У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2008 року                                                          м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Луспеника Д.Д., Балюка М.І., Барсукової В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “СендІнтерМарин” про стягнення боргу за договором позики,

за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_2, на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2008 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ “СендІнтерМарин” про стягнення боргу в сумі 323533 грн. 59 коп.

У заяві зазначав, що в період з 2000 року по червень 2005 року він був засновником товариства, в якому обіймав посаду директора. За відсутністю  в товаристві достатніх коштів для здійснення господарської діяльності він надавав останньому на умовах позики кошти на загальну суму 323533 грн. 59 коп., які були витрачені на оплату послуг зв'язку, підготовку проектної документації, сплату податків, тощо. Посилаючись на те, що у червні 2005 року він з роботи звільнився, а позичені ним гроші йому не повернули, просив позов задовольнити.

Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 2 лютого 2006 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ “СендІнтерМарин” на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 323533 грн. 59 коп. та судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 2 лютого 2006 року вищезгадане рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення місцевого суду. 

Касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків суду не спростовують.

 Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд, належним чином оцінивши зібрані у справі докази, вірно виходив з того, що договір позики відповідно до вимог ст.1047 ЦК України між сторонами укладений не був.

Відсутні й передбачені ст.338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст.332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

         Судді:                                                                 Д.Д. Луспеник

                                                                                     М.І. Балюк

                                                                                                          В.М. Барсукова