Справа № 2108/4577/2012

Провадження № 1/654/80/2013

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.07.2013 року м. Гола Пристань

Голопристанський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого, суддіФранцішка Ю.В.,

при секретаріТерещенко О.Ю.,

за участю прокурора потерпілоїВойтовича О.М., ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Херсона, Херсонської області, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст.89 КК України не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст.146, ч.2 ст.289 КК України,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Копанка, Республіки Молдова, росіянина, громадянина РФ, освіта середня, одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 13.06.2012 року близько 16.00 год. знаходячись у полі між с. Гладківка та с. Малі Копані, Голопристанського районну, Херсонської області, в ході сварки з ОСОБА_8, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, маючи намір на умисне протиправне заподіяння смерті останньому, реалізуючи свій злочинний умисел та усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, наніс ОСОБА_8 вісім ударів ножем в поперекову область спини. В результаті таких дій, відповідно до висновку судово-медичної експертизи, ОСОБА_8 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних поранень в поперековій області з пошкодженням судинних пучків, нирок і при ниркової клітковини, що супроводжувалися гострою крововтратою, які спричинили смерть потерпілого.

ОСОБА_7 13.06.2012 року приблизно 16.00 год. знаходячись у полі між с. Гладківка та с. Малі Копані, Голопристанського районну, Херсонської області, умисно, незаконно, заволодів транспортним засобом - автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_8, вартістю 71489 грн. 40 коп.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою вину в скоєні вбивства визнав та дав показання, згідно яким 13.06.2012 року біля 16.00 год. він з ОСОБА_8 перебували на полі біля лісосмуги поблизу с. Копані, де між ними, після словесного конфлікту, виникла бійка. Під час бійки ОСОБА_8 навалився на нього своїм тілом, однак йому вдалося вирватися з під потерпілого. Опинившись за спиною ОСОБА_8 та сидячи на ньому, дістав ніж, яким декілька разів вдарив останнього в область поясниці. ОСОБА_8 залишився лежати на землі. Злякавшись та з метою скрити свої сліди, які могли залишитись на одежі потерпілого, розрізав та зняв всю одежу з тіла ОСОБА_8, зняв з його руки перстень. В подальшому порізану на куски одежу потерпілого він розкидав в різних місцях по трасі, перстень викинув. Додатково зазначив, що конфлікт між ним та потерпілим виник раптово. Умислу позбавити ОСОБА_8 життя до зустрічі з ним та під час конфлікту з останнім у нього не було. Вчинити вбивство ніколи не планував. В скоєному щиро кається.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 свою вину в скоєні незаконного заволодіння транспортним засобом визнав та дав показання, згідно яким 13.06.2012 року біля 16.00 год. знаходився у полі поблизу с. Малі Копані, де після того як ОСОБА_6 скоїв вбивство ОСОБА_8, емоційно, на ґрунті того, що сталося, з ціллю скрити злочин, який вчинив ОСОБА_6, самостійно прийняв рішення відігнати автомобіль потерпілого. Нікому нічого не пояснюючи, особисто сів за кермо автомобіля ОСОБА_8, доїхав до лісопосадки поблизу м. Гола Пристань, де транспортний засіб і залишив. В скоєному щиро кається.

Крім визнання своєї вини, вина підсудного ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та вина підсудного ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України підтверджується сукупністю доказів зібраних на досудовому слідстві, приєднаних до матеріалів кримінальної справи та дослідженими судом в судовому засіданні, а саме:

- показами наданими в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_5, яка вказала, що 13.06.2012 року близько 15.50 год. вона зателефонувала своєму чоловікові ОСОБА_8 на мобільний телефон. Коли її чоловік підняв трубку, вона почула голос ОСОБА_8 який казав: «Хлопці тихо-тихо», після чого гучно видихнув. Також чула, як невідомий чоловік запитував чоловіка про місцезнаходження його телефону. Зрозумівши що щось трапилось, почала кричати у телефон ім'я чоловіка, після чого зв'язок обірвався. В подальшому додзвонитись до ОСОБА_8 більше не змогла, телефон був відключений;

- показами наданими в судовому засіданні свідка ОСОБА_9, який вказав, що 13.06.2012 року біля 16.00 год. був свідком, як у полі біля с. Гладківка ОСОБА_6 з невідомим йому чоловіком, як потім дізнався з ОСОБА_8, говорив на підвищених тонах, але про що була розмова він не чув, оскільки знаходився на відстані приблизно 10-20 м. Потім між ними почалася бійка. Як розпочалася та відбувалася бійка не бачив. Після бійки невідомий чоловік залишився лежати в траві. У ОСОБА_6 бачив в руці ніж. Потім бачив як ОСОБА_7 сів за кермо автомобіля, на якому приїхав потерпілий, і поїхав. А він з ОСОБА_6 на автомобілі «Таврія» поїхали слідом за ОСОБА_7 Автомобіль потерпілого був залишений у лісопосадці, ОСОБА_7 вони забрали та поїхали втрьох у напрямку до м. Херсону;

- показами наданими в судовому засіданні свідка ОСОБА_10, який вказав, що 16.06.2012 року на полі між с. Гладківка та с. Малі Копані він виявив оголений труп чоловіка. Про знахідку повідомив органи міліції;

- показами оголошеними в судовому засіданні свідка ОСОБА_11, який вказав, що 13.06.2012 року він чув, як близько 10.00 год. ОСОБА_8 на мобільний телефон зателефонував невідомий та домовився про зустріч у с. Михайлівка щодо оренди комбайна. У подальшому близько 12.00 год. невідомий повторно зателефонував ОСОБА_8 та сказав, що зустріч відбудеться о 15.00 год. біля в'їзду до с. Михайлівка. Ближче до 15.00 год. ОСОБА_8 поїхав на вказану зустріч, звідки не повернувся, його телефон не працював (а.с.90-94 т.2);

- показами наданими в судовому засіданні свідка ОСОБА_12, який вказав, що 15.06.2012 року від ОСОБА_5 йому стало відомо про зникнення ОСОБА_8, його телефон відключений, місцезнаходження невідоме. У зв'язку з цим в той же день він приїхав в с. Михайлівка, де ОСОБА_11 йому повідомив, що 13.06.2012 року біля 15.00 год. ОСОБА_8 повинен був зустрітися з заказниками по поводу скосу зернових. Після цього останній пропав, місцезнаходження ОСОБА_8 нікому невідоме, його телефон відключений. Пізніше за повідомленням ОСОБА_13 в лісопосадці біля м. Гола Пристань ОСОБА_12 виявив автомобіль ОСОБА_8, після чого він звернувся до органів міліції з заявою про зникнення останнього. 17.06.2012 року від працівників міліції йому стало відомо про знайдення трупу ОСОБА_8;

- показами наданими в судовому засіданні свідка ОСОБА_10, який вказав, що 16.06.2012 року він на полі між с. Гладківка та с. Малі Копані виявив труп людини, про знахідку повідомив органи міліції;

- протоколу пред'явлення трупу для впізнання від 16.06.2012 року, згідно якого свідок ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_8 у невідомому чоловікові, труп якого виявлено 16.06.2012 року у полі між с. Гладківка та с. Малі Копані (а.с.34 т.2);

- протоколу пред'явлення трупу для впізнання від 16.06.2012 року, згідно якого свідок ОСОБА_12 впізнав ОСОБА_8 у невідомому чоловікові, труп якого виявлено 16.06.2012 року у полі між с. Гладківка та с. Малі Копані (а.с.28 т.2);

- протоколу відтворення обстановки та обставин події від 07.08.2012 року за участю свідка ОСОБА_9 від 07.08.2012 року, під час проведення якого свідок показав місце скоєння вбивства, а також місце приховування автомобіля потерпілого (а.с.111-115 т.2);

- протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання від 15.09.2012 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_9 впевнено впізнав ОСОБА_8, як чоловіка з яким 13.06.2012 року і ОСОБА_6 виникла бійка (а.с.139 т.2);

