Справа № 406/440/13
Провадження № 22ц/782/2233/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого: Борисова Є.А.
суддів: Маляренко І.Б., Карташова О.Ю.,
при секретарі : Борзило О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Алчевського міського суду Луганської області від 26 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,-
ВСТАНОВИЛА :
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, який в ході розгляду справи був ним уточнений і в обґрунтування якого послався на наступні обставини.
07.05.2012 року між ним як членом адвокатського об'єднання «ІНФОРМАЦІЯ_1» і відповідачкою було укладено договір № 07/05/12-1 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого він, ОСОБА_1, прийняв на себе зобов'язання щодо надання правової допомоги у справі про поділ спільного майна подружжя за участю відповідачки, а остання зобов'язалася сплатити йому гонорар за надані послуги. Зокрема, згідно з п. 2.2. вищезазначеного договору, у випадку визнання судом спірного домоволодіння спільною сумісною власністю подружжя, відповідачка сплачує йому, ОСОБА_1, додатковий гонорар в розмірі 10 відсотків вартості частки відповідача, що буде визначена в ході розгляду справи.
В межах розгляду справи про поділ майна ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали мирову угоду, відповідно до умов якої спірне домоволодіння АДРЕСА_1 було визнано судом спільною сумісною власністю подружжя, і, крім того, за відповідачкою ОСОБА_3 було визнано право власності на ? частку вищевказаного домоволодіння і цією ж угодою сторони визначили ціну домоволодіння - 360000 грн.
З огляду на зазначені обставини позивач ОСОБА_1 вважає, що він має право на отримання додаткового гонорару у розмірі 10 % від вартості частки майна, що присуджена відповідачці, тобто відповідачка повинна йому сплатити 18000 грн. Однак від сплати гонорару відповідачка ухиляється, у зв'язку з чим він, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом про стягнення суми гонорару.
Рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 26 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено у зв'язку з необгрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказуваня не може грунтуватись на припущеннях.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції вихлодив з того, що послуги з надання правової допомоги не були надані належним чином, як то передбачено умовами відповідного договору, а відтак в даному випадку відсутні підстави для сплати ОСОБА_1 гонорару відповідно до умов п.2.2 договору про надання правової допомоги № 07/05/12-1 від 07.05.2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3.
Судова колегія погоджується з загальним висновком суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для сплати гонорару відповідно до умов договору про надіння правової допомоги з огляду на наступне.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.2.2. договору про надання правової допомоги № 07/05/12-1 від 07.05.2012 року, укладеного між ОСОБА_1 до ОСОБА_3, у випадку визнання судом домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною (частковою) власністю подружжя клієнт сплачує адвокату додатковий гонорар у розмірі 10% від вартості частки клієнта, що буде визначена під час розгляду справи.
Буквальний зміст вказаного пункту договору дає підстави вважати, що додатковий гонорар адвокату підлягає сплаті лише у разі, якщо в межах розгляду справи про поділ спільного майна подружжя буде ухвалене рішення суду, яким буде визнано право спільної сумісної або спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на спірне домоволодіння.
В даному ж випадку сторонами у справі про поділ майна була досягнута мирова угода згідно з умовами якої спірне домоволодіння АДРЕСА_1 відходить до ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності і суд відповідно до вимог ст.175 ЦПК своєю ухвалою визнав вищезазначену мирову угоду, з огляду на те, що мирова угода не суперечить законодавству та не порушує прав та інтересів інших осіб.
Доводи апелянта стосовно того, що факт затвердження судом мирової угоди сам по собі свідчить про визнання судом права спільної сумісної власності на спірне домоволодіння, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки таки доводи є результатом розширеного трактування умов договору однією із сторін цього договору на свою користь, в той час як буквальний зміст пункту 2.2. договору № 07/05/12-1 дає підстави вважати, що сплата додаткового гонорару можлива лише за умови ухвалення рішення суду, яким за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 буде визнано право спільної сумісної або спільної часткової власності на спірне домоволодіння, а не за умови добровільного визнання сторонами у справі про поділ майна факту того, що спірне домоволодіння є об'єктом спільної сумісної власності подружжя і відповідного двостороннього волевиявлення, спрямованого на врегулювання спору шляхом взаємних поступок.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують загальних висновків суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 та не можуть слугувати підставою для скасування рішення.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог процесуального і матеріального права і підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. ст.303,304,307,308,313, 314,315-317,319 ЦПК України, судова колегія ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Алчевського міського суду Луганської області від 26 квітня 2013 року - залишити без змін.
Ця ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після ії проголошення.
Головуючий:
Судді: