Головуючий суду 1 інстанції - Головіна Т.М.

Доповідач - Околот Г.М.

Справа № 2/434/542/13

Провадження № 22ц/782/2410/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - судді Околота Г.М.,

суддів - Коротенка Є.В., Гаврилюка В.К.,

при секретарі - Сидоровій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Артемівського районного суду м.Луганська від 10 травня 2013 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок недоліків робіт,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_3 у березні 2012 року звернувся до суду з позовом, в якому просив розірвати договір будівельного підряду від 24.07.2009р., укладений між ним та відповідачем про виконання робіт по заміні стояків опалення в квартирі за адресою: АДРЕСА_1; стягнути з ОСОБА_2 на його користь збитки за даним договором, які складаються з витрат, понесених по оплаті робіт відповідача по проведенню системи опалення в сумі 600грн., вартості матеріалів у сумі 476,60грн., вартості ремонтно-відновлювальних робіт у розмірі 16020,80грн., на відшкодування моральної шкоди 3000грн., витрати за проведення експертного будівельно-технічного дослідження спеціаліста №953/10.6 від 29.02.2012р. в сумі 250грн.

Рішенням Артемівського районного суду м.Луганська від 10 травня 2013 року позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заподіяну матеріальну шкоду, яка складається з вартості ремонтно-відновлювальних робіт у розмірі 13350,95грн., моральну шкоду у розмірі 3000грн., витрати за проведення експертного будівельно-технічного дослідження спеціаліста №953/10.6 від 29.02.2012р. у сумі 2500грн., в іншій частині позову відмовлено за необґрунтованістю.

Вважаючи, що вказане рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення і ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування скарги апелянт вказав, що позивачем не було надано суду доказів по проведенню ним робіт, не зазначених в договорі підряду. Також позивачем не надано доказів причинно-наслідкового зв'язку між його діями по заміні стояків опалення та поривом труби в квартирі ОСОБА_3 Суд невірно оцінив пояснення свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки вони лише бачили наслідки залиття квартири, а хто проводив роботи по заміні стояків опалення, їм невідомо. Крім того позивачем не доведено його протиправної поведінки, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та його вина.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказав, що вважає рішення суду таким, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції у повні мірі не відповідає.

Пленум Верховного Суду України у п.11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №14 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався і ухвалив судове рішення, яке не в повній мірі відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено наступне.

Позивач є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

24.07.2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір підряду, за умовами якого підрядник ОСОБА_2 зобов'язався за рахунок матеріалів замовника ОСОБА_3 виконати роботу по заміні стояків опалення у кількості 4 одиниці, а замовник - оплатити вартість виконаних робіт у сумі 600грн.

Згідно квитанцій від 10.08.2009р. та від 11.08.2009р. відповідачем були придбані наступні матеріали за рахунок замовника (позивача): 18 метрів пластикової труби, 12 одиниць коліна - уголка, 7 одиниць трійників, 6 одиниць МРВ, 12 одиниць американок, 10 одиниць муфт приєднання, 7 хомутів, всього на загальну вартість 461,10грн.

13.08.2009 року підрядник виконав роботи за договором підряду, а позивач оплатив виконані роботи.

08.02.2012 року в квартирі позивача сталась аварія в системі опалення, внаслідок чого сталось залиття квартири. Причиною залиття став порив розташованої на лоджії труби у місці спайки.

Згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження спеціаліста №953\10.6 від 29.02.2012р. вартість ремонтно-відновлювальних робіт складає без урахування ПДВ - 13350,95грн., з урахуванням ПДВ - 16020,80грн.

Після встановлення зазначених обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірні правовідносини регулюються ст.ст.23, 1166, 1167, 1209- 1211-1 ЦК України, тому вимоги позивача задовольнив частково.

Суд визнав доведеним заподіяння позивачу майнової шкоди і обставини, за яких таку шкоду заподіяно, та прийшов до висновку, що причиною завдання шкоди позивачу став порив труби на лоджії у місці спайки, який виник внаслідок неякісного виконання відповідачем ОСОБА_2 робіт по монтажу пластикових труб на лоджії.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

Колегія суддів зазначає, що застосування до спірних правовідносин ст.ст. 1166, 1167 ЦК України є безпідставним, оскільки вони передбачають підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду в деліктних (недоговірних) зобов'язаннях.

