Справа № 2-860/12

Провадження № 22ц/782/2745/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого: Борисова Є.А.

суддів: Маляренко І.Б., Карташова О.Ю.

при секретарі: Веселові С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 22 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном, визначення порядку користування квартирою, вселення та відшкодування моральної шкоди.

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом в обгрунтування якого послалася на наступні обставини.

31 січня 2009 року вона уклала шлюб з ОСОБА_4, від якого вони мають спільного сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після реєстрації шлюбу вона разом з малолітнім сином ОСОБА_5 зі згоди всіх членів сім'ї наймача та відповідачів, які мешкали у спірній квартирі АДРЕСА_1, була вселена в зазначену квартиру та зареєстрована за вищевказаною адресою.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відповідачі без поважних причин вигнали її разом з малолітнім сином з квартири та встановили на вхідних дверях нові замки. В квартиру відповідачі їх із сином не пускають, своїми речами користуватися вона не може. Відповідачі позбавили їх права проживання в квартирі і вона з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 змушена ночувати у власних батьків, за місцем проживання останніх, що порушує її та дитини нормальний спосіб життя, створює значні труднощі у переїздах і порушує процес розвитку дитини. На підставі вищевикладеного позивач просила суд зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1, передавши їй ключі від вхідних дверей, встановити порядок користування квартирою, виділивши у її користування разом з малолітнім ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 ізольовану велику кімнату - зал, що є рівним по площі з двома іншими кімнатами, вселити її разом з малолітнім сином до квартири АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачів у солідарному порядку моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 22 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені частково. А саме, суд ухвалив рішення про вселення ОСОБА_3 та її малолітнього сина ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язав відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не чинити перешкод позивачці та її сину у користуванні вищезазначеною квартирою та передати позивачці ключі від вхідних дверей.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визначення порядку користування спірною квартирою та про відшкодування моральної шкоди суд відмовив у зв'язку з необгрунтованістю.

В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення суду першої інстанції змінити, скасувавши його в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про вселення в квартиру та про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується жодною із сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які брали участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.212, 213 ЦПК України були повно і всебічно досліджені обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так судом першої інстанції було встановлено, що 31 січня 2009 року між ОСОБА_4 та позивачкою у справі був зареєстрований шлюб і від цього шлюбу позивачка має сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1( а.с. 5,6).

Після реєстрації шлюбу ОСОБА_4, ОСОБА_3 та їх малолітній син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 почали мешкати разом за адресою: АДРЕСА_1. У спірну квартиру за вищезазначеною адресою, яка є неприватизованою, позивачка та її малолітній син були вселені та зареєстровані як члени сім'ї наймача за згодою самого наймача та членів його сім'ї, зокрема за згодою відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_1 та їх сина - ОСОБА_3 Факт сумісного мешкання підтверджується довідкою (а.с. 10) та відміткою у паспорті позивачки про місце її реєстрації (а.с. 8 - оборот).

Також судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер і фактичне користування спірною квартирою позивачкою ОСОБА_3 та малолітнім сином ОСОБА_5 припинилося з серпня 2009 року по лютий 2010 року, а потім з 19 травня 2011 року, через постійні сварки між позивачкою ОСОБА_3 та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 внаслідок перебування сторін у неприязних відносинах. Після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, у серпні 2009 року ОСОБА_3 та малолітня дитина- ОСОБА_5 переїхали до батьків ОСОБА_3 в с.м.т. Станиця -Луганська у зв'язку з тим, що між позивачкою ОСОБА_3 та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися неприязні відносини. Вказані обставини встановлені рішеннями Станично-Луганського районного суду Луганської області від 18 травня 2011 року та Жовтневого районного суду м. Луганська від 31 жовтня 2012 року, які набули законної сили, а тому відповідно до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню під час розгляду даної цивільної справи.

Таким чином, судом першої інстанції було встановлено, що позивачка та її малолітній син на законних підставах отримали право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1, мешкали там постійно і без поважних причин житло не залишали, а з боку відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 чиняться перешкоди у користуванні квартирою у зв'язку з неприязненими стосунками, що склалися між сторонами. За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно того, що позовні вимоги ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою та про вселення в квартиру є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі вимог ст.ст. 9, 64, 65 ЖК України.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивачка у добровільному порядку разом із сином залишила спірну квартиру у серпні 2009 року і з тих пір без поважних причин не користується зазначеною квартирою, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ці доводи спростовуються такими, що набрали законної сили рішеннями Станично-Луганського районного суду Луганської області від 18.05.2011 року та Жовтневого районного суду м. Луганська від 31.10.2012 року у справах за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання останньої такою, що втратила право користування жилим приміщенням у спірній квартирі, якими була встановлена та обставина, що позивачка разом із малолітнім сином фактично не користувалася спірною квартирою у період часу з серпня 2009 року по лютий 2010 року, а потім з 19 травня 2011 року з поважних причин, а саме у зв'язку з неприязними стосунками, що склалися між нею та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, як то має місце у даному випадку, відповідно до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог процесуального і матеріального права і підстав для його скасування або зміни за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 304,307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відхилити

Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 22 травня 2013 року- залишити без змін.

Ця ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після її проголошення.

Головуючий:

Судді: