Головуючий суду 1 інстанції - Головіна Т.М.
Доповідач - Максюта І.О.
Справа № 1203/7458/2012
Провадження № 22ц/782/2059/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого - Максюти І.О.,
суддів: Авалян Н.М., Туренка С.І.
при секретарі Аліханян Г.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Луганської міської ради на рішення Артемівського районного суду м.Луганська від 15 квітня 2013 року у цивільній справі за позовом Луганської міської ради до ОСОБА_3, треті особи- виконавчий комітет Луганської міської ради, ОСОБА_4, про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2012 року позивачем Луганською міською радою поданий позов до відповідача ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов»язання звільнити земельну ділянку і повернути її Луганській міській раді. В обгрунтування позову зазначено, що на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 19.12.2001р. № 315/10 відповідачці ОСОБА_3 надана в оренду земельна ділянка площею 0,0063 га терміном до 19 грудня 2050 року за адресою: АДРЕСА_1 під будівництво та розміщення магазину. Між виконавчим комітетом Луганської міської ради та відповідачкою укладений договір оренди земельної ділянки від 12.03.2002 року, державна реєстрація від 29.03.2002р. № 4010. З моменту отримання у оренду земельної ділянки і до теперішнього часу ця земельна ділянка використовується відповідачкою з порушенням умов договору оренди землі щодо використання землі за цільовим призначенням, яким передбачено будівництво та розміщення магазину. Відповідачка з 29.03.2002 року, тобто з часу державної реєстрації договору оренди, так і не приступила до використання земельної ділянки, яка на даний час вільна від забудови і споруд, роботи з будівництва відповідачкою не розпочаті. Позивач просив на підставі ст.143 ЗК України, ст. 651 ч.2 ЦК України розірвати договір оренди земельної ділянки від 12.03.2002 року, укладений між виконавчим комітетом Луганської міської ради та відповідачкою, зобов'язати відповідачку звільнити земельну ділянку та повернути її Луганській міській раді у стані, придатному для її подальшого використання згідно з вимогами чинного законодавства та договору оренди земельної ділянки.
Рішенням Артемівського районного суду м.Луганська від 15 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Вислухавши пояснення представника апелянта, представника відповідача, представників третіх осіб, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Таких вимог закону суд дотримався при ухваленні рішення.
Судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 19.12.2001 № 315/10 відповідачці ОСОБА_3 як фізичній особі надана в оренду земельна ділянка площею 0,0063 га терміном до 19 грудня 2050 року за адресою: АДРЕСА_1 під будівництво та розміщення магазину.
12.03.2002 між виконавчим комітетом Луганської міської ради та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки, державна реєстрація якого проведена 29.03.2002 № 4010.
Третя особа, приватний підприємець ОСОБА_4, з 12.04.2000 року є орендарем земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0336 та строком на 15 років під розміщення магазину і кафе на підставі рішення виконкому Луганської міської ради від 26.01.2000 року.
Збудованим ОСОБА_4 на зазначеній земельній ділянці магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» і кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» загальною площею 347,7 кв.м. присвоєно адресу: АДРЕСА_1.
Постановою Луганського обласного управління земельних ресурсів від 01.10.2003 року встановлено, що магазин і кафе збудовані ОСОБА_4 з відхиленням від проекту відведення земельної ділянки, в результаті чого самовільно зайнято 50 кв.м., наданий припис до 31.10.2003 року для усунення порушень, остання визнана винною в порушенні земельного законодавства і у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП, стягнуто штраф у сумі 51 грн.
Згідно повідомлення Луганського обласного головного управління земельних ресурсів від 14.10.03. № 01-16/1001-041 ОСОБА_4 самовільно зайнято земельну ділянку ОСОБА_3
Відповідно до листа Управління містобудування та архітектури Луганської обласної державної адміністрації від 19.04.07р. № Б-33/1-64/11 при будівництві магазину ОСОБА_4 самочинно змістила його відносно проектного рішення на територію земельної ділянки ОСОБА_3 і самочинно проклала через цю ділянку газопровід.
Із листа Луганської обласної державної адміністрації № 24 орг від 05.05.07р. видно, що при будівництві магазину ОСОБА_4 самочинно порушила проектне рішення міськвиконкому від 26.04.2000р. № 15/10 та проклала газопровід через земельну ділянку ОСОБА_3
Відповідно до листа державного проектного інституту «Луганськцивільпроект» від 16.05.06р. № 4/368, ОСОБА_3 було повідомлено, що будівля магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка належить ОСОБА_4 зміщена в порівнянні з проектними координатами: в сторону АДРЕСА_1 на 2,45м та 3,00м; в південно-західному напрямку (в бік ділянки ОСОБА_3) на 1,25м, що є порушенням меж землекористування; прокладений ОСОБА_4 газопровід в підземному та надземному виконанні проходить через ділянку ОСОБА_3 Згідно з викопіюванням на будівництво торгівельного павільйону з літньою площадкою, майданчик для збору сміття, розташований на ділянці ОСОБА_3 з порушенням містобудівних норм. Службовий вхід та завантаження магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» також розміщується на території, відведеній ОСОБА_3
Геодезичний висновок Державної геологічної служби № 17-106 від 19.05.06р. свідчить про те, що газопровід, прокладений до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», розділив земельну ділянку ОСОБА_3 на дві ділянки, оскільки відсік частину її території шириною 3 м.
Листом прокуратури Артемівського району м. Луганська від 05.01.06р. № 0366-Ж/05 на адресу ОСОБА_3 повідомлено про те, що в ході перевірки встановлено порушення ОСОБА_4 під час прокладення газопроводу вимог ДБН А.2.2.-3-1997 «Склад, порядок та оформлення, погодження і затвердження проектної документації для будівництва».
У листі Управління Луганської міської Ради з питань регулювання земельних відносинвід 07.06.05р. зазначено, що при прокладенні газопроводу ОСОБА_4 було порушено вимоги ДБН А.2.2.-3-1997 та земельні права ОСОБА_3
Рішенням апеляційного суду Луганської області 02.03.09р., залишеним без змін ухвалою Верховного суду України від 29.03.2010р., встановлено, що власник магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» та користувач земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 приватний підприємець ОСОБА_4 порушила межі виділеної їй земельної ділянки, самовільно захопила частину орендованої ОСОБА_3 суміжної земельної ділянки, чим порушила її речове право. Зазначеним рішенням суду відновлено попереднє становище земельної ділянки, належної ОСОБА_3, шляхом демонтажу та винесення за межі цієї земельної ділянки споруд, належних ОСОБА_4: системи газопроводу магазину і кафе, демонтажу навісу та системи вентиляції магазину та кафе, частково розташованих над орендованою ОСОБА_3 земельною ділянкою; звільнення земельної ділянки ОСОБА_3 від смітникових контейнерів та іншого майна ОСОБА_4; приведення земельної ділянки у стан, що відповідає змісту проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_3 під будівництво та розміщення магазину та придатний для її використання за цільовим призначенням згідно умов договору оренди; заборонено ОСОБА_4 розташовувати на земельній ділянці ОСОБА_3 власне майно та сміття або іншим чином перешкоджати ОСОБА_3 в користуванні земельною ділянкою.
На виконання вказаного судового рішення, постановою Артемівського ВДВС Луганського МУЮ від 12.07.2010р. відкрито виконавче провадження № ВП № 20183827, в рамках якого державними виконавцями неодноразово було складено акти про ухилення ОСОБА_4 від виконання судового рішення щодо звільнення земельної ділянки ОСОБА_3
На час розгляду даної справи рішення суду не виконане, виконавче провадження не завершено.
Згідно акту обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 від 22.11.2011 року, складеного заступником начальника відділу самоврядного контролю управління Луганської міської ради з питань земельних ресурсів Смирновим О.А., земельна ділянка, вільна від забудови та споруд, землекористувачем не використовується.
Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив положень п. п. 3.4.1., 4.3, 4.4. договору оренди земельної ділянки від 12.03.2002 року, укладеного між сторонами, ст. 24,25,32 Закону України „ Про оренду землі", ст. 143 Земельного кодексу України, ст. 526, ч. 2 ст. 651, ч. 1 ст. 614 ЦК України, зазначивши, що відповідачка не має можливості приступити до використання земельної ділянки за її призначенням у відповідності до умов договору виключно через протиправні дії сусіднього землекористувача ОСОБА_4, а не у зв»язку з умисним ухиленням чи з недбалим ставленням до обов'язків, визначених договором.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
Зазначені правовідносини регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, а також порядок укладення та припинення договорів оренди землі урегульовано Законом України "Про оренду землі", як спеціаль ним законом.
Відповідно до ст. ст.3, 7, 12, 13 Закону України «Про оренду землі» у редакції, яка діяла на момент укладення договору, тобто за станом на 12.03.2002 року, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, цим та іншими законами України та договором оренди землі. Договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.
Договір оренди землі укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню, якщо в оренду передається земельна ділянка строком більше ніж на п»ять років.
Ці умови укладення договору оренди були дотримані сторонами.
В силу ст. 22,23,26 та 28 Закону України „ Про оренду землі", у редакції на час укладення договору, орендодавець має право вимагати від орендаря, у тому числі, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; а орендар земельної ділянки, в свою чергу, зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки після державної реєстрації договору. На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 22 і 23 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених іншими законами України. Аналогічні права та обов»язки сторін за договором оренди, підстави розірвання договору оренди земельної ділянки передбачені ст.ст. 24,25,32 Закону України „ Про оренду землі" у редакції закону на час заявлення позову.
Відповідно до п. п. 3.4.1., 4.3, 4.4. договору оренди земельної ділянки від 12.03.2002 року, укладеного між сторонами, орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, згідно договору оренди; договір оренди припиняється: у разі закінчення терміну на який було укладено договір, розірвання договору оренди, а також в інших випадках, передбачених Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі»; договір оренди землі може розірвано судом на вимогу однієї із сторін у разі невиконання сторонами їх зобов'язань.
За положеннями ст. 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Ст. ст. 526, ч. 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений термін у відповідності з договором. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або; необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Суд вірно дійшов до висновку, що відповідачка ОСОБА_3 з самого початку укладення договору оренди земельної ділянки своєчасно вживала всіх необхідних від неї заходів для використання ділянки за цільовим призначенням (будівництво магазину), а саме -25.04.2002 року виконані технічні умови на проектування водопостачання і каналізації; 28.01.2003 року укладено договір на роботи і послуги по експертизі проекту магазину; 25.04.2003 року отримано та погоджено робочий проект будівництва; 4.06.2003 року отримано дозвіл на здійснення будівництва магазину на орендованій земельній ділянці, вживала всіх можливих та необхідних заходів задля відновлення свого порушеного права, звернувшись до державних органів, у тому числі й до позивача, з метою виконання умов договору оренди та використання земельної ділянки за цільовим призначенням.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка хоча й тривалий час звертається за захистом своїх порушених прав, але це не звільняє її від обов»язку використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, а шестимісячний строк, протягом якого за законом повинно здійснюватися виконавче провадження, вже вичерпано, не заслуговують на увагу, оскільки судом встановлено, що відповідачці створені перешкоди щодо використання земельної ділянки, нею вжиті передбачені законом заходи для відновлення своїх прав, але державними органами її права у повній мірі не поновлені, тому вина відповідача щодо нездійснення своїх обов»язків з договором відсутня.
Позиція третьої особи ОСОБА_4, висловлена її представниками, про те, що земельна ділянка, орендована відповідачкою, не може бути суміжною із земельною ділянкою, орендованою ОСОБА_4, оскільки фактично в натурі спірної земельної ділянки не існує, також не спростовує висновків суду першої інстанції, так як договір оренди земельної ділянки в установленому законом порядку недійсним не визнавався.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, надана належна оцінка доказам у справі, суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
На пдставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314-316, 317 ЦПК України судова колегія ,
У х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Луганської міської ради відхилити.
Рішення Артемівського районного суду м.Луганська від 15 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: