АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1711/13Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 37 Іванов А.А.

Доповідач в апеляційній інстанції

Корнієнко Н. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Корнієнко Н. В.

суддів Гончар Н. І. , Ювшин В. І.

при секретаріБражнюк О.В.

з участю відповідача ОСОБА_6,

представника позивачів ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про часткове скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно та за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про часткове скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и л а :

Позивачі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6 про часткове скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно, мотивуючи свої вимоги наступним.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 жовтня 2008 року батька позивачів ОСОБА_10 визнано померлим у квітні 1997 року.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер дід позивачів по батьковій лінії ОСОБА_11.

Після нього залишилося спадкове майно, а саме незакінчене будівництвом будинковолодіння та земельна ділянка розміром 1000 кв.м., які знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

В березні 2008 року позивачам стало відомо, що рідний дядько спадкоємців ОСОБА_6 оформив спадщину лише на себе, отримавши в Уманській міській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом на все спадкове майно після смерті спадкодавця, хоча не мав на це права, достовірно знаючи про існування своїх племінників. Такі дії відповідача дають підстави вважати, що він не визнає за своїми рідними племінниками права власності на відповідну частку спадкового майна, що є перешкодою для здійснення позивачами їхнього права власності.

Тому просять визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_11 від 13 жовтня 2003 року, виданого Уманською міською державною нотаріальною конторою; визнати за ОСОБА_8 та ОСОБА_9 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_11 в розмірі ? частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 кожному та ? частини земельної ділянки АДРЕСА_1.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 квітня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішення відповідач ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого по справі рішення та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає повністю.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що після смерті ОСОБА_11 відкрилася спадщина, спадкоємцями спадкового майна являються його діти ОСОБА_10 та ОСОБА_6, та оскільки на час відкриття спадщини, ОСОБА_10 був визнаний померлим, то частина його спадкового майна за правом представлення переходить його дітям ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, його батьками є ОСОБА_12 та ОСОБА_10.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, його батьками є ОСОБА_13 та ОСОБА_10.

ОСОБА_10 є сином ОСОБА_11, який є батьком ОСОБА_6.

ОСОБА_11 згідно свідоцтва про зміну прізвища змінив прізвище на ОСОБА_11, про що в книзі реєстрації актів про переміну прізвища 1 лютого 1998 р. зроблено запис № 2.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_11 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

ОСОБА_11, згідно свідоцтва № 209 про право власності на домоволодіння від 19 січня 1989 року та договору дарування від 27 грудня 1989 року, належить будинковолодіння по АДРЕСА_1 та на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 29 грудня 1997 року, земельна ділянка площею 1000 кв.м., що є спадковим майном.

19 вересня 2001 року ОСОБА_6 звернувся до Уманської міської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після ОСОБА_11.

13 жовтня 2003 року Уманської міською державною нотаріальною конторою ОСОБА_14 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька.

Спадкове майно складається з 1) незакінченого будування готовністю 51 % житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1, розташованого на приватизованій земельній ділянці розміром 1000 кв.м. На вказаній земельній ділянці розташований незакінчений будуванням житловий будинок «А1» готовністю 51 %, веранда «а1», житловий будинок «А», сарай «Б», гараж «В», погріб «Д», вбиральня «Г», забор № 1, ворота з хвірткою № 2; 2) приватизованої земельної ділянки розміром 1000 кв.м.; 3) простих іменних акцій ВАТ «Уманський завод пиво-безалкогольних напоїв» на загальну суму 500 грн.; 4) грошових вкладів, що зберігаються в Уманському відділенні № 2255 Ощадного банку України з належними центами та компенсаціями. Оцінка спадкового майна становила 104721, 40 грн.

Згідно рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 жовтня 2008 року ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, визнано померлим у квітні 1997 року.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказує, що в 2003 році, на момент видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, останній не міг знати, що 14 жовтня 2008 року рішенням Уманського міськрайонного суду буде визнано померлим сина спадкодавця ОСОБА_11 - ОСОБА_10, тому позивачі не мають права на спадщину, оскільки спадкоємцями на той час були відповідач та його брат ОСОБА_10, який не подавав заяву про прийняття спадщини, тому він як єдиний спадкоємець отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, та успадкувати майно за право представлення діти ОСОБА_10 не мають права, так як їхній батько був живий на той момент і жодного рішення про визнання його померлим не було.

Колегія судді вказані доводи оцінює критично та вважає їх такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.1266 ЦК внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини ( спадкування за правом представлення).

Спадкування за правом представлення - це спадкування за законом, яке передбачає появу у певних спадкоємців права на спадкування за умови смерті до відкриття спадщини того з їхніх родичів, хто був би спадкоємцем.

Так як рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 жовтня 2008 року встановлено факт смерті ОСОБА_10 з квітня 1997 року і саме ця дата вказана днем його смерті у свідоцтві про його смерть. то саме ця дата визнається датою смерті ОСОБА_10.

Оскільки син спадкодавця ОСОБА_11 - ОСОБА_10 визнаний померлим, то відповідач ОСОБА_6 може успадкувати лише ? частину спадкового майна, а іншу ? частину - успадковують внуки ОСОБА_11 позивачі - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за правом представлення, так як за законом вказану частину майна повинен був успадкувати їхній батько - ОСОБА_10.

Крім того, відповідно до положень ч.4 ст.1268 ЦК малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу.

П. 5 ст. 1266 ЦК України передбачено, якщо спадкування за право представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

В такому разі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 мають право на 1/4 частину кожний на спадкове нерухоме майно - домоволодіння і земельну ділянку, що знаходяться в АДРЕСА_1

Також колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про те, що в серпні 2008 року позивач вже звертався з аналогічними позовними вимогами до суду, за результатами розгляду яких, ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 19 вересня 2011 року, на думку апелянта, ці вимоги були задоволені, а тому вважає що позивачі не мають права звертатись до суду повторно з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та позовні вимоги не підлягають до задоволення, а справа за позовом підлягає закриттю.

Однак колегія суддів не приймає до уваги вказані твердження та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 19 вересня 2011 року встановлено, що у справі за позовом ОСОБА_16, яка діє в інтересах ОСОБА_9, ОСОБА_8 до ОСОБА_14 про визнання права власності та розподіл спадкового майна, позивачка не ставила вимог про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_11, не доповнювала їх, не змінювала та не збільшувала, тому провадження у справі в цій частині було закрито, тобто вважається, що такі вимоги заявлені не були та по їх суті судове рішення не приймалося.

Інші підстави скасування рішення, викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інстанції, носять суб'єктивний характер та не мають в собі підстав визначених ст. 309 ЦПК України, за наявності яких можливе скасування судового рішення та вони не впливають на його законність.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору всебічно і повно з'ясував та перевірив всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінив докази та дав їм належну правову оцінку, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, правильно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про часткове скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно та за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про часткове скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :