Справа № 2-108 - 2008  р.

РІШЕННЯ

Іменем України

“5” лютого 2008 року                                                                                                           м.АДРЕСА_1

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Клапоущака С.Ю.,

при секретарі Чудак І.М.,

з  участю  адвоката  Перлова Б.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.АДРЕСА_1 справу за позовом   ОСОБА_1до  ОСОБА_2 про  стягнення  аліментів на   утримання  повнолітнього  сина, який  продовжує  навчання, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з заявою, в якій зазначила, що з відповідачем по даному позову   перебувала у зареєстрованому шлюбі.  ІНФОРМАЦІЯ_1  року   шлюб розірвано.  Від спільного проживання мають  повнолітнього сина  ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,  який знаходиться на утриманні позивачки.  Син  навчається  на  3 курсі  денного відділення  у Вінницькому   транспортному  коледжі. Відповідачка  працює  на  0,75 %  ставки  викладача Гніваньського  ПТУ-12 і її  заробіток  невіликий, якого не  вистачає для  нормального  проживання  та  харчування  сина. Для  належного  навчання  позивачка була змушена  придбати  в кредит комп”ютер вартістю  2738 гривень та  МФУ Канон вартістю  550 гривень, а також  нею  був придбаний  мобільний  телефон «Нокіа» вартістю  810 гривень, так як  він  потрібен для  спілкування з сином, так  як  син  постійно  в дорозі  і позивачка  хвилюється  за нього. Просила  стягнути з відповідача  на  її користь   аліменти  на   утримання повнолітнього сина ОСОБА_3який  продовжує  навчання    в  розмірі  300 (триста) грн. щомісячно, починаючи з дня звернення до суду  до  05.07.2009 року, тобто  до  закінчення  навчання  в Вінницькому   транспортному  коледжі.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позові. Пояснила, що вона придбала сину комп”ютер, принтер та мобільний телефон, які йому вкрай необхідні для навчання, на що витратила 4098  гривень, їй одній важко  утримувати  сина,  а  відповідач  нічим не допомагає сину. Вказала, що син навчається безкоштовно за рахунок державного бюджету. Позивачка працює на постійній роботі викладачем у Тиврівському ПТУ-12. Заробітної плати, яку отримує позивачка, їй не вистачає для задоволення потреб повнолітнього сина та своїх потреб. Просила  позов  задовольнити.

Відповідач  позов  не  визнав  повністю. Пояснив, що  так  як  він  не працює, має хворобливий стан здоров”я, є малозабезпеченим, то  не  має  можливості   надавати  сину  допомогу. Додав, що син  є  повнолітнім, навчається  в  Вінницькому   транспортному  коледжі за  рахунок  держбюджету, отримує  стипендію.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази і давши їм належну правову оцінку, суд вважає, що позов не обґрунтований та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв”язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов”язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу та згідно ст. 200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина  у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. За ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних

чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували  у зареєстрованому шлюбі, який розірвано ІНФОРМАЦІЯ_1  року  у Жмеринському міському відділі реєстрації актів громадянського стану Вінницької області.  Відповідно до свідоцтва про народження мають сина  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, який проживає з позивачкою та навчається на третьому курсі денного відділення Вінницького транспортного коледжу. Позивачка працює  на неповну ставку на посаді викладача в Гніванському ПТУ-12 в м. Гнівань Тиврівського району Вінницької області,  з липня 2007 по грудень 2007 року  її заробітна плата  становить  6107 грн.71 коп. Відповідач не працює, проживає один за адресою м.АДРЕСА_1 Вінницької області, вул..АДРЕСА_2

            Вказані обставини визнаються сторонами в судовому засіданні та у відповідності до вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

            Також судом встановлено, що відповідач малозабезпечений та не може надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання, що стверджується поясненнями відповідача, які суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, визнає правдивими, копією трудової книжки відповідача, з якої видно, що він не працює з 1998 року.

            Суд не приймає до уваги та критично оцінює пояснення позивачки про те, що її матеріальне становище не дозволяє утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання, оскільки за ч. 2 ст. 200 СК України суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, зокрема позивачкою, а у даному конкретному випадку з довідки про доходи позивачки (а.с. 15) видно, що її доход за липень-грудень 2007 року складає 6107 гривень 71 коп.

               Посилання позивачки на те, що нею був придбаний для сина комп”ютер, принтер та мобільний телефон, що є підставою для стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина з відповідача, про що вона доводила в ході розгляду справи, правового значення для вирішення зазначеного матеріально-правового спору у урахуванням його характеру та юридично значимих фактів не мають, оскільки дані витрати суд вважає додатковими витратами на дитину, а Сімейним кодексом України не передбачено участь батьків у додаткових витратах на повнолітню дитину.

Обставин про те, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу сину, що є однією з підстав для стягнення аліментів на утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання, позивачка не довела в судовому засіданні, чим не виконала вимоги статті 10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

               Відмовляючи в позові, суд враховує також потребу повнолітнього ОСОБА_3 у матеріальній допомозі на період навчання та приймає до уваги той факт, що ОСОБА_3. навчається не на платній формі, а за рахунок держбюджету, що стверджується довідкою №НОМЕР_1 відІНФОРМАЦІЯ_3року (а.с. 6).

               Виниклі правовідносини врегульовані ст. 199-201 Сімейного кодексу України.

Керуючись статтями 10, 60, 61, 88, 208, 209, 212 - 215 ЦПК України, 199-201, 182 Сімейного кодексу України, - суд

В И Р І Ш И В:

            Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набуває законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду, а апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.

С У Д Д Я :                                                   підпис

З  оригіналом  вірно :

Суддя Жмеринського міськрайонного суду

Вінницької області                                                                          С.Ю. Клапоущак

Секретар: