Справа № 421/528/13-ц
Провадження № 22ц/782/2194/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого: Борисова Є.А.
суддів: Маляренко І.Б., Карташова О.Ю.
при секретарі: Борзило О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_2, на рішення Первомайського міського суду Луганської області від 24 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти Первомайської міської ради Луганської області про поновлення строку на звернення до суду, визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2013 року позивач звернулась до суду з зазначеним позовом, який під час розгляду справи був нею уточнений і в обгрунтування якого послалася на наступні обставини.
11 березня 1980 року вона була призначена директором Нижнєнської загальноосвітньої школи №36, а наказом Управління освіти Первомайської міської ради № 669/к від 29 грудня 2012 року іі було звільнено з зазначеної посади з 30 грудня 2012 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з скороченням штату.
Своє звільнення вважає незаконним та таким, що проведене з порушенням передбаченого діючим законодавством порядку звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. А саме її звільнення було проведено без врахування обставин, які свідчать про переважне право на залишення на роботі (ст.42 КЗпП України), без попередньої згоди виборгого органу первинної профспілкової організації (ст.43 КЗпП України), без попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці, а також без пропозиції надання іншої роботи (ч.1,3 ст.49-2 КЗпП). Крім того, з нею не було своєчасно проведено належного розрахунку та не видано трудову книжку (а.с.47,116 КЗпП). З огляду на зазначені порушення позивач просила скасувати наказ про її звільнення 669/к від 29 грудня 2012 року, скасувати наказ № 100-к від 07 березня 2013 року про внесення змін до наказу про іі звільнення, поновити її на попередньому місті роботи, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня ухвалення судового рішення, стягнути компенсацію моральної шкоди в сумі 2000 грн. а також витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн.
Одночасно позивач просила поновити пропущений нею строк для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, оскільки цей строк був нею пропущений з поважних причин, а саме у зв'язку з тривалою хворобою.
Рішенням Первомайського міського суду Луганської області від 24 квітня 2013 року пропущений позивачем строк для звернення до суду з позовом було поновлено і у задоволенні позовних вимог про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди було відмовлено у повному обсязі у зв'язку з необгрунтованістю.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким її вимоги задовольнити у повному обсязі, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і суд неправильно застосував норми матеріального права.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач та її представник скаргу підтримали, представники відповідача скаргу не визнали, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача було здійснено обгрунтовано і з дотриманням всіх вимог діючого законодавства, а відтак в даному випадку відсутні підстави для задоволення її позовних вимог.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;
Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.
У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
Відповідно до п. 1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу
Згідно з абзацами другим та восьмим частини першої статті 43-1 зазначеного Кодексу розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках: ліквідації підприємства, установи, організації; звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян.
Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач знаходилася з відповідачем у трудових відносинах і працювала на посаді директора Нижнєнської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 36 з липня 2004 року. Наказом начальника Відділу освіти Первомайської міської ради № 669-к від 29.12.2012 року позивача було звільнено з займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату. Наказом начальника Відділу освіти № 100-к від 07.03.2013 року вищезазначений наказ про звільнення позивача було змінено, а саме зазначено, що датою звільнення ОСОБА_1 вважається 22.01.2013 року, тобто день остаточного розрахунку з нею, а також зазначено про ненобхідність сплати середнього заробітку за період з 30.12.2012 року по 22.01.2013 року як за вимушений прогул.(а.с. 39,42,88).
Також судом встановлено, що звільнення позивача було обумовлене реорганізацією дошкільного навчального закладу - ясла-садочок «Червона шапочка» та Ніжнєнської загальноосвітньої школи № 36 шляхом злиття в навчальний виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад» Первомайської міської ради і скороченням штату, яке пов'язане з вказаною реорганізацією (а.с. 40, 55,91,92). Про наступне вивільнення позивач була персонально попереджена 30.10.2012 року і їй пропонувалася робота у новоствореному навчальному закладі у якості викладача математики. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи (а.с 54, 87, 193) та не заперечуються самою позивачкою
Крім того, судом встановлено, що реорганізація Нижнєнської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 36 шляхом її злиття з дошкільним навчальним закладом - ясла-садок «Червона шапочка» Первомайської міської ради було проведено на підставі рішення ІІервомайської міської ради № 26/4 від 26.09.2012р. та на підставі наказу Управління освіти Первомайської міської ради № 399 від 26.10.2012 року і внаслідок реоганізації було створено новий навчальний заклад - Навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад -загальноосвітній навчальний заклад» Первомайської міської ради , який є правонаступником реорганізованих навчальних закладів. Реорганізація навчальних закладів супроводжувалася скороченням штату керівного складу, оскільки штатним розкладом новоствореного навчального закладу передбачена лише одна посада директора. (а.с. 40, 55, 91,169).
З огляду на зазначені обставини, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що в даному випадку наявні підстави для звільнення позивача з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України і що під час її звільнення було дотримано існуючий порядок звільнення працівників у разі розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Зокрема, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що внаслідок проведення реорганізації навчальних закладів мала місце фактична ліквідація Нижнєнської загальноосвіт школи № 36, а тому відповідно до вимог абзацу першого частини першої статті 43-1 КЗпП України згода виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення позивача з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України не вимагається. Судова колегія погоджується з висновком суду стосовно того, що в даному випадку звільнення позивача було можливе без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і з огляду на те, що ОСОБА_1 займала посаду керівника установи, який призначається на посаду органами місцевого самоврядування, а згідно з абзацем восьмим частини першої статті 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається зокрема у випадку звільнення керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян. Погоджується судова колегія і з висновком суду першої інстанції стосовно того, що положення ст.42 КЗпП України не підлягають застосуванню до виниклих між сторонами правовідносин, оскільки зазначена норма права ніяких переваг на працевлаштування, на переведення на іншу роботу в разі звільнення за п.1 ч.40 КЗпП України не встановлює, а згідно з позовними вимогами ОСОБА_1, остання ставить питання про поновлення її на роботі у якості директора фактично ліквідованої Нижнєнської загальноосвіт школи № 36 і при цьому наполягає на наявності у неї переваг для зайняття посади директора новоствореного навчально-виховного комплексу порівняно з колишнім керівником дошкільного закладу ясла-садок «Червона шапочка» Первомайської міської ради ОСОБА_3 котра і була призначена директором новоствореного навчального закладу.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що в даному випадку мала місце реорганізація Управління освіти Первомайської міської ради шляхом впровадження змін в організаційній структурі підприємства, а не ліквідація навчального закладу - Нижнєнської загальноосвітньої школи № 36, і що при звільненні позивача не були дотримані вимоги ч.3 ст.36, ч.2 ст.40, ст.ст.42,43,402 КЗпП України не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як вже зазначалося вище, в даному випадку мала місце реорганізація двох юридичних осіб шляхом злиття і в результаті такої реорганізації було утворено нову юридичну особу - Навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад-загальноосвітній навчальний заклад» Первомайської міської ради. Штатний розклад новоствореного навчально-виховного комплексу передбачає лише одну посаду директора. Реорганізовані навчальні заклади - Нижнєнська загальноосвітня школи № 36 та дошкільний навчальний заклад ясла-садок «Червона шапочка» припинили своє існування як юридичні особи (а.с. 134) і відповідно були скорочені посади керівників вказаних навчальних закладів. В своїй позовній заяві позивач ОСОБА_1 ставить питання виключно про поновлення її на роботі саме в якості директора Нижнєнської загальноосвітньої школи № 36 і жодним чином не зазначає про те, що вона погоджувалася на переведення її до новоствореного навчального закладу у будь-якій іншій якості, зокрема у якості викладача і що в цьому їй було безпідставно відмовлено. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем пропонувалася посада викладача математики у новоствореному навчальному закладі, проте позивач відмовилась від цієї пропозиції. За таких обставин посилання позивача та її представника на недотримання відповідачем положень ч.3 ст. 36 та ч.2 ст.40 КЗпП України є такими, що не заслуговують на увагу.
Посилання апелянта на ту обставину, що в порушення вимог ст.ст. 43 та 252 КЗпП України при звільненні позивача не була отримана попередня згода виборного профспілкового органу, членом якого була ОСОБА_1, або вищестоящого органу профспілки, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, в результаті реорганізації навчальних закладів в даному випадку мала місце фактична ліквідація юридичної особи - Нижнєнської загальноосвітньої школи № 36, а тому відповідно до положень абзаців другого та восьмого частини першої статті 43-1 та частини четвертої статті 252 КЗпП України попередня обов'язкова згода виборного профспілкового органу на звільнення позивача з ініціативи власника не вимагається.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що при звільненні ОСОБА_1 безпідставно не були застосовані положення ст.42 КЗпП України щодо врахування переваг позивача на залишення на роботі не можуть бути прийняті до уваги оскільки, як вже зазначалося вище, зазначена норма права ніяких переваг на працевлаштування, на переведення на іншу роботу в разі звільнення за п.1 ч.40 КЗпП України не встановлює. Між тим, як вбачається з матеріалів справи, юридична особа, керівником якої була позивач припинила своє існування в результаті реорганізації і відповідна посада директора загальноосвітньої школи № 36 була скорочена, а від переведення до новоствореного навчального закладу у якості викладача ОСОБА_1 відмовилась і у своїй позовній заяві наполягала на поновленні її на роботі лише у якості директора ліквідованої школи, посилаючись при цьому на наявність переваг для зайняття посади директора новоствореного навчального закладу порівняно з колишнім керівником реорганізованого дошкільного навчального закладу-ясла-садочок «Червона шапочка» - ОСОБА_3, яка була призначена директором новоствореного Навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад-загальноосвітній навчальний заклад» Первомайської міської ради. За таких обставин підстави для застосування положень ст.42 КЗпП України в даному випадку відсутні.
Посилання апелянта на несвоєчасну видачу трудової книжки та несвоєчасну виплату розрахункових сум під час звільнення не заслуговують на увагу, оскільки у зв'язку з допущеними відповідачем порушеннями діючого законодавства в частині визначення дати звільнення та строків виплати розрахункових сум, наказом № 100-к від 07.03.2013 року відповідачем були внесені зміни до наказу № 669-к від 29.12.2012 року як стосовно дати звільнення ОСОБА_1 (датою звільнення визначена дата остаточного розрахунку при звільненні - 22.01.2013 року) так і стосовно виплати середнього заробітку за період з 30.12.2012 по 22.01.2012 року. Внесення таких змін на думку судової колегії не притирічить нормам діючого законодавства про працю і не може слугувати обставиною, яка б свідчила про визнання відповідачем факту незаконності звільнення позивача.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права і підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.304, 307, 308, 313, 314,315 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2,- відхилити.
Рішення Первомайського міського суду Луганської області від 24 квітня 2013 року -залишити без змін.
Ця ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після її проголошення.
Головуючий:
Судді: