Справа № 2-2853/12 Головуючий у І інстанції Усатов Д.Д.

Провадження № 22-ц/780/3080/13 Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.

Категорія 36 18.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

17 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Воробйової Н.С.,

суддів - Верланова С.М., Березовенко Р.В.,

при секретарі - Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про продовження строку для прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати поважними причини пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її діда ОСОБА_6 та просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Вимоги позову обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_6, після смерті якого залишилось спадкове майно, що знаходиться у АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_6 спадщину прийняв його син ОСОБА_3, а його дружина - ОСОБА_4 відмовилась від прийняття спадщини на користь ОСОБА_3 Позивачка зазначала, що вона також є спадкоємцем першої черги за правом представлення після смерті свого батька - ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Однак вважає, що вона пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки з 25 січня по 6 лютого 2008 року знаходилася разом з своєю хворою малолітньою дитиною ОСОБА_8 на стаціонарному лікуванні, яка в подальшому була поставлена на диспансерний облік, а ІНФОРМАЦІЯ_3 після тяжкої вагітності у неї народилася друга дитина ОСОБА_9 з патологією в ортопедичній галузі. Зазначала, що діти постійно хворіють та потребують медичного нагляду лікарів та її догляду. Крім того, позивачка зазначала, що її мати після смерті батька ОСОБА_7 знаходилася у важкому психологічному стані і також потребувала її допомоги. Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила її позов задовольнити.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2013 року до справи залучено ОСОБА_5 в якості співвідповідача.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка не довела, що вона пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивачки ОСОБА_6 Після його смерті спадщину прийняв його син ОСОБА_3, а дружина померлого - ОСОБА_4 відмовилася від прийняття спадщини на користь ОСОБА_3

Встановлено, що у ОСОБА_6 був ще один син - ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Діти ОСОБА_7, а саме, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 спадщину не прийняли.

Тобто, ОСОБА_2 є спадкоємцем за правом представленням після смерті свого батька ОСОБА_7

Встановлено, що після смерті ОСОБА_6 протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, а саме, з 04 лютого 2008 року по 04 серпня 2008 року позивачка ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталась, а звернулася лише 03 липня 2012 року. Однак постановою державного нотаріуса Першої Київської обласної нотаріальної контори від 03 липня 2012 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини за законом у зв'язку з пропуском встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з приписами ч.1 ст.1270, ч.1,ч.3 ст. 1272 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом цього строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві із моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Враховуючи викладене, правила ч.3 ст.172 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для такої заяви і ці обставини визнані судом поважними.

Пунктом 24 (абз. 6) постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 обґрунтовувала поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини тим, що з 25 січня по 6 лютого 2008 року вона знаходилася разом з хворою малолітньою дитиною ОСОБА_8 на стаціонарному лікуванні, яка в подальшому у зв'язку з хворобою була поставлена на диспансерний облік. ІНФОРМАЦІЯ_3 після тяжкої вагітності у ОСОБА_2 народилася друга дитина ОСОБА_9 з патологією в ортопедичній галузі. Зазначала, що діти постійно хворіють, перебувають під наглядом лікарів та потребують її догляду. Крім того, її мати після смерті батька - ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_2) знаходилася у важкому психологічному стані і також потребувала її допомоги.

Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції зазначені обставини не є поважними причинами пропуску для прийняття спадщини у розумінні ст.1272 ЦК України.

Крім того, колегія суддів враховує, що в матеріалах справи відсутні дані, які можуть свідчити про неможливість письмового звернення позивачки до нотаріальної контори шляхом направлення заяви поштою навіть без засвідчення, як передбачено пунктом 207 «Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого письмова заява про прийняття спадщини та відмову від неї подається спадкоємцем особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.

Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дав правової оцінки всім її доводам та наданим доказам на підтвердження поважності причини пропуску строку для прийняття спадщини, не відповідають змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 є юридично необізнаною та про необхідність звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини дізналась вже після відкриття спадщини, є безпідставними, оскільки ці обставини не є поважними причинами пропуску строку у розумінні ст.1272 ЦК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову і ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді