Справа № 22ц - 2560/2007 Головуючий по 1 -й інстанції
Блажко І.О. Суддя-доповідач: Дорош А.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2007 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дорош А.І.
Суддів: Гасія Ю.В., Обідіної О.І.
при секретарі Гнатюк О.С
за участю
позивача ОСОБА_4
відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2
представників відповідачів Карнаух С В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 серпня 2007 року
по справі за позовом ОСОБА_4 до комунального підприємства "Житлово-комунальна дільниця № 16", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поновлення строку звернення до суду, про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення, про визначення порядку користування житловим приміщенням, зміну умов договору найму жилого приміщення, стягнення майнової та моральної шкоди , -
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А. І., -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до КП "ЖЕД № 16",ОСОБА_1 про усунення перешкод та визначення порядку користування жилим приміщенням. Вказував, що з 1967 по 1985 р. перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_1 У 1982 р. вони отримали 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 66,5 кв. м та житловою - 38,4 кв. м. 01.10.2001 р. відділом приватизації житла ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод" було видане свідоцтво про право власності на вищевказану квартиру, яка належить на праві спільної власності йому та колишній дружині по 1/2 її частини. Реального розподілу квартири не було і він практично неможливий. Він фактично мешкає та користується кімнатою площею 11,9 кв. м, а колишня дружина - рештою кімнатами. З вересня 1999 р. у спірній квартирі мешкають колишній чооловік його дочки - ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3, незважаючи на те, що останні мають у приватній власності кооперативну квартиру, в якій фактично зареєстровані. Просив поновити строк звернення до суду з даним позовом; усунути перешкоди для нього у вільному користуванні житлом у спірній квартирі та встановити порядок користування ним, а саме, надати йому право користуватися кімнатами площею 11,9 кв.м та 9,4 кв.м (під кухню), кладовою; 1/2 частину коридору, ванну, лоджію та туалет залишити у спільному користуванні; зобов"язати КП
2
"ЖЕД № 16" відкрити окремі особисті рахунки на нього та ОСОБА_1 згідно житлової площі за рішенням суду, допоміжні приміщення розділити порівну; виселити ОСОБА_2 таОСОБА_3 зі спірної квартири; стягнути зОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду, заподіяну їх неправомірною поведінкою, у розмірі 10 000 грн солідарно у рівних частинах.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 15 травня 2007 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучені ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 29 серпня 2007 року позов ОСОБА_4 до комунального підприємства "Житлово-комунальна дільниця № 16", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод, визначення порядку користування житловим приміщенням, зміну умов договору найму жилого приміщення, стягнення майнової та моральної шкоди заловолений частково.
Виділено ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 у користування кімнати площею 11,9 кв.м та 9,4 кв.м, вбудовану шафу 0,7 кв.м ; ОСОБА_1 виділено у користування кімнату площею 17,1 кв.м., вбудовану шафу 1,0 кв. м, кухню площею 7,9 кв.м ; залишено у спільному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_1 коридор 5,4 кв.м, вбиральню 1,2 кв.м, ванну кімнату 2,6 кв.м.
Зобов"язано комунальне підприємство "Житлово-комунальна дільниця № 16" відкрити роздільні особисті рахунки на ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1.
Примусово виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 25,50 грн. державного мита на користь держави та 7,50 грн. витрати на інформаційно-технічний розгляд справи на користь ТУ ДСА в Полтавській області.
В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задовольненні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права; висновки суду не відповідають обставинам справи.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 307 ч.1 п.2 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено і це не заперечується сторонами, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 01.10.2001 p., виданого відділом приватизації житла ВАТ Полтавський турбомеханічний завод" ОСОБА_1 та ОСОБА_4 належить на праві приватної спільної сумісної власності по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 (а.с. 9).
3
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 29.10.2004 року у задоволенні позову ОСОБА_4 доОСОБА_1 про реальний розподіл квартири АДРЕСА_1 відмовлено.
Задовольняючи позов в частині визначення порядку користування жилим приміщенням, відкриття окремих особових рахунків, усунення перешкод шляхом виселення з квартири відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, місцевий суд виходив з того, що на підставі норм діючого законодавства власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, укладення з ним окремого договору найму та приймаючи до уваги те, що вказані відповідачі, маючи інше приватне житло, без згоди позивача мешкають у спірній квартирі, порушують право власності останнього.
Проте, з таким висновком суду погодитися неможливо, виходячи з наступного.
Як встановлено колегією суддів, звертатаючись до суду 21.03.2007 року з даною позовною заявою, ОСОБА_4 просив поновити строк позовної давності. Як вбачається із матеріалів справи, місцевий суд дану вимогу позивача взагалі не розглядав і не навів у тексті судового рішення, частково задовольняючи позов, мотивів для поновлення строку позовної давності. У кожному випадку суд зобов"язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк.
Як встановлено місцевим судом і це не заперечують учасники процесу, у спірній квартирі значаться зареєстрованими та проживають у ній ОСОБА_4 та ОСОБА_1, які перебували у зареєстрованому шлюбі з 1967 по 1985 р. Крім цього, у спірній квартирі фактично мешкають з 1999 року ОСОБА_2 (колишній чоловік дочки ІНФОРМАЦІЯ_1) та з народження 1989 року ОСОБА_3 (онука ІНФОРМАЦІЯ_1).
Як встановила колегія суддів, відповідач ОСОБА_2 після розірвання шлюбу з дочкою ІНФОРМАЦІЯ_1 залишився проживати у спірній квартирі, відповідач ОСОБА_5 у ній проживає з дня народження, тобто з 1989 р. і ці обставини не заперечуються позивачем. У 1999 році відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 створили фактичну сім"ю, мають спільний бюджет, разом виховують ОСОБА_3, займаючи у спірній квартирі кімнати площею 17,1 кв.м та 9,4 кв.м., таким чином, вказані відповідачі набули та мають право користування жилим приміщенням нарівні з іншими зареєстрованими особами, у відповідності до ст. 116 ЖК України відсутні підстави для їх виселення зі спірної квартири, згідно відповіді Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області від 05.06.2007 р. звернень ОСОБА_4 за період 2001-2007 pp. за місцем проживання не надходило (а.с. 63). Наявність у відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приватної квартири не позбавляє останніх права на проживання у спірній квартирі.
Як вказав позивач у судовому засіданні, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з 2003 року почали чинити йому перешкоди у користуванні квартирою, він не має доступу до лоджії, не в повній мірі може користуватися туалетом та ванною, з метою відновлення порушеного права звертався в ЖЕД, в міліцію. Проте, доказів на підтвердження цього, суду не надав.
Згідно п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в ред. 2004 року правила ЦК про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред"явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Таким чином, з врахуванням фактичних обставин справи до даних правовідносин застосовуються норми ЦК України в ред. 1963 p.
Відповідно до ст. 75 ЦК України в ред. 1963 року позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторони.
4
Оскільки має місце сплив строку позовної давності до набрання чинності ЦК України в ред. 2004 року, то згідно ст. 80 ЦК України в ред. 1963 p. закінчення строку позовної давності до пред"явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.
Розглядаючи вимогу позивача про поновлення строку звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення, колегія суддів вважає за необхідне поновити його в цій частині, як пропущений з поважних підстав.
Задовольняючи вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні квартирою щляхом виселення із неї ОСОБА_2 (колишнього чоловіка дочки ІНФОРМАЦІЯ_1) та ОСОБА_3 (онуки ІНФОРМАЦІЯ_1), місцевий суд порушив вимоги ст.ст. 156 ч.1, 157, 116 ЖК України.
Згідно ч. 1 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Згідно ст. 157 ЖК України членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою ст. 116 цього Кодексу.
На підставі викладеного, беручи до уваги фактичні обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою щляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід відмовити за безпідставністю.
Згідно ст. 307 ч. 1 п. 5 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно ст. 311 ч. 1 п. 5 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 104 ЖК України член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Згідно ст. 152 ЖК України переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.
Як встановила колегія суддів, задовольняючи позовні вимоги про визначення порядку користування жилим приміщенням, зміну умов договору найму жилого приміщення, місцевий суд порушив вимоги вище вказаних норм житлового
5
законодавства, не визначив скільки жилої площі припадає на кожну особу, що мешкає у квартирі. Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач просив виділити йому у користування жилу кімнату площею 9,4 кв.м під кухню. Не маючи висновків будівельно-технічної експертизи, без погодження з відповідними органами та службами, за рішенням суду вказана жила кімната фактично надана позивачу під кухню, чим суд безпідставно змінив цільове призначення жилої площі.
Таким чином, місцевий суд розглянув не всі позовні вимоги, що обов"язковою підставою скасування рішення суду в цій частині з направленням справи на новий розгляд.
Щодо позовних вимог про стягнення майнової та моральної шкоди, то місцевий суд прийшов до вірного висновку про відмову у їх задоволенні, оскільки позивачем не надано доказів в цій частині.
З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що, у рішенні місцевого суду має місце невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права, судом не були розглянуті всі позовні вимоги, тому рішення суду підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення по суті певних позовних вимог, в іншій частині - з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2,5, 309 ч.1 п.3,4, 311 ч. 1 п.5, 313 -315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІ ШИ Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 серпня 2007 року в частині вимог про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення скасувати та постановити нове рішення в цій частині.
Поновити ОСОБА_4 строк звернення до суду з позовними вимогами про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до комунального підприємства "Житлово-комунальна дільниця № 16", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення - відмовити за безпідставністю.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 серпня 2007 року в частині вимог про визначення порядку користування житловим приміщенням, зміну умов договору найму жилого приміщення скасувати з направленням справи в цій частині на новий розгляд.
В решті рішення місцевого суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.