апеляційний суд автономної республіки крим
Справа № 22-Ц-1882-Ф /06 Головуючий суду першої інстанції Кисельова О.М.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Мудрова В.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого - судді Притуленко О.В.,
суддів Мудрової В.В.,
Іщенко В.І.,
при секретарі Старості І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 27 липня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (далі -ВАТ «ФСК «Море») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 6 липня 1951 року до 1 листопада 2005 року перебував у трудових відносинах з позивачем. 2 травня 2006 року відповідачем було проведено остаточний розрахунок з ОСОБА_1.
Рішенням суду у позові відмовлено повністю. Висновки суду ґрунтуються на недоведені позивачем вини відповідача у несвоєчасному розрахунку ВАТ «ФСК «Море» з ОСОБА_1 при його звільненні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення суду ставиться питання про його скасування і ухвалення нового рішення - про повне задоволення позову.
Вимоги апеляційної скарги грунтуються на тому, що при ухваленні рішення суд неправильно застосував норми матеріального права, відповідно до яких остаточний розрахунок з працівником має бути проведений у день його звільнення. Крім того, позивач вказує, що наданими відповідачем доказами не підтверджується відсутність вини ВАТ «ФСК «Море» у затримці остаточного розрахунку.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що позивач був звільнений з роботи 1 листопада 2005 року (а.с. 5). Остаточний розрахунок з позивачем був проведений в примусовому порядку (а.с. 7) і отриманий ним 2 травня 2006 року (а.с. 8).
Відповідно до частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно з частиною 1 статті 117 названого Кодексу, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність вини ВАТ «ФСК «Море» у невиплаті позивачу належних йому сум, оскільки з матеріалів справи вбачається, що рахунки відповідача були арештовані відповідно до постанов головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції Міністерства юстиції в АР Крим від 27 грудня 2004 року та 4 січня 2005 року (а.с. 19, 26). Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав доказів того, що всі наявні у ВАТ «ФСК «Море» банківські рахунки були арештовані на день звільнення позивача, та того, що на всіх рахунках були відсутні кошти, необхідні для виплати належних позивачу сум.
Також колегія суддів не може взяти до уваги доводи представника відповідача ВАТ «ФСК «Море» щодо того, що через велику заборгованість за виконавчими листами інших кредиторів, у нього не було можливості виплатити позивачеві всі належні суми в день звільнення, оскільки вказані доводи є голослівними і не підтверджуються матеріалами справи.
Колегією встановлено, що позивач була звільнений з 1 листопада 2005 року (а.с. 5). Фактичний розрахунок з позивачем був проведений у примусовому порядку (а.с. 7) і отриманий їм 2 травня 2006 року (а.с. 8). Затримка виплати розрахунку позивачу склала 6 місяців (з 1 листопада 2005 року до 1 травня 2006 року).
Згідно наданої довідки середня місячна заробітна плата позивача складає 396 грн. 07 коп. Затримка виплати склала 6 місяців, тому сума, що підлягає стягненню з відповідача 2376 грн.42 коп.
Беручи до уваги, що у справі встановлені всі фактичні обставини, немає потреби в додаткових доказах, судом першої інстанції припущено помилку лише в оцінці доказів, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позивні вимоги ОСОБА_1.
На підставі наведеного і керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, статтею 309 та 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Феодосійського міського, суду АР Крим від 27 липня 2006 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 2376 грн. 42 коп.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» судовий сбір у розмірі 51 грн. в дохід держави.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.