року та Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23 серпня 2012 року у даній справі скасовано. Зокрема, в даній ухвалі зазначено « якщо за наслідками нового апеляційного розгляду справи суд дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 в інкримінованих йому злочинах за тих самих обставин та даних про особу винного , то рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України слід визнати неправильним , покарання - явно несправедливим унаслідок м'якості.

Як вже зазначалось колегія суддів дійшла до висновку з наведеною мотивацією , що районний суд припустився помилки при призначенні покарання підсудному ОСОБА_3, і як наслідок ухвалив незаконний вирок, який підлягає скасуванню через неправильне застосування кримінального закону , що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого. Як вже зазначалось при новому апеляційному розгляді справи не було встановлено таких даних та відомостей про особу винного чи обставин справи ,що надавали б суду можливість застосування положень ст.. 75 КК України .

За вказаних обставин колегія суддів вважає, що виправлення та перевиховання засудженого ОСОБА_3 можливе лише за умови ізоляції його від суспільства, і юридично-правових підстав для застосування положень ст..75 КК України у суду не було.

Все наведене вище вказує на те, що призначення умовно покарання не забезпечить виправлення та перевиховання засудженого ОСОБА_3, а також попередження вчинення нових злочинів і тому, колегія суддів вважає, що справедливим і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів є призначення йому більш суворого покарання, яке належить відбувати реально .

За таких обставин, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_3 покарання є надмірно м'яким, а тому вирок підлягає скасуванню в цій частині, у відповідності до ст. ст. 372, 378 ч.1 п. 2 КПК України (в редакції 1960 року) , з постановленням нового вироку .

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України

(в редакції 1960р.) колегія суддів , -

Керуючись ст.ст. 378, 379 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів ,-

з а с у д и л а :

Апеляцію прокурора прокуратури Вінницького району ОСОБА_4, - задовольнити.

Вирок Вінницького районного суду від 06.06.2012 року щодо ОСОБА_3 скасувати в частині призначення покарання.

Призначити ОСОБА_3 покарання:

-за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі,

-за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити покарання у виді позбавлення волі терміном 4 (чотири) роки.

Міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу ,залишити без змін.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через апеляційний суд Вінницької області протягом одного місяця з моменту його проголошення.

Судді:

Ващук В.П. Бурденюк С.І Ляліна Л.М.

З оригіналом вірно.