ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 р. | № 17/5488 |
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Перепічая В.С. ( головуючого ), |
Вовка І.В., Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Уманьавтодор” |
на постанову | Житомирського апеляційного господарського суду від 03.08.2006 року |
у справі за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Уманьавтодор” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа” |
про | стягнення заборгованості, |
УСТАНОВИВ:
У вересні 2005 року позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 22138,25 грн. у зв’язку з невиконанням зобов’язання оплати за поставлені за накладними паливно-мастильні матеріали.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.11.2005 року позов задоволено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 03.08.2006 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним судом порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що постанова апеляційного суду відповідає закону, і просить залишити її без змін.
Клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання позивачем необгрунтовано, і тому відповідно до ст. 1117 ГПК України суд касаційної інстанції не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, касаційний суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у зв’язку з невиконанням зобов’язання з оплати за поставлені за накладними паливно-мастильні матеріали.
Відповідно до роз’яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Прийняті у даній справі судові рішення цим вимогам не відповідають.
Так, апеляційний господарський суд, навівши оцінку виконаним написам на довіреності, виданій відповідачем на Докана С.О. та підписам особи на накладних щодо прийняття паливно-мастильних матеріалів взяв на себе невластиві для суду функції та не врахував вимог ст.41 ГПК України згідно якої для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Разом з цим, суди обох інстанцій, як задовольнивши позов, так і відмовивши в ньому, в порушення вимог ст. 43 ГПК України не з’ясували обставин, пов’язаних з фактичними діями сторін відносно даних, які містяться в довіреності та накладних щодо одержання товарно-матеріальних цінностей, і як наслідок не встановили факту одержання або не одержання цих цінностей відповідачем.
Водночас, судами не було з’ясовано підстав виникнення спірних правовідносин виходячи з вимог ст.16 ЦК України та їх правову природу, і які норми матеріального права регулюють дані правовідносини, а звідси, не було встановлено дійсних прав та обов’язків сторін щодо предмету спору.
За таких обставин, прийняті судові рішення не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Уманьавтодор” задовольнити частково.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 03.08.2006 року та рішення господарського суду Хмельницької області від 18.11.2005 року скасувати, і справу № 17/5488 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий В.Перепічай
Судді І.Вовк
П.Гончарук