Справа № 22ц-775/5742/13 Головуючий в 1 інстанції Данилюк О.С.

Категорія 27 Доповідач Канурна О.Д.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2013 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого Бугрим Л.М.

суддів Канурної О.Д., Смєлік С.Г.

при секретарі Лавицькому Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 29 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 29 квітня 2013 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодився позивач і оскаржив його в апеляційному порядку. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення порушив норми матеріального і процесуального права, недоведені обставини, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 не з'явилася, хоча своєчасно і належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним відхилити апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» з наступних підстав.

Частиною 1 статті 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 вересня 2006 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 4776,18 грн. зі сплатою 25,08 річних, з кінцевим терміном повернення 27.09.2007 року. З позовною заявою до суду позивач звернувся 31.01.2013 року.

Відповідно до пункту 5.5. вищевказаного договору, терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як вбачається із статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що за змістом статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином і тому суд першої інстанції необгрунтовано послався на пропуск строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки пунктом 31 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11

Закону України «Про захист прав споживачів», застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Виходячи із встановлених судом обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального закону, тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи також інші доводи апеляційної скарги позивача, оскільки суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які уклалися між сторонами і дав їм належну оцінку.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 29 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: