Справа № 1007/11134/12 Головуючий у І інстанції Білик Г.О.

Провадження № 22-ц/780/3064/13 Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.

Категорія 36 18.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

17 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Воробйової Н.С.,

суддів - Верланова С.М., Березовенко Р.В.,

при секретарі - Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Броварська районна державна нотаріальна контора Київської області, Рожівська сільська рада Броварського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, усунення від спадкування обов'язкової частки та зобов'язання державного нотаріуса вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з уточненим в подальшому позовом, в якому остаточно просила визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки та житлового будинку, які розташовані по АДРЕСА_1, визнати за нею право власності на 1/2 частину: земельної ділянки площею 0,2575 га згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 586356, земельної ділянки площею 0,0296 га згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 599381, земельної ділянки площею 0,0884 га згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 927833. Також позивачка просила усунути ОСОБА_3 від спадкування обов'язкової частки, яка була успадкована ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_6 та зобов'язати державного нотаріуса Броварської державної нотаріальної контори Київської області видати їй свідоцтво про право на спадщину на зазначене майно.

Вимоги позову обґрунтувала тим, що вона є спадкоємцем за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадкоємцями після її смерті є позивачка та її вітчим - ОСОБА_5 Зазначала, що вона згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 січня 2012 року успадкувала лише земельну ділянку, однак інше майно не успадкувала у зв'язку з тим, що ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, не надав документи на право власності на майно, яке було спільною сумісною власністю його та її матері ОСОБА_7 за час їх шлюбу та зареєстроване на праві власності за ОСОБА_5, а саме, житловий будинок та земельна ділянка, які розташовані по АДРЕСА_1. Позивачка вважає, що після смерті своєї матері ОСОБА_6 вона є спадкоємцем всього майна, яке належало їй на праві спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_5, тому просила її позов задовольнити.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з 27 грудня 1975 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 проживали у зареєстрованому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. Спадкоємцями після її смерті є її чоловік ОСОБА_5 та донька ОСОБА_2

За життя ОСОБА_6 склала заповіт від 25 вересня 2003 року, згідно з яким все своє майно заповіла ОСОБА_2

Встановлено, що позивачка ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_6 та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 13 січня 2012 року, а саме, на 3/4 частки земельної ділянки площею 0,2605 га, що розташована на території Рожівської сільської ради Броварського району Київської області.

21 вересня 2009 року ОСОБА_5 подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6

29 вересня 2009 року ОСОБА_5 склав заповіт, згідно з яким все своє майно заповідав ОСОБА_3 Даних про те, що даний заповіт визнаний недійсним матеріали справи не містять.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.

Встановлено, що за життя ОСОБА_5 на праві приватної власності належало наступне майно: житловий будинок по АДРЕСА_1, земельна ділянки площею 0,2575 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Рожівської сільської ради, земельна ділянка площею 0,0296 га для ведення особистого селянського господарства, земельна ділянка площею 1,0046 га для ведення особистого селянського господарства, земельна ділянка площею 0,348 га, з яких, 0,250 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та 0,098 га - для ведення особистого підсобного господарства, та земельна ділянка площею 0,0884 га для ведення особистого селянського господарства.

Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулись: позивачка ОСОБА_2, його син - ОСОБА_2 та онучка ОСОБА_3

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 на підставі заповіту отримала право власності на житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані по АДРЕСА_1.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 зазначала, що спірне нерухоме майно є спільним майном подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Відмовляючи у позові ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_5 придбав спірний житловий будинок по АДРЕСА_1 наприкінці 1974 року за кошти, які він отримав від продажу житлового будинку з господарським побудовами у с.Вирішальне, Лохвицього району, Київської області (а.с.160). У зв'язку з цим, на підставі його заяви директором Пухівського Племрадгоспу було видано наказ №9 від 15 січня 1975 року про закріплення за ОСОБА_5 земельної ділянки 0,39 га за зазначеною адресою (а.с.162). Рішенням виконкому Пухівської сільської ради від 30 червня 1975 року було затверджено вказаний наказ директором Пухівського Племрадгоспу та ОСОБА_5 надано право на перебудову жилого будинку, яку він здійснив у 1975 році (а.с.168, 170).

Посилаючись на наведене, а також на те, що за життя ОСОБА_6 з позовом до суду про поділ спільного майна подружжя не зверталась, розподілу спільного сумісного майна за час шлюбу між нею та ОСОБА_5 проведено не було, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне майно належало лише ОСОБА_5

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачка ОСОБА_2 не має будь-яких родинних відносин із спадкодавцем ОСОБА_5, а тому вона не є спадкоємцем за законом після його смерті (а.с.14).

Як вбачається зі змісту позову ОСОБА_2 просила на підставі ст.1276 ЦК України усунути ОСОБА_3 від спадкування обов'язкової частки, яка була успадкована ОСОБА_5 після смерті його дружини ОСОБА_6

Разом з тим, статтею 1276 ЦК України передбачено перехід права на прийняття спадщини, а не усунення від права на спадкування, що передбачено ст.1224 ЦК України.

Будь-яких доказів про наявність підстав для усунення ОСОБА_3 від права на спадкування відповідно до вимог ст.1224 ЦК України позивачка відповідно до ст.ст.57, 60 ЦПК України не надала.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову в позову в цій частині.

Оскільки вимога про зобов'язання державного нотаріуса Броварської державної нотаріальної контори Київської області видати ОСОБА_2 свідоцтво на право на спадщину на майно є похідною від вимоги про визнання за нею права власності на спадкове майно, а також враховуючи, що ця вимога пред'явлена до нотаріуса, який є третьої особи у справі, то суд першої інстанції правильно відмовив в позові і в цій частині.

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дослідив надані сторонами докази й дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 має право на спадкування майна після смерті своєї матері ОСОБА_6, яке було спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_5, є безпідставними, оскільки спростовуються наведеними вище доказами.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування законного і обгрунтованого рішення суду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову у позові і ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді