Справа № 188/977/13-ц

Провадження № 2/188/444/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Пелипенко К.В.

при секретарі: Хандрига Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: представник Врона С.В., дор. від 05.06.2013р.

від третьої особи: головний спеціаліст Воронежська П.Р., дов.

№ 7/10-852 від 27.02.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Весна» АДРЕСА_1

Третя особа: Відділ Держземагенства у Петропавлівському районі (смт. Петропавлівка Петропавлівського району Дніпропетровської області)

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його реєстрації

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 АДРЕСА_1 звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить:

- визнати недійсним договір оренди землі № 206 від 31.07.2007р., укладений між його покійним батьком - ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Весна»;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди землі № 206 від 31.07.2007р., який зареєстровано у Петропавлівському відділі ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.02.2008р. за № 040812900458;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Весна» повернути позивачу земельну ділянку (пай № 206), розташовану на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, призначену для ведення сільськогосподарського виробництва, площею 5,52 га в стані не гіршому, порівняно з тим, у якому вона була самовільно зайнята.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 31.07.2007 року батько позивача (за усним дорученням та згодою якого договір було підписано його дружиною, тобто матір'ю позивача) з відповідачем уклав договір оренди землі на 9 років 11 місяців, який був зареєстрований у Петропавлівському відділі ДЗК 05.02.2008р. Позивач зазначає, що оспорюваний договір оренди землі не відповідає вимогам закону, оскільки його підписано не його батьком, а його матір'ю. Крім того, позивач зазначає, що державна реєстрація договору відбулась вже після смерті батька, в договорі також відсутня конкретна відповідальність сторін, в тому числі за несплату орендної плати. Позивач просить на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України визнати недійсним спірний договір оренди землі.

В судовому засіданні позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на те, що оспорюваний договір суперечить вимогам цивільного, земельного законодавства, а також Закону України «Про оренду землі» з підстав, зазначених в позовній заяві. Також позивач наголосив на тому, що підставою для звернення до суду стало його бажання самостійно обробляти земельну ділянку, а наявність будь-якого договору оренди його не влаштовує.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, зазначивши що зміст договору оренди землі повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, спірний договір оренди протягом всього часу виконувався з боку відповідача належним чином, позивачем та його родиною отримувалась за весь час орендна плата і жодних претензій з його боку не було. Крім того, протягом всього строку дії договору у позивача не було жодних претензій до відповідача, в тому числі і щодо неналежного виконання умов договору, всі істотні умови договору при його підписанні було досягнуто, договір підписано та скріплено печаткою, форма договору є типовою, реєстрація договору здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, отже підстави для визнання договору недійсним відсутні. Крім того, представник відповідача наполягав на застосуванні строків позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду з позовом більше ніж через шість років.

Представник третьої особи вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки до відділу земельних ресурсів було подано весь пакет документів, який передбачений чинним законодавством, і перевіркою встановлено, що подані документи відповідають вимогам чинного законодавства, жодних порушень не виявлено, отже жодних перепон для державної реєстрації спірного договору не було.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.07.2007 року між ОСОБА_4 (в подальшому-орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Весна» (надалі-орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради (п. 1. Договору).

Згідно п. 2. Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,52 га у тому числі рілля.

Відповідно до п. 4 Договору нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 17 689, 00 грн., без урахування коефіцієнту інфляції.

Відповідно до п. 7 Договору договір укладено на 9 років 11 місяців. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата становить: 1,5% від вартості земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, а саме в натуральній формі: 1 т зерна, 30 кг олії, 20 кг цукру або в грошовій формі в сумі 680, 00 грн. (п. 8 Договору).

Згідно п. 10 Договору орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року.

Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними відомостями (п. 11 Договору).

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п. 19 Договору).

Згідно п. 39. Договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з них знаходиться у орендодавця, другий - в орендаря, третій - в архіві Петропавлівського районного відділу земельних ресурсів. Невід'ємними частинами договору є: заява, план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів (при їх наявності), акт приймання-передачі об'єкта оренди, копія Державного акту.

Договір зареєстрований у Петропавлівському відділі ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.02.2008 року за № 040812900458.

Зазначена земельна ділянка на підставі Державного акту на право приватної власності, як спадкоємцю після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1., належить ОСОБА_1 (а.с. 10).

З висновку Петропавлівського районного відділу земельних ресурсів від 06.09.2007р. вбачається, що до відділу земельних ресурсів було подано заяву про державну реєстрацію договору оренди, договір оренди земельної ділянки (в трьох примірниках), план (схему) земельної ділянки, яка надається в оренду (в двох примірниках), акт приймання-передачі земельної ділянки. Перевіркою встановлено, що подані документи відповідають вимогам чинного законодавства і договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Весна» підлягає державній реєстрації.

Позивач вважає, що оспорюваний договір суперечить вимогам цивільного, земельного законодавства, а також Закону України «Про оренду землі», що є підставою для визнання договору оренди землі недійсним, що і є причиною спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В статті 203 ЦК України зазначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є:

- об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

- умови збереження стану об'єкта оренди;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін;

- умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду

права оренди земельної ділянки.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Згідно ст. 17 Закону України «Про оренду землі» передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18 Закону України «Про оренду землі»).

Як встановлено судом, спірний договір оренди належним чином зареєстрований у Петропавлівській районній філії Дніпропетровського регіонального центру Державного земельного кадастру, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 05.02.2008р. за № 040812900458.

Висновком про державну реєстрацію відділом земельних ресурсів у Петропавлівському районі Дніпропетровської області встановлено, що подані документи відповідають вимогам чинного законодавства і договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Весна» підлягає державній реєстрації.

Факт державної реєстрації договору посвідчено у Дмитрівській сільській раді печаткою та підписом посадової особи 14.09.2007р.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

На момент реєстрації спірного договору він був підписаний всіма сторонами договору, тобто між ними досягнуто всіх істотних умов в момент підписання, в тому числі щодо виплати орендної плати, яка, як встановлено в судовому засіданні, своєчасно отримувалась позивачем та членами його родини протягом всього строку дії договору оренди, що він особисто підтвердив в судовому засіданні.

Будь-яких заперечень, скарг від позивача або членів його родини щодо розміру орендної плати до відповідача не надходило, що також особисто в судовому засіданні підтвердив позивач.

Відповідно до вимог ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як встановлено в судовому засіданні та зазначалось вище, договір оренди було зареєстровано згідно вимог чинного законодавства, з боку відповідача було виконано всі умови договору, в тому числі і щодо сплати орендної плати, яка у визначені договором строки отримувалась позивачем та його родиною, протягом тривалого часу жодних заперечень щодо цього з боку позивача не було, як і не було щодо інших умов договору.

Зазначені обставини також підтверджуються відомостями на видачу договорів на оренду земельних паїв за 2007-2012р.р.

Довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Весна» від 05.06.2013р. підтверджується, що згідно спірного договору оренди землі від 31.07.2007р. спочатку ОСОБА_4, а після смерті особисто ОСОБА_1 отримано орендну плату за 2007-2012 роки в повному обсязі, згідно умов договору.

Зазначені обставини також підтверджені позивачем в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В судовому засіданні не встановлено фактів істотного порушення умов договору з боку відповідача, на які посилається позивач.

Таких доказів позивачем в судовому засіданні також не надано.

Єдиною підставою для визнання договору недійсним позивач в судовому засіданні зазначив тільки своє небажання продовжувати договірні відносини з відповідачем, але чому саме так і не зміг чітко зазначити, що в свою чергу не може бути підставою для визнання договору недійсним, згідно вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 58-60, 79, 88, 212, 213-215, 218, 223 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Витрати у справі віднести на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя К. В. Пелипенко