Справа № 1214/3746/2012
Провадження № 22ц/782/1315/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого: Борисова Є.А.
суддів: Маляренко І.Б., Оробцової Р.І.
при секретарі: Тищенко І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 25 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Нафтохімекологія» про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
в с т а н о в и л а:
У січні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом в обгрунтування якого послався на те, що його безпідставно, без відповідних записів у трудовій книжці звільнено з роботи наказом № 3-к від 16 червня 2008 року згідно з п.4 ст.40 КЗпП України за прогул, якого він не вчиняв. Вважає, що його звільнення проведено з порушенням норм трудового законодавства, оскільки наказ про звільнення був йому наданий 13.01.2009 року під час слухання справи. Просить суд визнати незаконним наказ № 3-к від 16.06.2008 року, поновити його на роботі на посаді заступника директора по виробництву, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.01.2009 року по 31.03.2009 року в сумі 2032грн.55коп., компенсацію моральної шкоди в сумі 800 грн., добові у зв'язку з переїздом до іншого населеного пункту у сумі 30 грн. за кожне судове засідання, витрати пов'язанні з наданням правової допомоги у сумі 500 грн.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 25 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Наффтохімекологія» (далі по тексту ТОВ «НВП «Нафтохімекологія» ) були залишені без задоволення у зв'язку з їх необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають матеріалам справи, суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.212, 213 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так судом встановлено, що позивач знаходився з ТОВ «НВП»Нафтохімекологія» у трудових відносинах з 2002 року, займаючи посаду заступника директора по виробництву. Відповідно до наказу № 3-к від 16 червня 2008 року його було звільнено з роботи на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України за прогули скоєні без поважних причин, починаючи з 14.05.2008 року. (т.1 а.с.28а).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд виходив з того, що позивач без поважних причин був відсутній на роботі 11-го, 12-го та 13-го червня 2008 року, а також з 14 червня 2008 року і до моменту свого звільнення, яке згідно з наказом № 3-к відбулося 16 червня 2008 року, а відтак у підприємства-відповідача були підстави для його звільнення згідно з п. 4 ст.40 КЗпП України за скоєння прогулів. Судова колегія вважає, що з такими висновками суду першої інстанції слід погодитись з огляду на наступне.
Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, 11-го, 12-го та 13-го червня 2008року позивач ОСОБА_1 був відсутній на роботі і при цьому не надав суду доказів поважності причин своєї відсутності. Також судом встановлено, що з 14 червня 2008 року ОСОБА_1 не виходив на роботу, оскільки звернувся з заявою до прокуратури і очікував відповідь на свою заяву, що на думку судової колегії правомірно розцінено судом першої інстанції як неповажна причина відсутності на роботі. З огляду на зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно того, що позивачем було скоєно прогул і що підстави для його поновлення на роботі відсутні.
Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і обгрунтовано відхилені як такі, що не підтверджуються належними доказами. Зокрема твердження апелянта відносно того, що наказ про звільнення № 3-к від 16.06.2008 року був виданий значно пізніше тієї дати, що в ньому зазначена і є сфальсифікованим, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не підтверджуються належними та об'єктивними доказами. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що висновки суду протирічать показанням свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які в своїх показаннях стверджували, що ОСОБА_1 у вищезгадані дні, а саме 11-го,12-го, 13-го червня 2008 року разом з іншими працівниками ТОВ «НВП»Нафтохімекологія» приходив до приміщення, де розташовувалося підприємство, але потрапити до цього приміщення не міг, оскільки його не допускали у приміщення співробітники приватного охоронного підприємства, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.
Так з показань свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які підписали всі акти про недопуск на роботу в зазначені дати (11-го,12-го та 13-го червня 2008 року), випливає, що вони достименно не пам'ятають, чи був присутнім позивач під час складання та підписання вказаних актів. Свідок ОСОБА_5, яка підписала лише один акт - від 11-го червня 2008 року, пояснила, що не пам'ятає, чи був при цьому присутній позивач ОСОБА_1 . Стосовно того, чи був присутнім позивач ОСОБА_1 під час складання актів в інші дати - а саме 12-го та 13-го червня 2008 року їй достименно не відомо. Показання свідка ОСОБА_4, котрий особисто не підписував жодного акту, що складалися у вищезазначені дати, не містять в собі повідомлень про обставини складання актів від 11-го,12-го та 13-го червня 2008 року, як не містять повідомлень про те, чи був при цьому присутнім позивач ОСОБА_1
Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права і підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 25 лютого 2013 року залишити без змін.
Ця ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після її проголошення.
Головуючий:
Судді: