КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20.11.06 р. № 17/259а
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дзюбка П.О.
суддів: Коваленка В.М.
Вербицької О.В.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з’явився
від відповідача -Мозирко в.О. дов. №3148/9/21-234 від 29.09.2006 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіональне управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України в Чернігівській області
на рішення Господарського суду м.Києва від 20.09.2006
у справі № 17/259а (Кушнір І.В.)
за позовом Спаське споживче товариство
до Регіональне управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України в Чернігівській області
третя особа відповідача
третя особа позивача
про визнання нечинним рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Чернігівської області від 20.09.06 року позовні вимоги Спаського споживчого товариства задоволено повністю. Визнано нечинним повністю рішення Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової інспекції України у Чернігівській області №250182/19/21/111 від 02.06.06 р. про застосування фінансових санкцій до Спаського споживчого товариства в розмірі 1700 грн. за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору.
Відшкодовано з Державного бюджету на користь Спаського споживчого товариства понесені судові витрати, а саме 3,40 грн. державного мита.
Не погоджуючись з винесеною постановою, Регіональне управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової інспекції України у Чернігівській області звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати. Вважає, що судом першої інстанції при винесенні постанови було невірно застосовано норми матеріального права.
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому заперечує вимоги апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції такою, що прийнята у відповідності з вимогами чинного законодавства. Просить суду постанову залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення та розглянути справу у відсутності повноважного представника позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав вимоги скарги, просив їх задовольнити: постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю за наведених в апеляційній скарзі підстав.
Апеляційний суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача, всебічно та об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, встановив, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову місцевого господарського суду скасувати з таких мотивів:
Суд першої інстанції встановив, що 11.04.2006р. працівниками Державної податкової адміністрації в Чернігівській області була проведена перевірка магазину №10, який розташований за адресою: Чернігівська область, Сосницький район, с. Конятин, вул. Ювілейна, 22а, та який належить позивачу.
За результатами перевірки складено акт перевірки №25190009/2303 від 11.04.2006р.
Як вбачається із акту, перевіркою було встановлено, що в магазині знаходились алкогольні напої виробництва ТОВ “Золотоніський ЛГЗ “Златогор” в кількості 3 пляшки, марковані марками акцизного збору, а саме №23АААА 207024 05/3 ГП 0,5 л, №23АААА 207402 05/3 ГП 0,5 л, №23АААМ 207360 05/3 ГП 0,5 л, які мають візуальні ознаки підробки.
Як вказано в акті перевірки, вбачається порушення ст.11 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.
Згідно акту експертизи №157-05-06 від 18.05.06р. марки акцизного збору виготовлені не ДП “Поліграфічний комбінат України” по виготовленню цінних паперів і є підробленими.
За розглядом матеріалів перевірки від 11.04.2006 року податковим органом було прийнято рішення від 02.06.2006 року № 250182/19/21/111 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Спаського СТ у розмірі 1700 грн.
Апеляційний суд вважає, що хибними є посилання суду першої інстанції на відсутність вини позивача у скоєному правопорушенні, за умови ненадання відповідачем доказів, які були витребувані ухвалою суду від 29.08.2006 р., а саме:
· доказів вини позивача у скоєному правопорушенні, в тому числі, що позивач без наявності спеціальних знань, відповідного обладнання та відокремлення марок, міг вжити залежних від нього заходів, які не суперечать чинному законодавству, для виявлення при купівлі алкогольних напоїв у постачальника факт фальсифікації марок акцизного збору, але не вжив, як і нормативно-правового обґрунтування, завдяки яким, залежним від позивача заходам, які не суперечать чинному законодавству, позивач міг без відокремлення виявити при купівлі алкогольних напоїв у постачальника факт фальсифікації марок акцизного збору;
· загальнодоступного нормативного акту, який визначає вимоги до акцизної марки, та з яким мали б можливість вільно ознайомитись оптові та роздрібні продавці алкогольних напоїв з метою можливості самостійного виявлення ознак підробки марок акцизного збору.
Порядок маркування горілки та лікеро-горілчаних виробів, які реалізуються в Україні, передбачений ст. 11 Закону України від 19.12.1995 р. №481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (надалі - Закон України № 481)
За змістом абзацу 2 ч. 2 ст. 7 Закону України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” забороняється ввезення, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та реалізація на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка.
Алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог цього Положення або марками, що не відповідають виду продукції та місткості тари та/або не видавалися безпосередньо виробнику (імпортеру) зазначеної продукції, вважаються немаркованими (п. 20 Постанови № 567).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 р. N854 затверджені Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями (надалі Правила). Ці Правила визначають основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком, шампанським, вином ігристим (далі - алкогольні напої) і спрямовані на забезпечення прав споживачів щодо належної якості товару і рівня торгівельного обслуговування.
Вищевказані правила поширюються на всіх суб’єктів господарської діяльності на території України незалежно від форм власності, які зареєстровані в установленому порядку і мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, отриманій згідно з вимогами законодавства.
Зберігання та реалізація алкогольних напоїв, крім алкогольних напоїв з вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць, вироблених в Україні, дозволяється тільки за наявності марки акцизного збору встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством (абзац 1 п. 12 вищезазначених Правил).
Відповідно до аб.13 ч. 2 ст.17 Закону України №481 до суб’єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору - 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.
При цьому, згідно зі ст.8 Закону України №329 відповідальність за недодержання порядку маркування, реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів , несвоєчасну сплату акцизного збору несуть виробники, імпортери, продавці цих товарів та їх посадові особи у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Також, апеляційний суд зазначає, що помилковими є посилання суду першої інстанції на положення ст. 218 Господарського кодексу України, а також висновок про те, що в діях позивача відсутня вина, як обов’язкова умова застосування адміністративно-господарських санкцій.
Адже, статтею 218 вищевказаного кодексу визначено підстави господарсько-правової відповідальності. Статтею 216 даного кодексу встановлено, що господарсько-правова відповідальність полягає в застосуванні до правопорушників господарських санкцій. Види господарських санкцій закріплені в ч.2 ст. 217 ГК України. Частиною 3 ст.217 встановлено, що крім господарських санкцій до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані й адміністративно-господарські санкції. А тому, поняття адміністративно-господарської санкції та господарської санкції не є тотожними, а значить ст.218 ГК України встановлює підстави для застосування саме господарських санкцій і не стосується адміністративно-господарських.
Фінансові санкції у вигляді штрафів, передбачені абз.13 ч.2 ст.17 Закону України №481, підпадають під визначення адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до вимог ст.238 ГК України підставою застосування адміністративно-господарських санкцій є виключно правопорушення, якого припустився суб'єкт господарювання. Вина такого суб’єкта не є умовою застосування подібних санкцій, оскільки ч.2 ст. 218 ГК України, що опосередковано закріплює принцип вини при застосуванні господарсько-правової відповідальності, не поширюється на адміністративно-господарські санкції. А тому відсутність вини суб'єкта не може бути підставою для звільнення його від застосування адміністративно-господарських санкцій.
Враховуючи вищевикладене апеляційний суд вважає, що спірне рішення від 02.06.2006 року № 250182/19/21/111 про застосування штрафних, прийняте у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Тому колегія суддів з висновками, викладеними в оскаржуваній постанові не погоджується і вважає, що господарським судом першої інстанції не повно з’ясовано обставини, що мали значення для справи, не дано належної оцінки доказам, не доведено обставини, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими та невірно застосовано норми матеріального права, що спричинило до винесення помилкової постанови.
Апеляційний суд вважає, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а тому є підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови господарського суду.
Отже, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу відповідача, скасовує постанову суду першої інстанції і приймає нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовляє.
З огляду на викладене вище та керуючись 195, 196,198, 202, 205, 207, 209 КАС України суд, -
УХВАЛИВ:
1.Апеляційну скаргу Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової інспекції України у Чернігівській області на постанову Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2006 року у справі № 17/259а задовольнити.
2.Постанову Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2006 року у справі № 17/259а скасувати.
3.Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Спаського споживчого товариства до Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової інспекції України у Чернігівській області про визнання нечинним рішення відмовити повністю.
4.Матеріали справи № 17/259а повернути Господарському суду Чернігівської області.
Головуючий суддя Дзюбко П.О.
Судді
Коваленко В.М.
Вербицька О.В.