Справа № 361/83/13-к Головуючий у І інстанції Лопатинська
Провадження № 11-кп/780/189/13 Доповідач у 2 інстанції Семенцов Ю.В.
Категорія 18 02.07.2013
В И Р О К
іменем України
02 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Авраменка М.Г.,
суддів Семенцова Ю.В., Дриги А.МС.,
при секретарі Волкотруб О.О.,
за участю прокурора Стаховської Н.О.,
обвинуваченого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області Бабенка В.І. на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2013 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Подільське Золотоніського району Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, жителя АДРЕСА_1 ( зареєстрованого в АДРЕСА_2, працюючого водієм ПП «АВЕН-ЄЗЕР», одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше судимого: 14.09.2010 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 2-х років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців; 18.10.2010 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3-х років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком 3 роки,
засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст.185 КК України і призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України - 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 1700 (одна тисяча сімсот) гривень штрафу.
Вирішено питання щодо речових доказів.
В С Т А Н О В И Л А:
Згідно вироку суду 22.11.2012 року близько 4-ї години у ОСОБА_2, який перебував в АДРЕСА_3, виник умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), яке належало ОСОБА_3
ОСОБА_2, реалізовуючи свій злочинний умисел, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до автомобіля НОМЕР_1, який перебував на майданчику для тимчасового зупинення транспортних засобів в АДРЕСА_3, де шляхом відкручування кришки баку за допомогою шлангу таємно почав зливати дизельне пальне у каністри ємкістю 10 та 20 літрів. Після того, як набирались каністри, він переливав дизпаливо у каністру ємністю 50 літрів, яка знаходилася у його автомобілі НОМЕР_2, який знаходився на відстані близько 10 метрів від автомобіля НОМЕР_1. В той час, коли ОСОБА_2 переливав дизпаливо до нього під'їхали працівники міліції та затримали. Всього, ОСОБА_2 намагався викрасти дизпаливо в кількості 70 літрів вартістю 10 грн. 19 коп. за 1 літр дизельного пального на загальну суму 713 грн. 30 коп., чим завдав ОСОБА_3 матеріальної шкоди.
В апеляційній скарзі заступник прокурора, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дій, вважає вирок Броварського міськрайонного суду стосовно ОСОБА_2 незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням закону, а саме cт. 69 КК України та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий, яким засудити ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднати невідбуте покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 18.10.2010 року та остаточно визначити покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого, який заперечував проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а вирок в частині призначеного покарання - скасуванню з ухваленням в цій частині нового вироку з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції в частині доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікації його дій учасниками судового провадження не оспорюються і ґрунтуються на розглянутих у судовому засіданні та викладених у вироку доказах.
Суд першої інстанції, розглядаючи дане кримінальне провадження, прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 та правильно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
У відповідності до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статі (санкції частини статті) особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_2 вказаних вимог закону у повному обсязі не дотримався і в порушення вказаних вимог призначив ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Обґрунтовуючи таке рішення, суд першої інстанції у вироку послався на обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, а саме: щире каяття та активне сприяння ним злочину, наявність на утриманні малолітньої дитини, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, його стан здоров'я та позитивну характеристику по місцю проживання.
Разом з тим, при призначенні ОСОБА_2 більш м'якого виду покарання, не визначеного в санкції ч. 2 ст. 185 КК України у виді штрафу, судом не враховано, що ОСОБА_2 протягом 2010 року двічі притягувався до кримінальної відповідальності. Обидва рази за злочини проти власності, та маючи не зняту і не погашену судимість, повторно вчинив умисний корисливий злочин, який не довів до кінця по причинам, що не залежали від його волі.
Так ОСОБА_2 був засуджений: 14 вересня 2010 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців; 18 жовтня 2010 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
Злочин, за який ОСОБА_2 засуджений вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2013 року, вчинений ним в період іспитового строку.
Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо застосування ст. 69 КК України та призначення ОСОБА_2 іншого більш м`якого виду основного покарання у виді штрафу, не зазначеного в санкції статті обвинувачення, та вважає, що з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують покарання, ОСОБА_2 має бути призначене покарання у виді позбавлення волі у межах санкції статті обвинувачення. Таке покарання є необхідним для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових злочинів.
Відповідно до ст. 420 КПК України апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання та у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбуття покарання.
Оскільки призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_2 із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу є занадто м'яким, тому вирок суду в частині призначеного покарання не може бути визнаний законним та обґрунтованим і підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового вироку.
ОСОБА_2 вчинив новий злочин протягом іспитового строку, тому відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України покарання йому слід призначити за правилами, передбаченими ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2010 року
Керуючись ст.ст. 404, 407, 420 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області, -
З А С У Д И Л А:
Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2013 року щодо ОСОБА_2 скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок.
Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді одного року позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2010 року та остаточно призначити покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання рахувати ОСОБА_2 з часу приведення вироку до виконання.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.
С У Д Д І:
_________________ ___________________ ______________
(Авраменко М.Г.) ( Семенцов Ю.В. ) (Дрига А.М.)