ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2013 р. м. Київ К/9991/834/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Мороза В.Ф.

Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Стрию та Стрийському районі Львівської області на постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09 червня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Стрию Львівської області про перерахунок пенсії, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він відноситься до категорії «діти війни» та відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що вказане підвищення до пенсії йому не виплачувалось, просив зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за період з 2006-2008 роки в сумі 4655,90 грн.

Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року, Управління Пенсійного фонду України в місті Стрию Львівської області зобов'язано нарахувати ОСОБА_4 надбавку до пенсії, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 по 31.12.2007, 22.05.2008 по 31.12.2008. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволені позову.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 1 Закону, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, набув статусу «дитина війни».

Отже, відповідно до положень вказаного Закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Водночас, щодо такого його права на період 2006 року, то підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за наступних умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог статті 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», в редакції, викладеній у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року. Однак такі умови не настали.

Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року були внесені зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.

Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 1 січня 2007 року до 9 липня 2007 року позивач не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, а з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року - таке право у позивача було відсутнє у зв'язку із дією положень пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

За таких обставин, позивач в 2006 році та до 9 липня 2007 року, а також з 1 січня 2008 до 22 травня 2008 року не мав права на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а має його лише з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Стрию та Стрийському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09 червня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.