Справа № 1231/3493/2012

Провадження № 22ц/782/1824/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого: Борисова Є.А.

суддів: Маляренко І.Б., Карташова О.Ю.,

при секретарі: Веселові С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства комунального підприємства «Теплогорець» - «Теплогірськ-Жилсервіс» на рішення Стахановського міського суду Луганської області від 18 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства комунального підприємства «Теплогорець»-«Теплогірськ-Жилсервіс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про відшкодування моральної шкоди.

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, який нею під час розгляду справи у суді першої інстанції був уточнений і в обгрунтування якого послалася на те, що вона працювала в ДПКП «Теплогорець» «Теплогірськ-Жилсервіс» з 18.02.2011 року по 03.08.2011 року і була звільнена з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. На день її звільнення відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період роботи на підприємстві в загальній сумі 1276,41грн. Таким чином, при звільненні з підприємства, яке мало місце 03.08.2011 року, відповідач в порушення вимог ст. 116 ЗпП України не здійснив з нею належного розрахунку і наявна заборгованість із заробітної плати була фактично їй виплачена лише 27.09.2012 року. У зв'язку з порушенням термінів здійснення повного розрахунку при звільненні позивачка просила стягнути з підприємства-відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в загальній сумі 21048,20грн., виходячи з того, що термін затримки розрахунку при звільненні становить 290 днів (з 03 серпня 2011 року по 27 вересня 2012 року).

Крім того, позивачка просила стягнути з відповідача 3000грн. в рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди, яка обумовлена тим, що внаслідок тривалої затримки щодо виплати розрахункових сум, вона, позивачка, зазнала моральних страждань, втратила нормальні життєві зв'язки і була вимушена докладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Рішенням Стахановського міського суду Луганської області від 18 лютого 2013 року позовні вимоги були задоволені частково, а саме суд стягнув з ДПКП «Теплогорець» - «Теплогірськ-Жилсервіс» на користь ОСОБА_1 21048грн. 20коп. - в рахунок відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; 500 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди та 1000 грн. - в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Крім того, рішенням суду першої інстанції було стягнуто з ДПКП «Теплогорець» «Теплогірськ-Жилсервіс» на користь держави судовий збір в сумі 229,40грн.

В апеляційній скарзі ДПКП «Теплогорець» «Теплогірськ-Жилсервіс» ставить питання про скасування зазначеного рішення суду першої інстанції і просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які брали участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду- зміні. До таких висновків судова колегія дійшла виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Так судом першої інстанції було встановлено, що позивачка дійсно перебувала з підприємством відповідача у трудових відносинах з 18.02.2011 року по 03.08.2012року і при звільненні з нею не було здійснено остаточного розрахунку, як то передбачено ст. 116 КЗпП України. Належна позивачці заборгованість по заробітній платі в сумі 1276,41 грн.була фактично сплачена лише 27 вересня 2012 року. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи (6-8). і не заперечуються відповідачем.

З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ДПКП «Теплогорець» «Теплогірськ-Жилсервіс» повинне нести відповідальність за затримку розрахунку при звільненні позивачки відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України, оскільки саме з вини підприємства відповідача мала місце тривала затримка розрахунку при звільненні ОСОБА_1 Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції і стосовно того, що підприємство-відповідач не надало належних та об'єктивних доказів на підтвердження відсутності їх вини у затримці виплати розрахункових сум, а наявні в матеріалах справи акти від 13.09.2011 року від 31.05.2012 року та від 26.06.2012року про відмову ОСОБА_1 від отримання заборгованості по заробітній платі слід розцінювати критично з огляду на ту обставину, що вони складені посадовими особами підприємства-відповідача, в обов'язки яких входить своєчасне нарахування та виплата заробітної плати, тобто особами, що є заінтересованими в результатах розгляду справи. Крім того, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачка у зазначені у вищенаведених актах дати запрошувалася на підприємство безпосередньо для отримання нарахованих сум заробітної плати.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і стягуючи на користь ОСОБА_1 21048грн 20коп., суд першої інстанції не взяв до уваги положення п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», згідно з якими при визначенні судом середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необхідно враховувати розмір несвоєчасно виплаченої суми, істотність цієї суми порівняно з середнім заробітком працівника та інші обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір середнього заробітку позивачки, нарахованого відповідно до положень ст. 117 КЗпП України, більше ніж в шістнадцять разів перевищує розмір несвоєчасно виплаченої позивачці суми заробітної плати і така істотна різниця утворилася, в тому числі, і внаслідок того, що ОСОБА_1 тривалий час не зверталася до суду за вирішенням спору про стягнення заборгованості із заробітної плати ( звільнення мало місце 03 серпня 2011 року, а до суду позивачка звернулася 02 липня 2012 року, тобто майже через одинадцять місяців після виникнення права на таке звернення)

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зміні, а саме розмір такого відшкодування необхідно зменшити з 21048,21грн. до 5000 грн.

Оскільки в зазначеній частині судом першої інстанції при вирішенні спору були неправильно застосовані норми матеріального права та не враховані положення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999року „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»

В іншій частині рішення суду першої інстанці підлягає залишенню без змін, оскільки в цій частині висновки суду відповідають обставинам справи і рішення ухвалене з дотриманням вимог діючого законодавства.

Зокрема судом першої інстанції було встановлено, що внаслідок порушення права позивачки на своєчасне отримання заробітної плати, остання зазнала моральних страждань, втратила нормальні життєві зв'язки та була вимушена докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції в повній мірі врахував характер допущеного відповідачем правопорушення, характер негативних наслідків для позивачки ОСОБА_1 а також вимоги розумності і справедливості та на підставі ст. 237-1 КЗпП України обгрунтовано стягнув з відповідача 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. .

Погоджується судова колегія і з висновком суду першої інстанції стосовно необхідності відшкодування на користь позивачки ОСОБА_1 судових витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги в сумі 1000 грн., оскільки понесені витрати є співмірними з тим обсягом правової допомоги, що була отримана позивачкою під час розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що судом першої інстанції безпідставно не взяті до уваги наявні у справі акти про відмову позивачки ОСОБА_1 від отримання заборгованості по заробітній платі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки, як в суді першої інстанції так і в судовому засіданні апеляційної інстанції позивачка заперечувала ту обставину, що вона будь-коли відмовлялася від отримання заробітної плати і в матеріалах справи відсутні дані про те, що в зазначені у актах дати позивачка запрошувалася на підприємсмтво безпосередньо для отримання нарахованих сум заробітної плати.

Доводи апелянта про те, що в даному випадку відсутні підстави для відшкодування позивачці моральної шкоди з огляду на ту обставину, що підприємство-відповідач у добровільному порядку вживало заходи для погашення заборгованості не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадяться в день звільнення, а в даному випадку позивачка звільнилася 03.08.2011 року, а наявна заборгованість по заробітній платі була погашена відповідачем після звернення ОСОБА_1 з позовом до суду, а саме 27.09.2012 року, тобто більше ніж через рік після звільнення і суд першої інстанції обгрунтовано стягнув 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, врахувавши при цьому, в тому числі і тривалість порушення права позивачки на отримання належної їй заробітної плати.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства комунального підприємства «Теплогорець» - «Теплогірськ-Жилсервіс» - задовольнити частково.

Рішення Стахановського міського суду Луганської області від 18 лютого 2013 року змінити.

Зменшити розмір середнього заробітку, стягнутого з Дочірнього підприємства комунального підприємства «Теплогорець» - «Теплогірськ-Жилсервіс» на користь ОСОБА_1 за час затримки розрахунку при звільненні, з 21048грн.21коп. до 5000 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Це рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення.

Головуючий:

Судді: