ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" грудня 2006 р. Справа № 11/201
За позовом Прокурора Садгірського району м.Чернівці в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у м.Чернівці
до приватного підприємця ОСОБА_1м.Чернівці
про стягнення податкового боргу за рахунок активів боржника в сумі 6847 грн.
Суддя С.М. Гушилик
Представники:
Від позивача - Корній О.М. - гол. держ. под. інспектор
Від відповідача - не з'явився
В засіданні приймав участь прокурор відділу облпрокуратури Філіпець В.П.
Пунктом 6 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.
З урахуванням об'єктивного складу сторін, предмету спору та місце знаходження відповідача згідно із статтями 12, 15 ГПК України дана справа відноситься до підвідомства господарських судів та підсудна господарському суду Чернівецької області, однак розглядається за правилами КАС України.
СУТЬ СПОРУ: Прокурор Садгірського району м.Чернівці звернувся з позовом в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у м.Чернівці до приватного підприємця ОСОБА_1м.Чернівці про стягнення податкового боргу в сумі 6847грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор посилається на те, що відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності є платником податків, зборів і обов'язкових платежів. Відповідно до проведеної перевірки за відповідачем рахується заборгованість в сумі 6847 грн. У відповідності до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Закон № 2181) в разі, якщо податковий борг відповідачем добровільно не сплачений він підлягає примусовому стягненню в судовому порядку.
Ухвалою від 20.09.2006року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 11.10.2006 року за участю представників сторін.
Ухвалами від 11.10.2006 року та 30.10.2006 року слухання справи неодноразово було відкладено в зв'язку з неявкою представника відповідача.
Ухвалою від 14.11.2006 року провадження у справі було зупинено за клопотанням позивача для надання додаткових доказів.
Ухвалою від 04.12.2006 року провадження у справі поновлено.
Відповідач у судове засідання не з'явився, пояснення на позов не надав, хоча і був повідомлений про час і місце слухання справи належним чином, а тому проаналізувавши надані матеріали, суд прийшов до висновку про можливість вирішення спору без його участі за документами, наданими позивачем та прокурором.
Оцінивши наявні у матеріалах справи та досліджені у судовому засіданні докази, заслухавши представника позивача та прокурора, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з таких підстав.
Згідно пункту 5.3.1 статті 5 Закону № 2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену платником податків у податковій декларації, протягом десяти днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.
Податкову декларацію платник податку, тобто відповідач, подав 17.01.2003 року.
Враховуючи приписи даної норми права, у відповідача існує узгоджене податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 19665 грн. На день звернення прокурора з позовом податкова заборгованість становить 6847 грн.
Відповідно до п.15.2.1 ст.15 Закону у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.
Виходячи з викладеного позивач пропустив строк для стягнення даної заборгованості, так як він звернувся до суду 20.09.2006 року, а мав би звернутись на протязі трьох років з моменту узгодження податкового зобов'язання, тобто до 17.01.2006 року, а тому суд дійшов висновку, що в задоволені позову позивачу слід відмовити.
На підставі викладеного ст.ст. 71,86,94,157,159,160-163,185,186, п.6 Прикінцевих та перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволені позову відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.185, ч.1,3,5 ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першою інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений цим Кодексом строк, постанова набирає сили після закінчення цього строку.
У разі надання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.М. Гушилик