- протоколу огляду місця події від 16.-6.2012 року, відповідно до якого, на полі, що розташоване між с. Гладківка та с. Малі Копані виявлено труб ОСОБА_8 з ознаками насильницької смерті у вигляді колото-різаних поранень в поперечній області (а.с.16-18 т.1);

- висновку судово-медичної експертизи від 06.08.2012 року, згідно якого, ОСОБА_8 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних поранень в поперековій області з пошкодженням судинних пучків, нирок і при ниркової клітковини, що супроводжувалися гострою крововтратою, які спричинили смерть потерпілого (а.с.39-41 т.1);

- протоколу відтворення обстановки та обставин події від 07.08.2012 року, під час проведення якого, обвинувачений ОСОБА_6 показав шляхи пересування до місця скоєння вбивства, механізм заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8, а також місце схову автомобіля потерпілого (а.с.30-33 т.4);

- протоколу відтворення обстановки та обставин події від 07.08.2012 року, під час проведення якого, обвинувачений ОСОБА_7 показав шляхи пересування до місця скоєння вбивства, показав місце та обставини де між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 виникла бійка, а також місце схову ним автомобіля потерпілого (а.с.28-3 т.5);

- додатковим висновком судово-медичної експертизи від 14.09.2012 року, згідно якого, утворення тілесних ушкоджень виявлених у ОСОБА_8 при обставинах вказаних у протоколах відтворення обстановки та обставин події від 07.08.2012 року за участю обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_9 по факту бійки між ОСОБА_6 і ОСОБА_8 не виключається (а.с.57-58 т.2);

- протоколу огляду місця події від 15.06.2012 року, відповідно до якого, у лісосмузі, що проходить паралельно автодорозі м. Цюрупинськ - м. Гола Пристань - м. Скадовськ в районі 29км. на відстані 3м. від м. Гола Пристань виявлено автомобіль НОМЕР_1, який належить ОСОБА_8 (а.с.71-73 т.1);

- висновком судово-одорологічної експертизи від 12.10.2012 року, згідно якого у запаховому сліді, вилученому з керма автомобіля НОМЕР_1, є слабкий запах людини, який вірогідно ідентичний запаховому зразку обвинуваченого ОСОБА_7 (а.с.153-158 т.1);

- висновку судової психолого-психіатричної експертизи від 06.09.2012 року, відповідно до якої, ОСОБА_6 хронічним психічним захворюванням не страждав і не страждає. У період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, у нього не було будь-якого тимчасового хворобливого розладу душевної діяльності, тоді міг віддавати собі звіт у своїх діях і керувати ними. У теперішній час він також може віддавати собі звіт у своїх діях і керувати ними. У застосуванні примусових заходів медичного характеру ОСОБА_6 не потребує (а.с.121-123 т.4).

Допитав підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_7, та оцінивши інші по справі докази, суд вважає, що наявність вини підсудних у вчинені вказаних злочинів узгоджуються з їх показами на досудовому і судовому слідстві. Оскільки з них вбачається, що ОСОБА_6 дійсно наніс потерпілому ОСОБА_8 ножові поранення, ніхто інший не спричиняв потерпілому тілесних ушкоджень, а ОСОБА_7 діючи самостійно, без будь-якої домовленості з іншими учасниками подій, з метою скрити злочин вчинений ОСОБА_6, незаконно заволодів транспортним засобом потерпілого, відігнавши та залишивши автомобіль в іншому місці, тому суд оцінює такі покази підсудних, як такі, що узгоджуються із показами свідків по справі, із висновком експертиз та іншими доказами, що у сукупності підтверджують наявність причинного зв'язку між діяннями ОСОБА_6 та наслідками у виді смерті потерпілого та діяннями ОСОБА_7 у заволодінні транспортним засобом потерпілого, а тому вина підсудних в скоєнні злочинів доведена повністю, і кваліфікує дії ОСОБА_6 за ч.1 ст.115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті інший людині; та дії ОСОБА_7 за ч.1 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом.

Вирішуючи питання про призначення підсудним ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання, суд керуючись ст.65 КК України, з врахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, особи винних та обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання, а саме:

- скоєний ОСОБА_6 злочин є особливо тяжким злочином; - раніше притягався до кримінальної відповідальності, однак судимість за попереднім вироком суду погашена у встановленому законом порядку, наявність посередньої характеристики, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває; обставини, що пом'якшують покарання - визнання вини та щире каяття підсудного у вчиненні злочину; обставин, що обтяжують покарання судом не встановлені. Крім цього, при призначенні покарання ОСОБА_6 враховується спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, механізм їх спричинення, а саме: ОСОБА_6 наніс вісім ударів потерпілому ножем у спину, спричинивши тілесні ушкодження останньому у вигляді колото-різаних поранень в поперековій області з пошкодженням судинних пучків, нирок і при ниркової клітковини, що супроводжувалися гострою крововтратою, від чого настала смерть останнього, що свідчить про умисел з боку підсудного ОСОБА_6 направлений на протиправне заподіяння смерті потерпілому, також враховується поведінка винного після скоєння злочину, який не вчинив ніяких дій, намагаючись надати медичну допомогу потерпілому, натомість вчинив дії, щоб скрити сліди злочину, суд вважає, що за таких обставин його виправлення можливе лише за умови ізоляції від суспільства;

- скоєний ОСОБА_7 злочин є злочином середньої тяжкості; - раніше до кримінальної відповідальності не притягався, наявність позитивної характеристики, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, наявність на утриманні неповнолітньої дитини; обставини, що пом'якшують покарання - визнання вини та щире каяття підсудного у вчиненні злочину; обставин, що обтяжують покарання судом не встановлені, та вважає, що за таких обставин його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим суд знаходить доцільним застосувати у відношенні підсудного ст.75 КК України та покласти на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.

Відповідно до ст.275 КПК України (в редакції 1960 року) розгляд справи проводиться тільки відносно підсудного і тільки в межах пред'явленого йому обвинувачення.

При оцінці доказів, суд також враховує і положення ч.3 ст.62 Конституції України, яка передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Органами досудового слідства ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.289 КК України.

Як свідчить зміст обвинувального висновку позиція органів досудового слідства ґрунтується на тому, що підсудні дані злочини вчинили при наступних обставинах:

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 13.06.2012 року близько 15.00 год. діючи за попередньою змовою між собою, знаходячись на автодорозі м. Гола Пристань - м. Скадовськ на кордоні між Голопристанським та Скадовським районами Херсонської області, переслідуючи прямий умисел, направлений на незаконне позбавлення волі ОСОБА_8, та переслідуючи прямий умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом останнього, із застосуванням фізичного насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, заштовхали ОСОБА_8 в автомобіль НОМЕР_2, який належить потерпілому. Після цього, ОСОБА_6, утримуючи ОСОБА_8 у положенні лежачи на підлозі салону вказаного автомобіля, тим самим створив зовнішні перешкоди вільного пересування потерпілого, а ОСОБА_7, знаходячись за кермом та керуючи зазначеним автомобілем, вивезли ОСОБА_8 проти його волі у поле між с. Гладківка та с. Малі Копані, Голопристанського району, Херсонської області, де ОСОБА_6 вчинив убивство останнього з неприязне них відносин. Після чого, ОСОБА_7 поїхав з вищезазначеного поля на автомобілі НОМЕР_1, який в подальшому залишив у лісосмузі, що проходить паралельно автодорозі м. Цюрупинськ - м. Гола Пристань - м. Скадовськ Херсонської області в районі 29км. на відстані 3км. від м. Гола Пристань Херсонської області, звідки ОСОБА_7 забрали ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на автомобілі «Таврія» д.н.НОМЕР_3, на якому вони всі поїхали до м. Херсона.

У результаті злочинних дій обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7, відповідно до висновку авто-товарознавчої експертизи, завдали потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 71489,40 грн.

Таким чином, дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 органами досудового слідства кваліфіковані за ч.2 ст.146 КК України, як незаконне позбавлення волі людини, кваліфікуючими ознаками якого є дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб та за ч.2 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, кваліфікуючими ознаками якого є дії, що вчинені за попередньою змовою групою осіб, поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, що завдали значної матеріальної шкоди.

Заслухавши покази підсудних, які заперечують свою участь у вчиненні зазначених злочинів, а також оцінивши інші зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що: підсудний ОСОБА_6 підлягає виправданню у зв'язку з недоведеністю винуватості останнього у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.289 КК України; підсудний ОСОБА_7 підлягає виправданню у зв'язку з недоведеністю винуватості останнього у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, а оскільки в діях ОСОБА_7 суд також не вбачає умислу на незаконне заволодіння транспортним засобом, що вчинені за попередньою змовою групою осіб, поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, як склад злочину, передбачений ч.2 ст.289 КК України, тому дії останньої слід кваліфікувати за ч.1 ст.289 КК України

Вказаний висновок суду ґрунтується на наступному.

Підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні своєї вини у інкримінованих злочинах, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.289 КК України, не визнали. Вказали, що 13.06.2012 року дійсно між ними та потерпілим ОСОБА_8 на автодорозі між Голопристанським та Скадовським районами відбулась зустріч. Втрьох - ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на автомобілі «Таврія» під'їхали на місце зустрічі. Вийшовши з автомобіля, ОСОБА_6 один підійшов до ОСОБА_8, який стояв біля свого автомобіля кузов «пікап» золотистого кольору. ОСОБА_6 став розмовляти з потерпілим. ОСОБА_7 та ОСОБА_9 залишився сидіти в автомобілі. Поговоривши з ОСОБА_8 декілька хвилин, ОСОБА_6 разом з останнім сіли в автомобіль потерпілого. При цьому ОСОБА_8 сам сів на місце водія свого автомобіля, а ОСОБА_6 сів поруч з ним на місце пасажира. ОСОБА_7 в цей час знаходився в автомобілі «Таврія» під керуванням ОСОБА_9, на якому в подальшому поїхали слідом за автомобілем ОСОБА_8 по трасі у напрямку м. Гола Пристань. Проїхавши деяку відстань, вони повернули в право, де проїхавши ще якусь відстань, заїхали у поле та зупинилися. ОСОБА_6 разом з ОСОБА_8 вийшли з автомобіля потерпілого і почали розмовляти. В подальшому розмова ОСОБА_6 з ОСОБА_8 переросла в конфлікт, виникла бійка, в якій ОСОБА_6 наніс потерпілому ножові поранення. Побачивши наслідки конфлікту, ОСОБА_7 діючи емоційно, на ґрунті того, що сталося з ОСОБА_8, як він пояснив з ціллю скрити злочин який вчинив ОСОБА_6, самостійно прийняв рішення відігнати автомобіль потерпілого від місця скоєння злочину. Нікому нічого не пояснюючи, ОСОБА_7 особисто сів за кермо автомобіля ОСОБА_8, доїхав до лісопосадки, де транспортний засіб і залишив неподалік м. Гола Пристань. В своїх показах підсудні зазначили, що вони ніякого відношення до незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_8 не мають, так як останній на поле, де було скоєно вбивство, приїхав самостійно за кермом власного автомобіля, без будь-якого фізичного впливу з боку ОСОБА_6 чи ОСОБА_7 Крім цього, будь-якої домовленості між ними про можливе викрадення та насильне утримання потерпілого ніколи не було. У незаконному заволодінні автомобіля потерпілого ОСОБА_6 участі не приймав, за кермо даного автомобіля не сідав, лише проїхався на ньому з ОСОБА_8 у якості пасажира. Після вчинення ОСОБА_6 вбивства потерпілого, автомобіль останнього з поля перегнав у лісопосадку ОСОБА_7, який діяв самостійно за власною ініціативою, такої домовленості між підсудними, або вказівки чи прохання від ОСОБА_6 ОСОБА_7 не було.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні вказав, що 13.06.2012 року близько 15.00 год. він з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на автомобілі «Таврія» приїхали на зустріч з невідомим чоловіком, як потім дізнався з ОСОБА_8, яка відбулася на трасі поблизу с. Михайлівка. Потерпілий стояв поруч з автомобілем «пікап» золотистого кольору. Бачив, як ОСОБА_6 вийшов з автомобіля і підійшов до ОСОБА_8 та став розмовляти з потерпілим. ОСОБА_7 залишився сидіти в автомобілі разом з ОСОБА_9 Через декілька хвилин ОСОБА_6 разом з ОСОБА_8 сіли в автомобіль до потерпілого. ОСОБА_6 сів зі сторони пасажира. ОСОБА_7 з автомобіля «Таврія» не виходив. Коли автомобіль потерпілого став рухатись, поїхали за ним слідом. Також вказав, що на полі, після бійки та того, що сталося з ОСОБА_8, ОСОБА_7 сам сів за кермо та відігнав автомобіль потерпілого в лісопосадку біля м. Гола Пристань. Під час цього ОСОБА_9 з ОСОБА_6 на автомобілі «Таврія» слідували за ОСОБА_7 Коли ОСОБА_7 залишив автомобіль потерпілого в лісопосадці, вони його забрали.

В даній справі головним свідком у справі є ОСОБА_9 Покази, які надав свідок в судовому засіданні повністю узгоджуються з його показами, які останній надавав на досудовому слідстві під час проведення очної ставки між ним та обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.71-73 т.4, 63-64 т.5).

Що стосується посилань сторони обвинувачення на інші покази свідка ОСОБА_9, то оцінюючи суперечливі показання свідка ОСОБА_9, надані раніше на досудовому слідстві (а.с.98-101 т.2), суд вважає, що вони не можуть бути покладені в основу обвинувачення підсудних у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.289 КК України, оскільки безпосередньо в суді, будучи попередженим про відповідальність за неправдиві свідчення, свідок категорично заявив, що на поле, де було скоєно вбивство, ОСОБА_8 їхав за кермом власного автомобіля, ОСОБА_6 чи ОСОБА_7 фізичну силу до потерпілого при першій зустрічі не застосовували. Не чув, щоб ОСОБА_6 з ОСОБА_7 при ньому домовлялися про можливе викрадення та насильне утримання потерпілого. Бачив, що після бійки ОСОБА_6 з потерпілим, автомобіль останнього з поля перегнав у лісопосадку ОСОБА_7, про це вказівки або прохання від ОСОБА_6 не чув.

З огляду на надані свідчення свідка та підсудних можливо зробити єдиний висновок про невинуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч.2 ст.146 КК України, оскільки фактично обмеження свободи та переміщення потерпілого з боку підсудних вчинено не було, як і вчинення цього злочину за попередньою змовою групою осіб. На підставі цього, суд вважає, що підсудні мають бути виправдані за ч.2 ст.146 КК України, за якими вони обвинувачені, оскільки не встановлено саму подію даного злочину.

Інші покази свідків та інші письмові докази в справі не спростовують позицію підсудних і не вказують на будь який факт незаконного позбавлення волі потерпілого.

Що стосується обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч.2 ст.289 КК України, то вище встановлені в судових засіданнях обставини також спростовують обвинувачення стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у незаконному заволодіння транспортним засобом, що вчинені за попередньою змовою групою осіб, поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, оскільки ці кваліфікуючі ознаки під час судового слідства також не знайшли свого підтвердження, в судовому засіданні невстановлені, за відсутністю чітких і конкретних доказів, тому ОСОБА_6 підлягає виправданню в цій частині обвинувачення, а дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ч.1 ст.289 КК України.

Крім цього, слід зазначити, що з огляду на матеріали справи, основними доказами обвинувачення, на які посилається сторона обвинувачення, є покази ОСОБА_6 та ОСОБА_7 наданими на досудовому слідстві під час допитів, якими останні визнають свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.289 КК України, і від яких вони згодом в подальшому на досудовому слідстві та в судовому засіданні відмовилися.

Відповідно до ч.2 ст.74 КПК України (в редакції 1960 року) передбачено, що показання обвинуваченого, в тому числі й такі, в яких він визнає себе винним, підлягають перевірці. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено основу обвинувачення лише при підтверджені цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.

З огляду на вимоги кримінально-процесуального законодавства України (в редакції 1960 року) та встановлених в судовому засіданні обставин справи, суд не може покласти як основу обвинувального вироку, визнання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 своєї вини при допиті їх в якості підозрюваних та обвинувачених під час допитів на досудовому слідстві (а.с.26-28 т.4, а.с.41 т.5), оскільки підсудні в своїх інших показах, які також зроблені й зафіксовані у встановленому законом порядку під час допитів на досудовому слідстві, визнали себе винними тільки: ОСОБА_6 в скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, а ОСОБА_7 в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України, а в частині обвинувачення за ч.2 ст.146, ч.2 ст.289 КК України підсудні наголошували, що ці злочини не скоювали (а.с.48, 53-55, 79 т.4, а.с.45-47, 72 т.5).

Ці покази ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які останні по різному надавали на досудовому слідстві, є суперечливими та не узгоджуються між собою. Органами досудового слідства ці суперечності під час слідства усунуті не були, тому вищезазначені покази, якими підсудні визнають свою вину в повному обсязі, не мають преюдиційного значення перед іншими показами якими підсудні свою вину не визнавали.

Аналіз показань підсудних ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_9, наданих ними як під час досудового розслідування справи так і під час судового слідства, аналіз висновків експертиз та всіх інших письмових доказів, зважаючи на рівень їх аргументованості, переконливості та послідовності, а також інших факторів, дають суду підстави вважати правдивими покази підсудних та свідка, які останні надали та підтвердили під час судового слідства безпосередньо в судових засіданнях.

Відповідно до ст.16-1, ст.261, ст.264 КПК України (в редакції 1960 року) розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності. Державне обвинувачення в суді здійснює прокурор. Прокурор підтримуючи перед судом державне обвинувачення подає докази по справі, приймає участь в їх дослідженні та доведенні їх переконливості.

Суд тільки сприяє сторонам процесу в отриманні тих чи інших доказів.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст.327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

З позиції вимоги презумпції невинуватості обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише за умови, що в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена повністю. Усі сумніви, не усунені судом, тлумачаться на користь підсудного.

На підставі дослідження і оцінки у сукупності всіх зібраних у справі доказів, з урахуванням вимог кримінально-процесуального законодавства України (в редакції 1960 року), припущень, протиріч та неузгоджень, що містяться в матеріалах справи та наданих в судовому засіданні свідчень учасників процесу, допустимості доказів у справі, суд приходить до висновку про недоведеність винуватості підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.289 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлений, однак учасникам процесу слід роз'яснити, що вимоги щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди можуть вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

На підставі ст.ст.323, 324 КПК України (в редакції 1960 року), суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком десять років.

ОСОБА_6 по пред'явленому йому обвинуваченню у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.289 КК України, виправдати.

Запобіжний захід тримання під вартою відносно ОСОБА_6, до набрання вироку законної сили, залишити без змін.

Строк покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту затримання - 06.08.2012 року.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком п'ять років.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю три роки.

Відповідно до ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органа кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

ОСОБА_7 по пред'явленому йому обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, виправдати.

Запобіжний захід тримання під вартою відносно ОСОБА_7, до набрання вироку законної сили, змінити на підписку про невиїзд, звільнивши останнього з під варти в залі суду.

Речовий доказ: трубку для паління, чоловічі плавки, носки, стакан для гоління, одорологічний запах, чоловічі плавки - знищити; автомобіль залишити за належністю ОСОБА_5 Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 8869,59 грн., стягнувши з кожного по 4434,79 грн.

На вирок може бути подана апеляція в апеляційний суд Херсонської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення шляхом подачі апеляції через Голопристанський районний суд Херсонської області.

Суддя: Ю. В. Францішко