УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №277/2/13-к Головуючий у 1-й інст. Заполовський В.В.
Категорія ст. 187 ч 4, ст. 115 ч.2, п.п.6,12 КК України Доповідач Михайловський В. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2013 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді: Михайловського В.І.,
суддів: Ткаченка В.Л., Фоміна Ю.В.,
з участю прокурора: Дегтярук О.К.,
адвокатів: ОСОБА_5 в інтересах засудженого
ОСОБА_1, ОСОБА_6 в інтересах
засудженого ОСОБА_2,
законного представника засудженого ОСОБА_3 -
ОСОБА_7,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_1, апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Ємільчинського районного суду Житомирської області від 04 березня 2013 року,
в с т а н о в и в:
Цим вироком
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1
народження, уродженця с. Обище Олевського
району Житомирської області, проживаючого
АДРЕСА_1, громадянина
України, раніше судимого 28.02.2007 року
Олевським районним судом Житомирської
області за ст.ст. 307 ч.2, 69 КК України на 2
(два) роки позбавлення волі,-
засуджено за ст. 187 ч.4 КК України - на 10(десять) років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ст. 115 ч. 2, п.п.6,12 КК України - на 14 ( чотирнадцять) років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.
На підставі ст. 70 ч.1 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання - 14 (чотирнадцять) років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахується з 30 квітня 2010 року.
Запобіжний захід засудженому, до вступу вироку в законну силу, залишено попередній - тримання під вартою.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженця м. Олевськ
Житомирської області, проживаючого АДРЕСА_2, громадянина України,
раніше судимого 05.10.2009 року Олевським
районним судом Житомирської області за ст.
185 ч.3 КК України - на 3 ( три) роки
позбавлення волі з іспитовим строком 1(один )
рік; 04.11. 2010 року Олевським районним
судом Житомирської області за ст. 185 ч.3, 71
ч.1 КК України - на 3 (три) роки 3 місяці
позбавлення волі,-
засуджено за ст. 187 ч.4 КК України - на 10 (десять) років позбавлення волі; за ст. 115 ч.2, п.п. 6,12 КК України - на 13 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч.1КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_3 покарання у виді - 13 (тринадцяти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч.4 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання за вироком Олевського районного суду Житомирської області від 04.11.2010 року і остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк - 13 (тринадцять) років 6 місяців.
В строк остаточно призначеного покарання за сукупністю злочинів зараховано покарання частково відбуте ОСОБА_3 за вироком Олевського районного суду Житомирської області від 04.11.2010 року за період з 30.04.2010 року по 04.03.2012 року.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахується з 30 квітня 2010 року.
Запобіжний захід, до вступу вироку в законну силу, залишено попередній - тримання під вартою.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, уродженця
м. Олевськ Житомирської області,
проживаючого: АДРЕСА_3,
громадянина України, раніше не судимого,-
засуджено за ст. 187 ч.4 КК України - на 10 (десять) років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ст. 115 ч.2, п.п.6,12 КК України - на 13 (тринадцять) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахується з 01 травня 2010 року.
Запобіжний захід засудженому, до вступу вироку в законну силу, залишено попередній - тримання під вартою.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, уродженця м. Олевськ
Житомирської області, проживаючого АДРЕСА_4, громадянина України, раніше не
судимого,-
засуджено за ст. 187 ч.4 КК України - на 8 (всім) років позбавлення волі; за ст. 115 ч.2, п.п.6,12 КК України на - 11 ( одинадцять) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 ч.1 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді 11 ( одинадцяти) років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 рахується з 30 квітня 2010 року.
Запобіжний захід, до вступу вироку в законну силу, залишено попередній - тримання під вартою.
Речові докази по справі: спортивний костюм, вилучений у ОСОБА_4 - повернуто ОСОБА_4. Кросівки та спортивний костюм, вилучений у ОСОБА_1 - повернуто ОСОБА_1. Посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, туфлі, куртку та сорочку, вилучені у ОСОБА_2 - повернуто ОСОБА_2
Речові докази по справі три ножі, смугасту тканину, вилучені на місці пригоди та нічну сорочку, кофту, зрізи нігтьових пластин вилучених під час огляду тіла потерпілої - вирішено знищити.
Речові докази - гроші в сумі 120 грн., вилучені у ОСОБА_4 в сумі 12 грн, вилучені в ОСОБА_1, гроші в сумі 50 грн., вилучені у ОСОБА_2 та мобільний телефон «Нокіа - 5130с - 2», вилучений у ОСОБА_4 - повернуто потерпілим.
Звільнено з під арешту мобільний телефон «Нокіа-5300», на який накладено арешт постановою слідчого від 23 серпня 2010 року та який вилучено у ОСОБА_3 і повернуто його ОСОБА_3
? частину квартиру АДРЕСА_3, яка на підставі свідоцтва про право власності на житло
№ 121 від 14 грудня 1995 року, яка арештована постановою слідчого від 11 серпня 2010 року - конфісковано.
Звільнено з під арешту ? частину квартири АДРЕСА_5, яка належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 855 від 03 січня 2007 року, яка заарештована постановою слідчого від 21 серпня 2010 року.
Стягнуто з засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області судові витрати за проведення криміналістичних експертиз в рівних долях в сумі 244 грн. 14 коп. з кожного.
Згідно змісту вироку суду ІНФОРМАЦІЯ_6 близько 11.00 год. ОСОБА_4 разом з ОСОБА_1 та неповнолітніми ОСОБА_3 і ОСОБА_2, знаходячись в будинку АДРЕСА_6, розпивали спиртні напої, в ході розпивання яких, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вступили в попередню злочинну змову та домовились між собою вчинити розбійний напад на ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5 народження, заволодіти ї майном та вбити останню.
Наступного дня, ІНФОРМАЦІЯ_7 приблизно о 23 годині реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне, відкрите заволодіння майном ОСОБА_9 та вбивство останньої, діючи спільно з єдиним умислом, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 взяли кожен по ножу і разом з ОСОБА_2 прийшли до домоволодіння АДРЕСА_7, де проживала пристаріла ОСОБА_9 Тоді ж, ОСОБА_2, діючи за вказівкою ОСОБА_4, залишився на подвір'ї будинку спостерігати за навколишньою обстановкою і у випадку появи сторонніх осіб мали попередити про це ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_1. В свою чергу ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою групою осіб, за допомогою ножів та із застосуванням фізичного зусилля, відчинили вхідні двері та проникли у веранду будинку ОСОБА_9, де побачили останню, яка стала перешкоджати їх подальшому проникненню у її житло.
Після цього, ОСОБА_3 напав на останню і, долаючи її опір, застосовуючи насильство, яке виразилось в нанесенні останній удару ногою по тулубу, збив потерпілу з ніг на підлогу і незаконно разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проникли у житлову кімнату будинку ОСОБА_9, де почали вимагати у останньої гроші. Не отримавши грошей та відомостей про місце їх знаходження ОСОБА_4, діючи спільно з ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в ході нападу, застосовуючи фізичне насильство, яке є небезпечним для життя і здоров'я, стали умисно наносити численні удари ногами по голові, обличчю та тулубу ОСОБА_9, яка через свій похилий вік не могла чинити опір. Після цього ОСОБА_4 разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_1, діючи спільно із ОСОБА_2 стали оглядати помешкання з метою виявлення грошей, а коли потерпіла ОСОБА_9 почала перешкоджати їх протиправним діям, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стали руками утримувати потерпілу за руки, позбавивши останню можливості чинити опір.
Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на незаконне заволодіння чужим майном, ОСОБА_4, діючи спільно та взаємоузгоджено із ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, почав душити ОСОБА_9, яка через свій похилий вік та безпорадний стан, у зв'язку з застосованим до неї на початку нападу фізичним насильством, не могла чинити опір, стискаючи руками її шию та прикриваючи рот тканиною, вимагаючи від потерпілої віддати належні їй гроші або вказати їх місцезнаходження, а ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в цей час утримували руки ОСОБА_9, в результаті чого, остання втратила свідомість.
В подальшому, не отримавши від ОСОБА_9 інформації про місцезнаходження належних їй грошей, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1, продовжили огляд приміщення житлової кімнати останньої, а коли ОСОБА_9, прийшовши до свідомості, почала перешкоджати огляду, ОСОБА_4 з метою подолання опору ОСОБА_9 умисно наніс їй удар ногою в ділянку грудей, від якого остання впала на підлогу і втратила свідомість.
Доводячи свій злочинний умисел до кінця, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9 з корисливих мотивів, ОСОБА_4, діючи умисно, цілеспрямовано, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, згідно із заздалегідь узгодженим планом, ножем наніс удар ОСОБА_9 в грудну клітку, однак лезо ножа зігнулось, після чого ОСОБА_4 взяв інший ніж, яким наніс удар в грудну клітку потерпілої, в результаті чого убив ОСОБА_9
Внаслідок поєднання злочинних дій ОСОБА_4 із злочинними діями ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що були направлені на досягнення єдиного злочинного результату, потерпілій ОСОБА_9 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: синців та саден обличчя, шиї, грудної клітки, геморалогічного забою головного мозку, крововиливів в м'які мозкові оболонки правої і лівої півкуль мозку, крововиливів в шлуночки мозку, довгастий мозок, мозочок, вогнищевих обширних крововиливів темно - червоного кольору в м'які тканини шиї, переднього середостіння, під плеврою легенів, по реберній та вісцеральним поверхням, в серцеву сорочку, ендокард і частково епікард серця, перелом тіла грудини, перелом 1-го, 2-го, 3-го ребер зліва з розривами плеври, прямого типу, перелом правої ключиці, переломи 2-го, 3-го, 4-го ребер зліва з розривами плеври непрямого характеру, переломів непрямого характеру під'язичної кістки в місці з'єднання правого нижнього ріжка з хрящем, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння і які не знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілої ОСОБА_9, майном якої ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 незаконно заволоділи, а саме: поліпропіленовою господарською сумкою б/в вартістю 1 грн., скляною банкою ємкістю 3 л, вартістю 6 грн., двома пляшками горілки « Житомирська», трьома пляшками вина «Приморське», пачкою цигарок «Прима срібна», грошима радянського зразка, грошима в сумі 14700 грн., заподіявши ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 14794 грн. 75 коп.
В апеляції захисник ОСОБА_8 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 просить скасувати частково вирок Ємільчинського районного суду від 04.03.2013 року в частині засудження ОСОБА_3 за ст. 115 ч.2 п.6, 12 КК України і закрити відносно нього в цій частині кримінальну справу за відсутністю в його діях складу злочину.
Пом'якшити призначене неповнолітньому ОСОБА_3 покарання за ч. 4 ст. 187 КК України у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання особі засудженого, застосувавши ст. 69 КК України.
В обґрунтування апеляції посилається на те, що аналізуючи зібрані по справі та дослідженні в судовому засідання докази, суд першої інстанції допустився помилки, кваліфікуючи дії його підзахисного за п.п. 6, 12 ч.2 ст. 115 КК України, оскільки в ході судового слідства ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2 не підтвердили, що між ними була домовленість на вбивство потерпілої ОСОБА_2
Апелянт вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги доводи підсудних, щодо обставин вчинення злочинів та причини обмовлення себе під час досудового слідства та їх зміни в судовому засіданні, внаслідок чого постановили необґрунтований вирок в частині засудження ОСОБА_3 за ст. 115 ч.2 п.п. 6,12 КК України.
Захисник просить врахувати, що злочин ОСОБА_3 вчинив будучи неповнолітнім і в силу свого психофізіологічного розвитку, емоційної духовної та інтелектуальної зрілості, він не міг усвідомлювати свої дії і керувати ними та розуміти небезпечність вчинюваних дій, а тому просить врахувати обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, вчинення злочину неповнолітнім, повне відшкодування заподіяної шкоди потерпілій, думку потерпілої ОСОБА_10, яка просить суворо не карати неповнолітнього ОСОБА_3, думки представника державної служби у справах сім'ї та молоді та те, що ОСОБА_3 виростав в неповній сім'ї, без батька, був під опікою бабусі, оскільки його мама інвалід першої групи психічного захворювання.
В апеляції захисник ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить скасувати вирок Ємільчинського районного суду від 04.03.2013 року, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 115 ч.2 п.п.6,12, ст. 187 ч.4 КК України та призначено покарання відповідно до ст. 70 ч.1 КК України у вигляді 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна, як такий, що постановлений з порушенням закону.
В обґрунтування апеляції посилається на те, що вирок суду є надто суворим, не вірно кваліфіковано дії ОСОБА_1 та порушені норми кримінально та кримінально - процесуального законодавства.
На думку апелянта, мотивувальна частина вироку в частині кваліфікації дій ОСОБА_1 та інших засуджених та обставин скоєння ними злочинів, має розбіжності з тим обвинуваченням, яке було пред'явлено ОСОБА_1 та від якого він захищався в суді.
Апелянт вважає, що суд в основу вироку поклав вибіркові докази досліджені в судовому засіданні та докази, які були зібрані під час проведення досудового слідства по справі, які не знайшли свого підтвердження під час їх перевірки при проведенні судового слідства по справі. А тому, вина ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого п.6 та п. 12 ч.2 ст. 115 КК України, не доведена, та він має бути виправданим .
Також при постановленні вироку за ч.4 ст. 187 КК України та призначенні покарання ОСОБА_1 судом не враховано, що він визнав свою вину в скоєнні даного злочину, щиро розкаявся, не оспорював фактичних обставин справи, що потерпілі не наполягали на суворій мірі покарання, не враховано, що він активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодовані збитки, позитивно характеризується по місцю проживання, має постійне місце проживання та навчається в ПТУ №10 м. Олевська, проживав в сім'ї з батьком та матір'ю, які є інвалідами 2 та 3 групи захворювання, яке пов'язано з наслідками аварії на ЧАЕС та потребують постійного догляду та те, що він безпосередньо ударів ОСОБА_9 не наносив, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Апелянт зазначає, що призначаючи додаткове покарання ОСОБА_1 у вигляді конфіскації ? частини квартири АДРЕСА_8, суд не взяв до уваги ту обставину, що дане житло є єдиним житлом ОСОБА_1, іншого житла він у власності не має і у випадку конфіскації даного житла, після відбуття покарання він не буде мати місця проживання, що порушує його конституційне право на житло.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить скасувати вирок та перекваліфікувати його дії зі ст. 187 ч.4, ст. 115 ч.2, п.6,12 КК України на більш м'які.
В обґрунтування апеляції посилається на те, що судове слідство не перевірило всі обставини справи. Будучи неповнолітнім попередні покази давав у відсутності захисника.
Апелянт зазначає, що він не знав, що ОСОБА_9 перебувала вдома та на момент вбивства не був очевидцем події, активних дій щодо позбавлення життя потерпілої ОСОБА_9 не вчиняв, вважає також, що вони скоїли злочин, передбачений ст. 185 ч.3 КК України.
На апеляції захисника ОСОБА_8 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, захисника ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2 надійшли заперечення прокурора, в яких він просить відмовити в задоволенні апеляцій захисників ОСОБА_8, ОСОБА_5 в інтересах засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2, а вирок Ємільчинського районного суду від 04.03.2012 року залишити без зміни. Вважаючи, що судом постановлено вирок, який відповідає вимогам кримінально-процесуального законодавства,особі підсудних та тяжкості вчинених злочинів. Дане рішення прийнято на підставі доказів, які ретельно досліджені протягом судового слідства, посилаючись на ті об'єктивні дані, які встановлені при розгляді даної справи.
На думку прокурора, суд першої інстанції, оцінивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, правильно кваліфікував дії підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 за ст. 187 ч.4, ст. 115 ч.2 п.6,12 КК України.
Заслухавши доповідача по справі, захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_3 та його законного представника ОСОБА_7, захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах адвоката ОСОБА_6, які підтримали подані апеляції з наведених мотивів, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляцій, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, апеляційний суд вважає, що апеляції захисників ОСОБА_8, ОСОБА_5 в інтересах засуджених, засудженого ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про винність засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих злочинів за обставин, зазначених у вироку, ґрунтується на сукупності зібраних та досліджених у судовому засіданні доказах: оголошеними показаннями потерпілого ОСОБА_11, показаннями потерпілої ОСОБА_10, показами свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, протоколами огляду місця події, огляду трупа, огляду речових доказів, відтворення обстановки та обставин події, висновками судово - медичної експертизи №28 від 26 липня 2010 року, згідно якої смерть ОСОБА_9 настала в результаті комбінованого травмотично - геморалогічного шоку, який розвинувся внаслідок проникаючої колото - різаної рани передньої стінки грудної клітки зліва з ушкодженнями серцевої сорочки, серця, лівої легені, на фоні тупої поєднаної травми голови, органів шиї, грудної клітки. При дослідженні трупа ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: рани на передній стінці грудної клітки праворуч, рани серця в області правого передсердя, рани нижньої долі лівої легені, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті, дактилоскопічної експертизи № 1/561, цитологічної експертизи № 112, психолого-психіатричних експертиз, згідно яких ІНФОРМАЦІЯ_6 близько 11.00 год. ОСОБА_4 разом з ОСОБА_1 та неповнолітніми ОСОБА_3 і ОСОБА_2, знаходячись в будинку АДРЕСА_6, розпивали спиртні напої, в ході розпивання яких, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вступили в попередню злочинну змову та домовились між собою вчинити розбійний напад на ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5 народження, проникли в її житло та напали на потерпілу, заволодівши її майном та вбивши останню, заподіявши ОСОБА_9 чисельні тілесні ушкодження та матеріальну шкоду на загальну суму 14794 грн. 75 коп.
Відповідно до роз'яснень п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року №2 «Про судову практику справах про злочини проти життя та здоров'я особи», відповідно до яких при відмежуванні умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальними при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. При умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного.
З матеріалів кримінальної справи та змісту вироку суду першої інстанції вбачається, що висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_9, вчиненому з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб; як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, з проникненням у житло та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень обґрунтований на зібраних, всебічно досліджених та відповідним чином оцінених доказах, які були належним чином перевірені судом під час розгляду вказаної кримінальної справи.
Як вбачається з наданих органами досудового слідства та досліджених в судовому засіданні доказах, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, перед наближенням до будинку потерпілої ОСОБА_9 залишили місце свого перебування та бажали створити вигляд у мешканців села, що вони покидають населений пункт, де проживала потерпіла. Згодом, всі вони повернулися вночі до будинку, де перебували, взяли чотири ножі та пішли до будинку потерпілої ОСОБА_9
Прибувши на місце вчинення злочину, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишилися спостерігати за навколишньою обстановкою, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 а згодом і ОСОБА_1 проникли в житло потерпілої для безпосереднього здійснення раніше спланованого злочинного наміру.
З досліджених судом першої інстанції показів ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, які вони давали на досудовому слідстві вбачається той факт, що всі вони спільно домовилися про те, що у разі наявності великої суми грошей у потерпілої її обов'язково необхідно буде вбити.
Вказану пропозицію висловив ОСОБА_4, на що ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 погодилися.
В судовому засідання засуджені ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 заперечили наявність умислу на вбивство, однак визнали факт вчинення насильницьких дій щодо ОСОБА_9з метою заволодіння її особистим майном.
Під час розгляду справи по суті пред'явленого обвинувачення, суд першої інстанції дав належну оцінку показанням ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, які, частково визнаючи вину стверджували про те, що не мали наміру вбивати потерпілу, домовленості між ними не було, що засуджений ОСОБА_4 наносив основні удари та самостійно вирішив вбити ОСОБА_9
У цьому зв'язку, суд першої інстанції, оцінюючи суперечливі покази ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 обґрунтовано віднісся до них критично і розцінив як намір уникнути покарання, оскільки вони спростовані дослідженими доказами.
Спростовуючи доводи засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, суд у вироку обгрунтовано послався на показання свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_19 та ОСОБА_20, оскільки вони є логічними, послідовними, узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами та безпосередньо вказують на наявність умислу та вини ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, у вчиненні злочину, передбаченого ст.115 ч.2, п.п.6,12, ст. 187 ч.4 КК України.
Згідно показань свідка ОСОБА_17, які були оголошені в судовому засіданні, в кінці квітня 2010 року він перебував у будинку ОСОБА_2, під час того як між ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 велося обговорення деталей нападу на ОСОБА_9 і заволодіння її грошима, яке закінчилося тим, що ОСОБА_4 переконав всіх, що після нападу на останню та заволодіння значною сумою грошей, її необхідно буде вбити, інакше вона заявить в міліцію, на що всі погодилися.
Доводи захисників ОСОБА_8, ОСОБА_5 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_1, ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_2 про те, що вирок підлягає скасуванню в частині засудження за ст. 115 ч.2, п.п.6,12 КК України і виправданню за вказаною статтею є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції з достовірністю встановив, що засуджені вчинили умисне вбивство з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб та напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, з проникненням у житло та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а тому їх дії кваліфіковано за ст. 115 ч.2 п.6, 12, ст. 187 ч.4 КК України правильно.
Покарання засудженим ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 призначено судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 65 КК України, врахуванням суспільної небезпеки вчиненого злочину, характеристики винних осіб, думки потерпілої, а також обставин, передбачених ст.ст. 66,67 КК України.
Судом враховано, що ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 за місцем проживання характеризуються посередньо. Засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 раніше судимі, засуджений ОСОБА_3 злочин вчинив під час іспитового строку, засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 раніше не судимі. Судом першої інстанції враховано обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання,ступінь та тяжкість вчиненого злочину, обставини справи, а також і те, що на час вчинення злочину ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були неповнолітніми, їх цинічну поведінку та жорстокість під час вчинення злочину, яка виразилась в нанесенні чисельних ударів потерпілій ОСОБА_9 з значною силою прикладання в життєво важливі органи.
Судом враховано також, що потерпіла ОСОБА_9 є особою похилого віку, вік та стан здоров'я винних осіб, стан здоров'я їх батьків, матеріальний стан їх сімей, думку потерпілих щодо призначення можливої міри покарання засудженим, відношення самих засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 до скоєного.
А тому, з урахуванням даних та наведених обставин справи, тяжкості та підвищеної суспільної небезпеки вчиненого злочину, суд обґрунтовано та справедливо обрав засудженим ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 вид та розмір покарання у вигляді позбавлення волі, в межах санкцій ст.ст. 115 ч.2, 187 ч.4 КК України. Визначене покарання є справедливим та відповідає вимогам закону, буде необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів. Вважати це покарання надмірно суворим, з урахуванням також і віку усіх засуджених, у апеляційного суду підстав немає, а тому будь-яких підстав для зміни або скасування вироку не вбачається.
Перевіркою матеріалів кримінальної справи також не встановлено будь-яких порушень права ОСОБА_2 на захист як під час досудового слідства так і під час розгляду справи судом першої інстанції.
Під час розслідування та розгляду вказаної кримінальної справи ОСОБА_2 мав практичну можливість захищати свої права всіма можливими способами та не був обмежений у можливостях надавати слідству і суду будь-які докази по даній кримінальній справі.
А тому, викладені в його апеляції доводи про порушення його права на захист, є надуманими та нічим не обґрунтованими, як є необґрунтованими й вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 щодо необхідності перекваліфікації їх дій на інший склад злочину.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд не вбачає будь-яких підстав для скасування або зміни вироку Ємільчинського районного суду Житомирської області від 04 березня 2013 року та пом'якшення призначеного засудженим покарання, а тому вважає за необхідне залишити апеляції захисника ОСОБА_8 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_1, та апеляцію засудженого ОСОБА_2 без задоволення.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд,-
у х в а л и в:
Апеляцію захисника ОСОБА_8 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_1, апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ємільчинського районного суду Житомирської області від 04 березня 2013 року - без зміни.
Судді: