Справа № 188/413/13-ц

Провадження № 2/188/242/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2013 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Пелипенко К.В.

при секретарі: Хандрига Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_1, дов. від 15.10.2012р.

від відповідача-1: начальник відділення ОСОБА_2, наказ

№ 141- кв від 02.11.2004р.

від відповідача-2: головний юрисконсульт ОСОБА_3, дов. від

28.12.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу

за позовом ОСОБА_4 (с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області)

до

відповідача-1: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у Петропавлівському районі (смт. Петропавлівка Петропавлівського району Дніпропетровської області)

відповідача-2 Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (м. Павлоград Дніпропетровської області)

про розмір середньої заробітної плати (доходу) для призначення страхової виплати в зв’язку з стійкою втратою працездатності та стягнення недоплати

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить:

- визнати довідку № 424 про середню заробітну плату (дохід) ОСОБА_4 за вересень 2008р. – лютий 2009р., виготовлену ВСП шахта «Степова» ВАТ «Павлоградвугілля» недійсною;

- прийняти середню заробітну плату (дохід) ОСОБА_4 для призначення страхових виплат в зв’язку з стійкою втратою працездатності в розмірі 5 780, 86 грн.;

- зобов’язати ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» виготовити довідку про середню заробітну плату (дохід) ОСОБА_4 для призначення страхових виплат за розрахунковий період: жовтень 2008р. – березень 2009р. та надати до відділення Фонду у Петропавлівському районі Дніпропетровської області;

- стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку України у Петропавлівському районі Дніпропетровської області заборгованість по щомісячній страховій виплаті з 23.03.2010р. по 28.02.2013р. в сумі 10 082, 78 грн.;

- зобов’язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку України у Петропавлівському районі Дніпропетровської області на день виплати заборгованості по щомісячній страховій виплаті провести нарахування та виплату компенсації у відповідності до ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»;

- зобов’язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку України у Петропавлівському районі Дніпропетровської області проводити щомісячну страхову виплату з 01 березня 2013 року з середньої заробітної плати 5 780, 86 грн. відкориговану на коефіцієнти перерахунку щомісячної страхової виплати у відповідності до постанови Правління Фонду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, працюючи в тяжких та шкідливих умовах на вугільній промисловості на шахті «Степова» ДХК «Павлоградвугілля», яку було реорганізовано у Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», при виконанні своїх трудових обов’язків на підприємстві, втратив працездатність внаслідок професійного захворювання, що підтверджується актом П-4 від 25.02.2010р. Відповідно до довідки МСЕК від 30.03.2010р. позивачу встановлено 45% стійкої втрати працездатності. Відповідно до довідки про середню заробітну плату (дохід), виготовленої ВСП шахта «Степова» ВАТ «Павлоградвугілля» розрахунок середньомісячної заробітної плати позивача за вересень 2008р. – лютий 2009р. становить 5 221, 07 грн., яка була прийнята органом Фонду для призначення страхової суми. Позивач не погоджується з періодом, взятим до розрахунку, вважаючи, що оскільки його було звільнено 31.03.2009р., тобто в останній календарний день місяця, то розрахунковий період є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа): жовтень 2008р. – березень 2009р. Позивач вважає, що оскільки робочим органом Фонду невірно визначено розрахунковий період, а керівництвом підприємства не усунено порушення, то це привело до заниження розміру сумарної заробітної плати за розрахунковий період, а також заниженню середньоденної заробітної плати та середньомісячної заробітної плати, яка застосовується для призначення страхової виплати, в зв’язку з чим позивач звернувся до суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні з підстав, вказаних в позовній заяві.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на необґрунтованість, надуманість та недоведеність позовних вимог, які ґрунтуються виключно на припущеннях та догадках позивача.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні також заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що згідно п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1266 від 26.09.2001р., зі змінами, розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. Отже, враховуючи дату звільнення позивача – 31.03.2009р. та вищевикладене, спеціалістом розрахункового відділу ВСП шахти «Степова» при виготовленні спірної довідки було правильно застосовано вимоги даного Порядку, а саме: за вересень 2008р. по лютий 2009р.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, працюючи в тяжких та шкідливих умовах на вугільній промисловості на шахті «Степова» ДХК «Павлоградвугілля», яку було реорганізовано у Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», при виконанні своїх трудових обов’язків на підприємстві, втратив працездатність внаслідок професійного захворювання. 31.03.2009р. позивач був звільнений з шахти «Степова» Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» за власним бажанням в зв’язку з виходом на пенсію (а.с. 5-6).

Зазначені обставини підтверджуються розпорядженням № 124-К від 01.04.2009р., відповідно до якого ОСОБА_4 було звільнено з 31.03.2009р. за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію по стажу (а.с. 7).

25.02.2010 року було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_4 (а.с. 8).

Відповідно до довідки МСЕК від 30.03.2010р. позивачу встановлено 45% втрати професійної працездатності безстроково (а.с. 9).

Відповідно до довідки про середню заробітну плату (дохід) № 424 ОСОБА_4 середньомісячна заробітна плата становить 5 221, 07 грн., яка обчислена відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. № 1266 (а.с. 10).

Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 0417/1193/1193/3 від 27.04.2010р. позивачу було призначено щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 2 349, 48 грн. (а.с. 11).

Позивач посилається на невірне визначення розрахункового періоду, що призвело до заниження розміру сумарної заробітної плати за розрахунковий період, а також заниженню середньоденної заробітної плати та середньомісячної заробітної плати, яка застосовується для призначення страхової виплати, що і є причиною спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 2 ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (ст. 60 ЦПК України).

Згідно ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв’язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 11 ст. 34 Закону при обчисленні середньомісячного заробітку враховуються основна і додаткова заробітна плата, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які включаються до фонду оплати праці і підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян.

Відповідно до п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Згідно абзаців першого та третього пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для застрахованих осіб, є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок; місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких особа не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з пологами та вагітністю та ін.), виключаються з розрахункового періоду.

Доводи позивача про те, що оскільки його було звільнено 31.03.2009р., тобто в останній календарний день місяця, то розрахунковий період є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа): жовтень 2008р. – березень 2009р. судом не можуть бути прийняті до уваги, в зв’язку з тим, що це суперечить нормам Порядку обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, оскільки розрахунок середньої заробітної плати для призначення страхових виплат, відповідно до п. 14 Порядку проводиться виходячи з кількості робочих днів у розрахунковому періоді. Дні, які особа не відпрацювала з поважних причин не враховуються при визначенні середнього заробітку.

Таким чином, березень 2009 року не може вважатися місяцем (при умові до першого числа), оскільки позивач звільнений 31-м числом цього місяця.

Крім того, слід зазначити, що ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути: визнання права, визнання права недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов’язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позовна вимога, заявлена позивачем про визнання довідки про середню заробітну плату (дохід) недійсною, не відповідають способам захисту судом цивільних прав та інтересів, передбачених ст. 16 ЦК України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 57-60, 79, 88, 212, 213-215, 218, 223 ЦПК України, суд –

                                          ВИРІШИВ:          

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя

ОСОБА_5