Як було встановлено судом першої інстанції 24.07.2009 року між ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_2 був укладений договір підряду. ( а.с. 13)

За умовами указаного договору відповідач зобов'язався виконати заміну чотирьох стояків опалення з матеріалів за рахунок замовника .

З наведеного вбачається, що між сторонами існують договірні відносини з приводу підрядних робіт, які регулюються ст.ст.837-874 ЦК України.

Відповідно до ст.. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності ст.. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно вимог ст.ст. 865, 866 ЦК України, за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи певну роботу призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію, що підтверджує укладення договору. Відсутність у замовника цього документа не позбавляє його права залучати свідків для підтвердження факту укладення договору або його умов.

Задовольняючи позов суд першої інстанції також виходив з того, що 13.08.2009 року підрядником ОСОБА_2 були замінені не тільки ті стояки, що обумовлені договором підряду, а за усною домовленістю з позивачем ОСОБА_2 виконав роботи по монтажу труб і на лоджії квартири.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Однак позивачем в порушення вимог ст.60 ЦПК України не надано суду ніяких доказів, в підтвердження обставин на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Крім того матеріали справи не містять доказів того, що замовник ОСОБА_3 прийняв роботи, виконані підрядником ОСОБА_2, як то передбачено ст.853 ЦК України.

За умовами ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч.4 ст.853 ЦК України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Однак клопотань про проведення будівельно-технічної експертизи з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин сторонами по справі заявлено не було.

Згідно ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції стосовно придбання відповідачем матеріалів у кількості більш ніж потрібно для заміни 4 стояків і таким чином можливість виконання відповідачем робіт по заміні труб опалення на лоджії, а також щодо причини пориву труби на лоджії у місці спайки, на думку колегії суддів є такими що ґрунтуються на припущеннях , оскільки зроблені лише на поясненнях позивача та належними і допустимими доказами не підтверджені.

З вищевикладеного можна дійти висновку про те, що позивачем не доведено в судовому засіданні факт виконання відповідачем робіт на лоджії, а саме заміну труб опалення на лоджії та приєднання їх до батарей, а тому у суду не було підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення матеріальних збитків.

Що стосується вимог позивача про розірвання договору підряду від 24.07.209 року , то колегія суддів вважає, що ці вимоги задоволенню також не підлягають, з наступних підстав.

Виходячи із змісту ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (належне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановленого договором або законом, або розірвання договору (ст. 611 ЦК України).

Частина друга ст. 651 ЦК України допускає зміну або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, а частина перша ст. 652 цього кодексу говорить, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

Оскільки зобов'язання за договором підряду були виконані відповідачем у встановлений договором строк , істотних порушень умов договору з боку відповідача не було і позивач протягом 2009-2012 років не заявляв вимог до відповідача щодо недоліків виконаних ним робіт, колегія суддів вважає, що підстав до розірвання договору підряду не має.

Також, колегія суддів не може погодитися з висновками суду в частині відшкодування на користь позивача моральної шкоди, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та зроблені в результаті порушення норм матеріального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову про стягнення моральної шкоди, суд виходив із того, що правовідносини щодо заподіяння цієї моральної шкоди регулюються ст. 1167 ЦК України.

Такий висновок суду є помилковим та не узгоджується як із самим договором так і п. 5 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів", ( в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), згідно з якою споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією, у випадках, передбачених законодавством.

Як роз'яснено в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

В даному випадку між сторонами виникли договірні правовідносини, тому вимоги про відшкодування моральної шкоди у випадку їх порушення законом не передбачено.

Крім того, судом першої інстанції не було встановлено і таких доказів позивачем не надано у зв'язку з якою небезпечністю позивачу заподіяно моральної шкоди, а тому колегія суддів вважає, що підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди відсутні.

Необґрунтованим є також висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача витрат за проведення експертного будівельно-технічного дослідження спеціаліста №953/10.6 від 29.02.2012р. у сумі 2500грн., оскільки вказані витрати в силу ст.79 ЦПК України не належать до судових витрат.

Вирішуючи спір, суд не звернув належну увагу на вищезазначені обставини справи та наявні у справі докази і дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, що відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду та відмову в задоволенні позовних вимог, тому відповідно до ст..88 ЦПК України судові витрати стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 325 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Артемівського районного суду м.Луганська від 10 травня 2013 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок недоліків робіт - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: