РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 111/5571/2012Головуючий суду першої інстанції:Проскурня С.М.
№ провадження: 22-ц/190/1566/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Синельщікова О. В.
"17" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Синельщікової О.В.
Суддів:Курської А.Г., Бондарева Р.В.
При секретарі:Щегловій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Кримська фруктова компанія» про стягнення винагороди автору,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 січня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_6 07 грудня 2012 року звернувся до суду з позовом про стягнення винагороди автору, мотивуючи позовні вимоги тим, що з 02 жовтня 2006 року по 01 грудня 2012 року він працював провідним агрономом у Приватному акціонерному товаристві «Кримська фруктова компанія» і за договором зі своїм роботодавцем від 09 листопада 2006 року проводив селекційну роботу зі створення нових сортів плодових культур. У зв'язку з виконання службового завдання ним в період з 2006 по 2012 роки в соавторстві з іншими працівниками ЗАТ «Кримська фруктова компанія» створені нові сорти, а саме:
- груша звичайна «Свамар»;
- персик звичайний «Дікрас»;
- персик «Клокред»;
- яблуня домашня «Бребвел»;
- яблуня домашня «Голдкрим»;
- нектарин «Маремі»;
- яблуня домашня «Хорнголд»;
- яблуня домашня «Фуджина».
За договорами, укладеними між авторами сорту і роботодавцем 08 квітня 2008 року і 10 квітня 2009 року, передбачена умова виплати авторам винагороди у розмірі 8% від суми, отриманої роботодавцем від використання кожного нового сорту, що розподіляється між авторами 50/50, яка повинна бути виплачена авторам не пізніше 3 місяців з дня надходження коштів на рахунок відповідача. Також передбачена виплата пені у розмірі 1% за кожен день прострочення.
Відповідач реалізує саджанці виведених ним у соавторстві нових сортів рослин, отримує дохід, але не виплачує йому винагороду, позбавляючи тим самим його відповідного доходу і порушуючи його права як автора сорту.
Просив стягнути на його користь 530.299 грн. - винагороду автору, що становить 4% від суми, отриманої відповідачем за реалізацію сортів протягом 2009-2012 років, і пораховану ним згідно власного розрахунку, пеню, передбачену договорами за прострочення виплати йому авторської винагороди, - 965.144,18 грн., а також 3% річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання - 27.537,02 грн., а всього 1.495.981,90 грн., компенсувати судові витрати по оплаті судового збору.
Оскаржуваним рішенням Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 січня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Кримська фруктова компанія» про стягнення винагороди автору за використання сорту рослин відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції не дав належної оцінки наданим ним доказам, а саме, договорам між ним, як автором, та відповідачем, які укладені відповідно до вимог діючого цивільного законодавства та статті 17 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин». Також, зазначає, що суд, відмовляючи йому у позові про стягнення винагороди за використання виведених за його участю нових сортів рослин, в порушення вимог статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, вийшов за межі позовних вимог, оскільки посилався на те, що ним не було доказано його авторство у створенні нових сортів, проте ніяких вимог щодо встановлення його авторства на сорти ним не заявлялося, відповідачем його авторство не спростовано, і спір між сторонами у цій справі відносно його авторства відсутній. Крім того, вказує, що розрахунок винагороди, яка повинна бути йому виплачена, зроблений ним на підставі даних про реалізацію відповідачем посадочного матеріалу, проте за для спростування даного розрахунку відповідач не надав ніяких фінансових документів.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є власником зазначених сортів згідно Свідоцтв про державну реєстрацію сорту рослин, виданих ЗАТ «Кримська фруктова компанія» як заявнику, і заперечував авторство позивача. Суд виходив з того, що авторство позивача на створені ним сорти залишилося недоведеним, не підтверджено належним чином, не відсуджується ним у суді, а тому позивач не має права на стягнення винагороди як автору цих сортів.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції не повно і неправильно встановив обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, припустився порушень норм матеріального і процесуального права, що відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України тягне за собою скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що згідно довідки Приватного акціонерного товариства «Кримська фруктова компанія» № 273-ск від 04 грудня 2012 року позивач ОСОБА_6 працював у ПАТ «Кримська фруктова компанія» провідним агрономом з проектів з 02 жовтня 2006 року по 01 грудня 2012 року (а.с.5).
За договором, укладеним 09 листопада 2006 року між ним, як селекціонером, і ЗАТ «Кримська фруктова компанія», як роботодавцем, селекціонер проводить селекційну роботу у роботодавця з дотриманням умов, визначених Законом України «Про охорону прав на сорти рослин», коли право на подання заявки на сорт і, як наслідок, набуття майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, що створений селекціонером у зв'язку з виконанням службового завдання, належить роботодавцю. При цьому немайнове право інтелектуальної власності зберігається за селекціонером (а.с.6-7).
Із матеріалів справи вбачається, що 08 квітня 2008 року позивачем ОСОБА_6 - провідним агрономом з проектів ЗАТ «Кримська фруктова компанія» з іншими працівниками відповідача, як авторами, і ЗАТ «Кримська фруктова компанія», як роботодавцем, укладено 5 договорів, за якими у зв'язку з виконанням службового завдання в період з 2004 по 2008 роки автори створили нові сорти: груша «Свамар» (а.с.11-12), персик «Дікрас» (а.с.13-14), яблуня «Бребвел» (а.с.15-16), яблуня «Голдкрим» (а.с.21-22), з 2006 по 2008 роки - персик «Клокред» (а.с.19-20), а 10 квітня 2009 року укладено 2 договори, за одним у період 2004 по 2008 роки автори створили новий сорт - яблуня «Хорнголд» (а.с.17-18), а за другим у період з 2005 по 2009 роки новий сорт - яблуня «Фуджина» (а.с.23-24).
Згідно текстів цих договорів автори домовилися на участь у розподілі винагороди 50/50.
Роботодавець зобов'язався:
- на протязі 6 місяців подати заявку на сорт рослин,
- виплачувати авторам або їх правонаступникам на протязі чинності охоронного документу на сорт винагороду в цілому за сорт у розмірі 8 відсотків від суми, отриманої роботодавцем за використання сорту, включаючи надходження від продажу ліцензій, передання прав, або набуття прав в інших державах, не пізніше 3 місяців після надходження коштів на рахунки роботодавця за використання сорту. Винагорода кожному з авторів визначається у відповідності з їх домовленістю про долю участі,
- сплачувати авторам або їх правонаступникам за кожну добу прострочення виплати винагороди пеню у розмірі 1%,
- надавати авторам або уповноваженій особі можливість ознайомлюватися зі всією первинною документацією стосовно розрахунків розміру винагороди.
В разі реорганізації роботодавця зобов'язання роботодавця по цьому договору переходять до правонаступника.
Переглядаючи справу, колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що спірні правовідносини, пов'язані з виникненням прав на сорти рослин, авторства сортів, виплати винагороди автору сорту, регулюються як нормами Цивільного кодексу України щодо права інтелектуальної власності, а саме, главами 35, 42 книги 4 Цивільного кодексу України, так і спеціальним законодавством, а саме Законом України «Про охорону прав на сорти рослин» № 3116-ХІІ від 21 квітня 1993 року з відповідними змінами, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють майнові і особисті немайнові відносини, що виникають у зв'язку з набуттям, здійсненням та захистом прав інтелектуальної власності на сорти рослин.
Відповідно до частини 1 статті 485 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин становлять:
1) особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені державною реєстрацією;
2) майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом;
3) майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, породи тварин, засвідчене державною реєстрацією.
При розгляді справи судом встановлено, що відповідачу ПАТ «Кримська фруктова компанія» належить майнове право інтелектуальної власності на поширення зазначених сортів рослин, що підтверджується Свідоцтвами про державну реєстрацію сорту рослин (охоронний документ, що засвідчує майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин), які видані Державною службою з охорони прав на сорти рослин на ім'я ЗАТ «Кримська фруктова компанія»:
№ 08383 від 23 вересня 2008 року на Яблуню домашню сорту «Голдкрим» (а.с.55);
№ 08385 від 23 вересня 2008 року на Яблуню домашню сорту «Бребвел» (а.с.54);
№ 08392 від 23 вересня 2008 року на Грушу сорту «Свамар» (а.с.53);
№ 08394 від 23 вересня 2008 року на Персик сорту «Клокред» (а.с.51);
№ 08395від 23 вересня 2008 року на Персик сорту «Дікрас» (а.с.50);
№ 08397 від 23 вересня 2008 року на Нектарин сорту «Маремі» (а.с.52);
№ 10061 від 15 січня 2010 року на Яблуню домашню сорту «Хорнголд» (а.с.57);
№ 10062 від 15 січня 2010 року на Яблуню домашню сорту «Фуджина» (а.с.56).
Тобто, «Кримська фруктова компанія», яка перереєстрована у ПАТ «Кримська фруктова компанія», є власником зазначених сортів (а.с.58).
Вирішуючи питання про авторство позивача на зазначені сорти, колегія суддів виходить з моменту, коли відповідно до Закону виникає право авторства на сорт (особисте немайнове право інтелектуальної власності на сорт).
Відповідно до статті 10 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» згідно з цим Законом можуть набуватися такі права на сорти:
особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин;
майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин;
майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин.
Ці права набуваються на сорт, який відповідає критеріям, визначеним цим Законом, та якому присвоєна назва згідно з ним.
Про особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин свідчить свідоцтво про авторство на сорт рослин.
Про майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин свідчить патент на сорт рослин.
Обсяг правової охорони сорту, на який видано патент, визначається сукупністю ознак, викладених в занесеному до Реєстру патентів описі сорту.
Про майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин свідчить свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин.
Зазначені права на сорт набуваються в порядку, встановленому цим Законом.
За частинами 1, 4 статті 37 Закону особа, яка створила сорт, визнається автором сорту. Вона набуває особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин від дати державної реєстрації прав на сорт.
Автор сорту має право за своєю вимогою одержати свідоцтво про авторство на сорт рослин.
При апеляційному перегляді справи з'ясовані питання щодо набуття позивачем особистих немайнових прав інтелектуальної власності (авторства) на зазначені сорти шляхом витребування зазначених відомостей у державних органів, які проводять державну реєстрацію прав на сорти рослин.
Відповідно до листа Українського інституту експертизи сортів рослин вих. № 2157 від 08 квітня 2013 року Державна служба з охорони прав на сорти рослин 11 лютого 2013 року припинила свою діяльність.
Для отримання відомостей щодо видачі Свідоцтв про авторство на сорти рослин необхідно звернутися до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України.
Одночасно, повідомлено, що сорти Груша «Свамар», Персик «Дікрас», Яблуня домашня «Бребвел», Яблуня домашня «Хорнголд», Персик «Клокред», Яблуня домашня «Голдкрим», Яблуня домашня «Фуджина», Нектарин «Маремі» внесені у Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні.
Свідоцтва про авторство на вищезазначені сорти не видавались (а.с.86).
Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України за вих. № 15-10/15253 від 21 травня 2013 року повідомила наступне: ОСОБА_6 є автором сортів, а саме: груші звичайної Свамар, персика звичайного Дікрас, Клокред, яблуні домашньої Бребвел, Хорнголд, Голдкрим, Фуджина, нектарину Маремі.
Зазначені сорти занесено до Державного реєстру сортів, придатних для поширення в Україні.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» особа, яка створила сорт, визнається автором сорту. Вона набуває особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин від дати державної реєстрації прав на сорт.
Дати державної реєстрації сортів:
груша звичайна Свамар - 23.09.2008;
персик звичайний Дікрас - 23.09.2008;
персик Клокред - 23.09.2008;
яблуня домашня Бребвел - 23.09.2008;
яблуня домашня Хорнголд - 15.01.2010;
яблуня домашня Голдкрим - 23.09.2008;
яблуня домашня Фуджина - 15.01.2010;
нектарин Маремі - 23.09.2008.
Для здійснення державної реєстрації сортів рослин до Уповноваженого органу заявником подається заявка. Обов'язковою вимогою є зазначення в заявці на сорт імені та адреси проживання автора (авторів) та врегулювання відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» права на подачу заявки. Заявником (і відповідно власником майнових прав на поширення сортів) по зазначених сортах є ПАТ «Кримська фруктова компанія».
Станом на 16 травня 2013 року Свідоцтва про авторство на вказані вище сорти автором не отримані. Однак, не отримання даних документів не перешкоджає виникненню особистих немайнових прав на вказані вище сорти.
Свідоцтва про авторство на сорт рослин ОСОБА_6 може отримати, подавши клопотання до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України.
Процедура видачі Свідоцтв регулюються Положенням про авторство на сорти рослин, затвердженим наказом Мінагрополітики від 28 травня 2003 року № 151, зареєстрованим в Мін'юсті 11 червня 2003 року за № 470/7791 (зі змінами) (а.с.89-90).
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що хоча позивач ОСОБА_6 і не отримав до теперішнього часу Свідоцтва про авторство на зазначені сорти, він є автором цих сортів, враховуючи, що державна реєстрація прав на сорти відбулася у зазначені дати на підставі рішення про державну реєстрацію прав на сорти, після чого відомості були внесені до Реєстру сортів, і відповідачу видані Свідоцтва про державну реєстрацію кожного сорту рослин.
Вирішуючи питання щодо захисту особистого немайнового права інтелектуальної власності позивача як автора сорту рослин, колегія суддів виходить з того, що захист прав інтелектуальної власності судом встановлений статтею 432 Цивільного кодексу України.
Згідно частини 1, пункту 5 частини 2 статті 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.
Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення
За частинами 3, 4, 5 статті 53 Розділу VІ «Захист прав на сорт» Закону України «Про охорону прав на сорти рослин»» порушення прав на сорт тягнуть за собою відповідальність згідно із законами України.
Особа, права якої на сорт порушені, може вимагати стягнення завданих збитків, включаючи не одержані доходи.
Особа, яка порушила права на сорт, зобов'язана на вимогу особи, якій належать ці права, припинити порушення права і відшкодувати завдані збитки.
Відповідно до частини 1, п. «г» частини 3 статті 54 Закону, яка визначає спори, що розв'язуються у судовому порядку, особа, права якої на сорт порушені, може звернутися до суду за захистом цих прав.
Суди відповідно до їх компетенції розглядають спори про винагороду авторам.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що під час дії охоронних документів відповідач використовував нові сорти рослин, одним з авторів яких є позивач ОСОБА_6, отримував грошові кошти від продажу саджанців зазначених сортів, але винагороду автору у розмірі, встановленому договорами, не виплачував, чим порушив умови договорів з автором сорту та його права.
Позивач надав суду апеляційної інстанції оборотно-сальдові відомості по рахунку 70.1 ЗАТ і ПАТ «Кримська фруктова компанія», де маються відомості про оборот саджанців і реалізацію у 2009, 2010, 2011 роках та І півріччі 2012 року підщепів та саджанців зазначених сортів ПП «Фаворит», СТОВ «Чайка», ТОВ «Дунайський Агро», ТОВ «Блексі фрут компані», ВАТ «Мічурінське», ТОВ «Золотоношні сади», ВАТ «Каменський», КФК «Телець», ТОВ «Август СВНСК», ТОВ «Весна», ТОВ «Зелений гай», ТОВ «Яросвіт-Агро», ТОВ Декотрейд», ПАТ «Победа», ФГ «Дніпровські сади», ТОВ «Перспектива», ТОВ «Сади Крима».
Позивач пояснив, що зазначені відомості були отримані ним у відповідача для проведення аналітичної роботи з селекції під час трудових відносин. Згідно даних цих оборотно-сальдових відомостей позивачем складений розрахунок 4% винагороди автору.
У засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача заперечував належність вказаних оборотно-сальдових відомостей за 2009-2012 роки ПАТ «Кримська фруктова компанія» і на вимогу, що була викладена в ухвалі апеляційного суду від 10 червня 2013 року у цій справі і вручена відповідачу, щодо надання даних про отримання ПАТ «Кримська фруктова компанія» сум за використання вказаний сортів у зазначений період (а.с.105) пояснив, що документи за 2009 рік знищені, запитувану інформацію за інші роки не можуть надати, тому що це вимагає тривалої роботи з документами.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що складений позивачем розрахунок і надані ним відомості про реалізацію сортів не можна вважати безспірними за відсутності інших підтверджуючих документів щодо кількості реалізованих саджанців та грошових сум, що отримані відповідачем.
Враховуючи, що відповідач ухилився від надання відповідних даних на пропозицію суду, колегія судів апеляційного суду вважає за можливе вирішити спір, застосувавши положення пункту «г» частини 1 статті 55 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», відповідно до якого суд має право ухвалити рішення про стягнення компенсації, що визначається судом у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, з урахуванням того, чи було вчинене порушення без умислу чи навмисно, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
Колегія суддів враховує, що стягнення компенсації є одним з видів відповідальності за порушення авторського права, який застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості точного обчислення завданих у зв'язку з правопорушенням збитків та розміру отриманого порушником доходу. У визначенні розміру такої компенсації суд виходить з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
При визначенні розміру компенсації колегія суддів виходить з розміру мінімальної заробітної плати, що встановлена Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» і діє на час вирішення спору у суді - 1.147 грн., граничного мінімального і максимального розмірів компенсації, встановлених Законом від 11.470 грн. до 57.350.000 грн.
З урахуванням меж заявлених позовних вимог про стягнення винагороди автору, передбаченої договором пені за прострочення виконання зобов'язання і 3% річних за статтею 625 Цивільного кодексу України, а також тривалості порушення та його обсягу, що сорти реалізовуються протягом 5 років без виплати винагороди автору; передбачуваного розміру збитків потерпілої сторони, розміру доходу, отриманого внаслідок порушення прав автора сорту, намірів відповідача уникнути виплати винагороди, залишивши у своєму розпорядженні встановлені договором відсотки з доходу як винагороду автору, а також сплату договірної пені, колегія суддів апеляційного суду вважає за можливе визначити розмір такої компенсації у 650.000 грн., у зв'язку з чим вимоги ОСОБА_6 задовольняються частково.
Відповідно до частини 1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково, але судовий збір за визначену до стягнення суму компенсації визначається з урахуванням максимального розміру судового збору, передбаченого підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», тобто не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним у максимальному розмірі витрати на оплату судового збору за розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанцій у розмірі 4.828,50 грн. (3.219 грн. + 1.609,50 грн.).
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 січня 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кримська фруктова компанія» на користь ОСОБА_6 компенсацію в сумі 650.000 (шістсот п'ятдесят тисяч) грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кримська фруктова компанія» на користь ОСОБА_6 у відшкодування судового збору 4828,50 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді
Синельщікова О.В. Курська А.Г. Бондарев Р.В.