Категорія: 27 Головуючий 1 інстанції: Шестопалова Я.В.
Доповідач: Новікова Г. В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 червня 2013 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Новікової Г. В.,
суддів: Шевченко В.Ю., Агєєва О.В.,
при секретарі: Жарій Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 29 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання кредитного договору недійсним, -
В С Т А Н О В И В :
30 січня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «ОТП Банк», третя особа - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання кредитного договору недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що 22.02.2008р. між сторонами був укладений кредитний договір № CM-SME 104/050/2008, відповідно до умов якого банк видав, а позивач отримав 210 000 доларів США. Згідно п. 1.5.1 кредитного договору погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок. Сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредиту буде використовуватись плаваюча процентна ставка. Згідно з п. 3 ч.1 договору процентна ставка про строковим депозитах фізичних осіб у валюті тотожні валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. В залежності від зміни вартості кредитних ресурсів банку ставка FIDS може змінюватись банком ( збільшуватися чи зменшуватися) в порядку передбаченому цим договором. Згідно п.1.4.1.2 ч. 2 договору у разі використання плаваючої процентної ставки проценти за користування кредитом розраховуються як FIDS + фіксований відсоток з розрахунку річної бази нарахування процентів. Згідно п. 1.4.1.7.1 у випадку порушення позичальником своїх зобов»язань встановлених будь - яким з п.п.2.3.6, 2.3.8, 2.3.10,п.п.2.3.7.цього договору фіксована процентна ставка чи фіксований відсоток підвищується на 2% річних в порядку, передбаченому договором. Також договір є недійсним у зв»язку з відсутністю у сторін договору на момент його укладання індивідуальної ліцензії НБУ, яка передбачена п. п. « г »П. 4 СТ. 5 Декрету КМУ « Про систему валютного регулювання та валютного контролю», і яка б дозволяла використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні своїх зобов'язань за кредитним договором. Недійсність основного кредитного зобов'язання тягне недійсність договору іпотеки, чим порушується права позивача як сторони недійсного забезпечувального зобов'язання. У відповідача ПАТ ОТП Банк» на момент укладання кредитного договору індивідуальна ліцензія надана НБУ на використання іноземної валюти при здійсненні платежів за вказаним договором була відсутня. Також позичальнику не надано право здійснювати використання готівкової іноземної валюти при здійсненні платежів за спірним договором та внесення плати за користування кредитом. Також вимоги кредитного договору в частині встановлення права банку змінювати процентну ставку кожні 11 місяців суперечать вимогам ЗУ « Про захист прав споживачів».
Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 29 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено .
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог. Посилалася на те, що судом першої інстанції не враховано, що розмір процентів за користування кредитними коштами повинен визначатися в кредитному договорі у вигляді річної відсоткової ставки. Порядок розрахунку процентів за користування кредитом встановлений п. 3 ч. 1 та п. 1.4. ч. 2 кредитного договору суперечить нормам чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини см. 1056 ЦК України, ст.. 11 ЗУ « Про захист прав споживачів»,пп..3.3. « Правил надання банкам України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Згідно п. 5 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовується положення цього Закону про несправедливі умови в договорах. Зокрема несправедливою умовою договору вважається встановлення дискримінаційних стосовно споживача правил зміни відсоткової ставки. Застосування ставки FIDS для розрахунку процентів за користування кредитним договором передбачає зміну розміру процентів впродовж всієї дії кредитного договору, при цьому вартість кредитних ресурсів для позичальника буде залежати від волевиявлення інших фізичних осіб - клієнтів Банку, що розмістили вільні кошти на строкових депозитах у валюті, тотожні валюті кредиту на строк 366 днів. Для того,щоб сплатити проценти,позичальник повинен кожного разу з'ясовувати їх розмір у відділенні банку. Умови договору є несправедливими,якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Оскільки умови кредитного договору викладені в договорі є несправедливими умовами договору в розумінні ЗУ « Про захист прав споживачів», суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що договір не суперечить нормам діючого законодавства.
Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 22.02.2008р. між ЗАТ « ОТП Банк» правонаступником якого є ПАТ « ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № CM-SME 104/050/2008 строком до 22.02.2023 року, відповідно до умов якого банк видав, а позивач отримав 210 000 доларів США,з оплатою 5% +FIDR за користування кредитом.
За встановлених обставин, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того,що у Банку було право видавати кредит у валюті та встановлення розміру відсоткової ставки за користування кредитом не суперечить вимогам закону. Висновки суду відповідають вимогам ст.ст.203,215 ЦК України.
Доводи про те,що на момент укладання договору у Банку не було права видавати кредит в валюті,що є підставою для визнання договору кредиту недійсним,не можуть бути прийняті до уваги,оскільки суперечать встановленим обставинам та вимогам закону. Судом перевірена наявність в Банку Ліцензії на право здійснювати банківські операції з валютою.
Посилання позивача на вимоги ЗУ « Про захист прав споживачів» відносно того, що умови договору про встановлення права банку змінювати процентну ставку суперечить нормам чинного законодавства, є дискримінаційними та несправедливими, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки відповідно до ч. 14 ст. 47 ЗУ « Про банки та банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги. Під час укладення кредитного договору позивач був ознайомлений з усіма його умовами, які передбачали, зокрема, використання плаваючої процентної ставки, та погодився з ними підписав вищезазначений договір. Позивач з власних міркувань уклав спірний кредитний договір, був ознайомлений з його змістом, йому були зрозумілі усі умови договору, порядок розрахунку. Умови кредитного договору викладені таким чином, що враховують інтереси як позивача, так і відповідача . Підстав визнавати їх такими, що порушують інтереси позивача, немає. Відповідно до ч.5 ст.11,ст..18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього закону про несправедливі умови в договорах,зокрема положення,згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Таких порушень Закону судом не встановлено.
Постановлене судом рішення є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержані.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 29 квітня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: