Справа № 1211/8427/2012
Провадження № 22ц/782/1502/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого: Борисова Є.А.
суддів: Маляренко І.Б., Оробцової Р.І.
при секретарі: Тищенко І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 7 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до П'ятого воєнізованого гірничорятувального загону про визнання недійсним правочину та відшкодування моральної шкоди -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в обгрунтування якого зазначив, що він знаходився з відповідачем у трудових відносинах з 17.05.1973р. та був звільнений 31.12.2006р. за ст.36 ч.І п.2 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку дії контракту. Працював на оперативній роботі на посадах командира взводу та заступника командира загону. У 1980 році під час виконання рятувальних робіт був травмований. У 1984 році за згодою керівництва був переведений на посаду начальника відділу. У 1996 році під психологічним тиском керівництва був звільнений з роботи за своєю заявою і прийнятий на посаду інженера 1 категорії служби ДГС. Ця посада не належала до основного особового складу. По причині травмування, постійної втрати працездатності він не міг відноситися до основного особового складу . В той час гірничорятувальна служба в своїй роботі керувалася Постановою КМУ №608 від 05.11.1992року та Законами України. В Постанові КМУ №608 від 05.11.1992року, зокрема, зазначено, що особовий склад поділяється на воєнізований і вільнонайманий. З прийняттям Закону України «Про аварійно-рятувальні служби» від 14.12.1999року., Постанови КМУ №1334 від 12.10.2001року. «Про затвердження Порядку комплектування та професійної підготовки основного особового складу аварійно-рятувальних служб і типової форми контракту, що укладається з рятувальниками під час прийняття їх на роботу», була проведена процедура його переводу на контрактну основу. Контракт з відповідачем він підписав проти своєї волі, усвідомлюючи, що умови контракту погіршують його становище і порушують норми Конституції України, але іншого вибору, крім звільнення, він не мав. Після закінчення строку дії контракту був звільнений 31.12.2006р. по ст.36 ч.І п.2 КЗпП України. Просив визнати правочин, а саме, контракт укладений 25 жовтня 2002 року між ним та 5-м Воєнізованим гірничорятувальним загоном Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості, недійсним, та стягнути на його користь відшкодування моральної шкоди в розмірі однієї гривні.
Рішенням Краснолуцького міського суду Луганської області від 07 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 були залишені без задоволення у зв'язку з необгрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали, представник відповідача скаргу не визнав, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач відповідно до його заяви від 06.04.1998р. був звільнений з посади помічника командира взводу ДГЗ 5 ВГЗ у зв'язку з виходом на пенсію і 07.04.1998р. на підставі його заяви був прийнятий на посаду інженера 1 категорії ДГС 5 ВГЗ, (наказ №53/к від 08.04.1998р.), а з 23.05.2001 р. переведений на посаду інженера 1 категорії ОТС.
У зв'язку з прийняттям Закону України «Про аварійно-рятувальні служби» від 14.12.1999р. та Постанови КМУ №1334 від 12.10.2001р. «Про затвердження Порядку комплектування та професійної підготовки основного особового складу аварійно-рятувальних служб і типової форми контракту, що укладається з рятувальником під час прийняття їх на роботу» була проведена процедура переводу позивача на контрактну основу.
25.10.2002р. з ОСОБА_1 було укладено трудовий контракт і з 01.11.2002 р. ОСОБА_1 працював на займаній посаді на контрактній основі. Строк дії контрактного договору визначений з 01.11.2002року до 01.11.2005року.
Згідно доповнень до контрактного договору від 25.10.2002 року з позивачем строк дії контрактного договору неодноразово подовжувався, останній термін дії контрактного договору - до 01.01.2007року.
Згідно з ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі і матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці робітника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про аварійно-рятувальні служби" передбачено, що особовий склад професійних аварійно-рятувальних служб комплектується на контрактній основі і поділяється на основний та допоміжний. До основного особового складу професійної аварійно-рятувальної служби належать працівники, які організують і виконують аварійно-рятувальні роботи та забезпечують готовність аварійно-рятувальних служб до їх проведення. До допоміжнього особового складу професійної аварійно-рятувальної служби належать працівники, які забезпечують її діяльність, пов'язану з виконанням покладених на аварійно-рятувальну службу завдань, та професійну і медико-психологічну підготовку рятувальників, та прикріплені до цих служб.
Із змісту зазначеної норми Закону випливає, що як основний так і допоміжний особовий склад професійних аварійно-рятувальних служб комплектується на контрактній основі. Посада інженера 1 категорії оперативно-технічної служби входить до переліку категорій і посад, які є допоміжним особовим складом професійної аварійно-рятувальної служби, що комплектується на контрактній основі і формою трудового договору з працівниками є укладання контракту.
Тобто, обов'язковість укладання контракту з позивачем передбачена нормами ч.І ст.12 Закону України «Про аварійно-рятувальні служби», а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно того, що в даному випадку відповідач повинен був укласти з позивачем контракт на певних умовах. Умови контракту та доповнень до нього не суперечать вимогам діючого законодавства.
Враховуючи викладене, а також ту обставину, що позивач не надав жодних належних доказів на підтвердження того, що контракт було укладено проти його справжньої волі, внаслідок застосування до нього психологічного тиску з боку керівництва П'ятого воєнізованого гірничорятувального загону, суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і обґрунтовано не прийняті до уваги, як такі, що не підтверджені належними доказами та не грунтуються на вимогах діючого законодавства.
Зокрема, доводи апелянта стосовно того, що він не відноситься до кола осіб, з якими можливе укладання контракту, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки нормами Закону України «Про аварійно-рятувальні служби», який є актом вищої після Конституції України юридичної сили в системі нормативно-правових актів (ст.12 Закону), прямо передбачено, що комплектація як основного так і допоміжного особового складу професійних аварійно-рятувальних служб повинна здійснюватись на контрактній основі.
Посилання апелянта на ту обствину, що Порядком комплектування та професійної підготовки основного особового складу аварійно-рятувальних служб, затвердженого Постановою КМ України № 1334 від 12.10.2001 року, а також Положенням про проходження служби основним особовим складом державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України № 25 від 22.01.2002 року, посада інженера ОГС не відноситься до переліку категорій і посад працівників, які приймаються на роботу за контрактною формою трудового договору, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вищенаведені нормативні акти є підзаконними і регулюють питання щодо комплектування та професійної підготовки основного особового складу, в той час як посада інженера ОГС, яку займав позивач, відноситься до допоміжного особового складу гірничорятувальної служби і питання щодо застосування контрактної форми трудового договору з працівником, який приймається на посаду інженера передбачене положеннями Закону України «Про аварійно-рятувальні служби», які передбачають комплектування допоміжного особового складу на контрактній основі.
Доводи апелянта стосовно того, що в порушення вимог ст.32 КЗпП України він заздалегідь не був попереджений відповідачем про зміну істотних умов праці у вигляді введення контрактної форми трудових договорів також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач уклавши контракт від 25.10.2002 року вподальшому неодноразово подовжував термін його дії, укладаючи з роботодавцем відповідні доповнення до контракту від 28.04.2006 року, від 18.08.2006 року, що на думку судової колегії свідчить про те, що позивач погодився із введеними відповідачем змінами істотних умов праці. Жодних об'єктивних доказів на підтвердження тієї обставини, що доповнення до контракту були ним укладені під психологічним тиском з боку керівництва П'ятого воєнізованого гірничорятувального загону апелянт ОСОБА_1 не надав.
Посилання апелянта на ту обставину, що відповідач не виконав умови контракту в частині відшкодування вартості комунальних послуг в даному випадку не заслуговують на увагу, оскільки позивач жодним чином не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом до відповідача про стягнення певної суми такого відшкодування.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права, які регулюють виниклі правовідносини, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст..ст.304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 07 лютого 2013 року -залишити без змін.
Ця ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після її проголошення.
Головуючий:
Судді: