АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

Справа № 11сс/796/928/2013.                                     Головуючий у 1 інстанції Новак Р.В.

Категорія: скарга                                                                     Доповідач Журавель О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19 червня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого судді Журавля О.О.

Суддів Стрижко С.І., Тютюн Т.М.,

При секретареві Вендоліній А.М., за участю апелянта ОСОБА_1,

Розглянувши за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2013 року, якою відмовлено у задоволенні її скарги на постанову старшого слідчого прокуратури міста Києва ОСОБА_2 від 11 лютого 2013 року про закриття кримінального провадження № 42012110060000414 та зобов’язання вчинити дії, матеріали кримінального провадження та матеріали провадження у скарзі, -

в с т а н о в и в   :

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2013 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні її скарги на постанову старшого слідчого прокуратури міста Києва ОСОБА_2 від 11 лютого 2013 року про закриття кримінального провадження № 42012110060000414 та зобов’язання вчинити дії.

На обґрунтування слідчий суддя вказав, що міркування скаржниці щодо невиконання старшим слідчим всіх можливих і необхідних слідчих дій перед вирішенням питання про закриття кримінального провадження, в тому числі не проведення допитів низки осіб, не ґрунтується на чинному кримінально-процесуальному законодавстві, яке не обмежує слідчого у виборі необхідних і достатніх, на його думку, слідчих дій. Зауваживши, що відсутність хоча б однієї складової частини складу злочину сама по собі свідчить про відсутність складу злочину в цілому, слідчий суддя визнав, що міркування заявниці про наявність в діях посадових осіб прокуратури міста Києва при розгляді її звернень складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою, не ґрунтується на будь-яких конкретних відомостях, як у змісті самої первинної скарги, так і в отриманих в ході кримінального провадження.

Не погодившись зі вказаними висновками, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу з численними доповненнями, в якій просить оскаржені нею ухвалу слідчого судді та постанову старшого слідчого скасувати та постановити нову ухвалу, якою зобов’язати старшого слідчого Поночовного І.М. відновити та провести досудове розслідування.

На обґрунтування апелянт ретельно викладає обставини за яких, як вона вважає, ОСОБА_3 незаконно отримав квартиру, яка фактично була виділена для  ОСОБА_1 та її родини – матері і дітей-близнюків; акцентує увагу на тому, що мова йде не лише про незаконне, шахрайським шляхом, заволодіння виділеної для неї та її родини квартири, а й про таке ж шахрайське заволодіння ще принаймні дев’ятьма квартирами; вважає, що, оскільки органи прокуратури тривалий час не проводять належних, повних, всебічних та об’єктивних перевірок за її заявами, то і працівники, які ці перевірки здійснювали, входять до однієї злочинної групи, зайнятої шахрайським заволодінням чужим майном, а тому наполягає на необхідності притягнення їх до кримінальної відповідальності за шахрайство як співучасників у злочинній групі; на підтвердження своїх доводів вона вказує на необхідність виконання низки слідчих дій, в тому числі допитів низки осіб, отримання документів, які свідчили б про виділення квартири саме їй та її родині.

Заслухавши доповідь судді, виступ ОСОБА_1 на підтримку апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апелянта в сукупності з матеріалами кримінального провадження, матеріалами провадження у скарзі та додатково наданими апелянтом матеріалами, судова колегія визнає наступне.

Як видно з первинної скарги ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України та прокуратури Печерського району міста Києва, вона просила про порушення кримінальної справи щодо заступника прокурора міста Києва ОСОБА_4 за фактом вчинення шахрайських дій при розгляді її звернень.

Ознаки шахрайства вона вбачала у тому, що на її заяву щодо надання постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 19 жовтня 2012 року, яку вона подала 12 грудня того ж року, заступник прокурора району ОСОБА_4 надав відповідь, що на час її звернення ця заява задоволена бути не може, бо матеріали перевірки, на підставі яких прийнято згадане рішення направлені на запит прокуратури міста Києва, де й знаходяться на вивченні.

13 грудня 2012 року вона на особистому прийомі подала ОСОБА_5 заяву про вчинений злочин колишнім головою Печерської РДА у місті Києві, начальником квартирного відділу Печерського району, а також низкою інших осіб, в тому числі колишнім військовим комендантом міста Києва та Київської області ОСОБА_3, прокурором Печерської районної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 за фактом шахрайських дій, які вчиненні при незаконному заволодінні ОСОБА_3 квартирою, яка була виділена їй та її родині.

Вказуючи, що ОСОБА_4 фактично, на її думку, приховав від неї оскаржувану постанову від 19 жовтня 2012 року, а також і постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, винесену 11 грудня 2012 року, вона і приходить до висновку, що ОСОБА_4 вчинив співучасть у вчиненні шахрайських дій при незаконному заволодінні її квартирою.( аркуші кримінального провадження 9-11).

Між тим, як видно зі справи, заява ОСОБА_1 про можливі неправомірні дії окремих працівників прокуратури Печерського району міста Києва при розгляді її звернення була зареєстрована 24 грудня 2012 року в ЄРДР (аркуш кримінального провадження 1, 8), того ж дня було визначено особу слідчого – Поночовний І.М., наступного дня створено групу прокурорів у кримінальному провадженні (аркуші кримінального провадження 5-6).

В ході досудового розслідування, діючи в межах скарги ОСОБА_1 на дії заступника прокурора району ОСОБА_4, старший слідчий Поночовний І.М. встановив, що заступник прокурора району надав ОСОБА_1 .правдиву відповідь про неможливість видати їй постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 19 жовтня 2012 року, оскільки ця постанова, в рамках всього матеріалу, перебувала у прокуратурі міста Києва на перевірці. З тих же підстав – перебування на перевірці у прокуратурі міста Києва матеріалів кримінального провадження не було виконана і заява ОСОБА_1 від 13 грудня 2013 року щодо надання їй для ознайомлення цих матеріалів.

На цих підставах старший слідчий прийшов до висновку про відсутність в діях заступника прокурора міста Києва ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України та закрив кримінальне провадження.

Таким чином, старший слідчий Поночовний І.М. діяв у межах, визначених самою скаржницею ОСОБА_1 та перевіряв лише її міркування щодо причин невидачі їй копії постанові від 19 жовтня 2012 року та матеріалів кримінального провадження для ознайомлення, встановивши достеменно шляхом допитів працівників прокуратури та доручення до матеріалів кримінального провадження копій відповідних запитів та супровідних листів, що витребувані заявницею копія постанови і матеріали кримінального провадження для ознайомлення реально не могли бути їй надані у встановлені терміни, оскільки перебували на вивченні в прокуратурі міста Києва.

За таких обставин, та за відсутності у викладених заявницею будь-яких конкретних відомостей, крім її нічим не підтверджених міркувань та здогадів, про можливу співучасть вказаного працівника прокуратури у вчиненні шахрайських дій, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого Поночовного І.М. від 11 лютого 2013 року, а тому в задоволенні її апеляційної скарги належить відмовити.

При цьому, судова колегія також має на увазі, що інші викладені в скаргах ОСОБА_1 відомості, а саме про вчинення низкою посадових осіб Печерської РДА, ГУЖЗ КМДА, прокуратур різних рівнів, шахрайських дій щодо квартири, яку, як вона вважає, було виділено їй та її родині і яку незаконно, на її думку, отримав колишній військовий комендант міста Києва та Київської області, зареєстровані в ЄРДР з квітня 2013 року та перебувають у досудовому розслідуванні, про що вона сама повідомила в апеляційному засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а   :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2013 року, якою відмовлено в задоволенні її скарги на постанову старшого слідчого прокуратури міста Києва ОСОБА_2 від 11 лютого 2012 року та зобов’язання вчинити дії, - залишити без задоволення, а вказану ухвалу слідчого судді – без змін.

Судді:

[1]